Людина і зброя
| Людина і зброя | ||||
|---|---|---|---|---|
| Жанр | воєнний романd | |||
| Форма | роман | |||
| Автор | Гончар Олесь Терентійович | |||
| Мова | українська | |||
| Опубліковано | 1960 | |||
| Нагороди |  | |||
| | ||||
«Людина і зброя» — роман на військову тематику українського письменника Олеся Гончара. Вперше надрукований у часописі «Вітчизна» у 1960 році. За цей роман, у 1962 році, письменник отримав Шевченківську премію.
Олесь Гончар працював над романом протягом 1957-1959 років. Вперше він був надрукований у часописі «Вітчизна» у 1960 році, згодом окремим виданням. Критики називають роман своєрідною передісторією трилогії «Прапороносці». Роман розповідає про студбатівців — членів добровільного студентського батальйону. Герої, студенти Харківського університету, на початку Німецько-Радянської війни полишають навчання і записуються добровольцями до армії, щоб захистити «спадщину людського духу», «життя в усій його цілості». В романі реалістично зображуються перші місяці війни[1].
Важливу роль у романі відіграють вставні «Листи з ночей оточенських», написані від імені одного з героїв, Богдана Колосовського. На думку літературознавця Миколи Кодака, Колосовський виступає як «швидше за все філософськи пристрасне alter ego автора-лірика»[2].
У 1962 році Олесю Гончару за роман «Людина і зброя» було присуджено Шевченківську премію.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Іванович, Братан Микола (6 травня 2016). Сила любові. Братан М.І. prosvita-ks.co.ua (укр.). Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 11 лютого 2020.
- ↑ Олесь Гончар. Критика. Ліризм романів О. Гончара. md-eksperiment.org. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 11 лютого 2020.