Лягін Роман Вікторович

Нейтральність цієї статті під сумнівом. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним обговоренням та за можливості виправте недоліки. (жовтень 2014)
Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (травень 2015)
Лягін Роман Вікторович
Народився 30 травня 1980(1980-05-30) (43 роки)
Донецьк, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність Терорист
Сепаратист
Відомий завдяки  • Голова ЦВК на незаконному референдумі ДНР (2014 - 2016)
 • Міністр соціальної політики ДНР (2014)
Alma mater ДонНУ
Партія Партія регіонів

Ля́гін Рома́н Ві́кторович (30 травня 1980, Донецьк, Українська РСР, СРСР) — український колабораціоніст з Росією. Проросійський сепаратист. Голова «ЦВК» на незаконному «референдумі» про визнання суверенітету самопроголошеної Донецької народної республіки (2014) «міністр праці та соціальної політики» ДНР (з 16 травня 2014).[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Донецьку. Згідно з інформацією у одній з соціальних мереж навчався спочатку у школі № 135, а згодом у школі № 120.

У 2002 закінчив історичний факультет Донецького національного університету. У 2005 Лягін був ініціатором створення громадської організації «Ми», що займала жорстку позицію до президента України Віктора Ющенка, однак наприкінці того ж року його було виключено з організації. У 2006 очолював віртуальну організацію «Політер». Входив до лав Партії регіонів.

У лютому 2006 Лягін змінив ім'я та прізвище, ставши Олександром Вікторовичем Лук'яченком, задля того, аби на виборах Донецького міського голови зіпсувати показники голосування чинному меру Олександру Лук'янченку[2]. Заявив, що має на руках свідоцтво про це з ЗАГСу, втім, вже готовий паспорт з новими даними йому так і не видали.

У березні 2007 Лягін запропонував перейменувати Партію регіонів у «Партію південно-східних регіонів». При цьому він відкрито закликав до приєднання східних регіонів до Росії та знищення України[3]. Наступного року він оголосив, що має намір балотуватися на пост мера Києва та планує зруйнувати Хрещатик після свого обрання[4].

На виборах до Верховної Ради України 2012 балотувався по 44-му мажоритарному виборчому округу Донецька як самовисуванець. За підсумками голосування набрав 0,33 % голосів та посів останнє місце серед усіх кандидатів[5]. На думку експертів Лягін був технічним кандидатом «регіонала» Миколи Левченка[6]. За інформацією того ж року — був головою ДМГО «Курське земляцтво»[7]

Сім'я[ред. | ред. код]

Сім'я Лягіна проживає в Німеччині[8][9]

Участь у російській агресії проти України[ред. | ред. код]

У січні 2014 Лягіна було затримано органами охорони порядку[10], однак згодом відпущено на свободу.

Під час російської агресії проти України 2014 брав активну участь у спробах створення Донецької народної республіки, був головою «ЦВК» на незаконному референдумі 11 травня 2014 щодо надання суверенітету ДНР.

16 травня 2014 призначений «міністром праці та соціальної політики» самопроголошеної ДНР[1].

В окупаційній адміністрації Лягін працював у період із весни 2014 року до квітня 2016-го. Після цього він поїхав до Росії. Його називають співорганізатором тюрми «МГБ ДНР» на території заводу ізоляційних матеріалів у Донецьку.

У 2019 році він якимось чином опинився на підконтрольній території України, де був затриманий. Його справу розглядає Дніпровський районний суд Києва у закритому режимі[11][12].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б До псевдокабміну сепаратистів увійшли люди, близькі до регіоналів. «Українська правда». Процитовано 17 травня 2014.
  2. ↑ Предвыборные клоны-клоуны мэра Донецка (рос.) . «УРА-Информ». Архів оригіналу за 17.05.2014. Процитовано 15 травня 2014.
  3. ↑ В Донецке предлагают переименовать Партию регионов и уничтожить Украину (рос.) . «Новости Донбасса». Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 15 травня 2014.
  4. ↑ Кандидат из Донецка намерен стать мэром Киева и снести Крещатик (рос.) . «Регнум». Процитовано 15 травня 2014.
  5. ↑ Одномандатный избирательный округ № 44 (рос.) . «РБК-Украина». Процитовано 12 травня 2014.
  6. ↑ В округе Левченко заявили о массовой фальсификации (рос.) . «Контракты». Процитовано 12 травня 2014.
  7. ↑ Донбасс вырабатывает свое будущее. Русское! (рос.) . Блог Максима Калашнікова. Процитовано 12 травня 2014.
  8. ↑ 13 главных террористов востока Украины: могильщик, уголовник, торговец коноплей, Дед Мороз и продавец удобрений. Архів оригіналу за 14 жовтня 2014. Процитовано 31 липня 2014.
  9. ↑ Семья одного из так называемых министров «ДНР» проживает в Германии
  10. ↑ Задержание «штатного провокатора» ПР Романа Лягина. Евромайдан, Донецк (рос.) . «Антикоррупционный портал». Процитовано 15 травня 2014.
  11. ↑ Що відбувається у справі бойовика Романа Лягіна, якого звинувачують в організації катівні. Радіо Свобода. 1 червня 2020. Процитовано 19.11.2021.
  12. ↑ Суд Києва слухає справу vip-терориста «ДНР» у закритому режимі, засекречуючи ухвали (документ). Главком. 5 серпня 2021. Процитовано 19.11.2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лягін_Роман_Вікторович&oldid=41770221