Людвіг Ойген (герцог Вюртембергу)
| Людвіг Ойген | |
|---|---|
| нім. Ludwig Eugen von Württemberg | |
 | |
| Ім'я при народженні | нім. Ludwig Eugen Johann von Württemberg |
| Народився | 6 січня 1731[1][2][3] Франкфурт-на-Майні, Священна Римська імперія[1] |
| Помер | 20 травня 1795[1][2][3] (64 роки) Людвігсбург, Штутгарт, Баден-Вюртемберг ·інсульт |
| Поховання | Людвігсбурзька резиденція |
| Країна | Німеччина |
| Діяльність | аристократ |
| Знання мов | німецька |
| Титул | герцог |
| Посада | герцог Вюртембергу[d] |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Вюртемберзький дім |
| Батько | Карл Александр (герцог Вюртембергу) |
| Мати | Марія Августа Турн-унд-Таксіс |
| Брати, сестри | Авґуста Єлизавета Вюртемберзька, Карл Ойген (герцог Вюртембергу) і Фрідріх II Ойген (герцог Вюртембергу) |
| У шлюбі з | Sophie Albertine von Beichlingend |
| Діти | Wilhelmine Friederike Elisabeth of Württembergd і Henriette Charlotte Friederike of Württembergd |
| Нагороди |  |
.svg) | |
Людвіг II Ойген Йоганн (нім. Ludwig Eugen Johann; 6 січня 1731 — 20 травня 1795) — 13-й герцог Вюртембергу в 1793—1795 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з Вюртемберзького дому, Штутгарт-Віннентальської гілки. Третій син Карла I Александра, герцога Вюртембергу, та Марії Августи Турн-унд-Таксіс. Народився 1731 року в Франкфурті-на-Майні.
З 1741 року разом із братами Карлом II і Фрідріхом здобував освіту при дворі прусського короля Фрідріха II. 1743 року стає полковником кавалерії та начальником драгунського полку № 2. Брав участь у Сілезьких війнах.
У 1749 році вступив на службу до французького короля Людовика XV, де очолив німецький кінний полк. У 1756 році з початком Семирічної війни захопив острів Менорка, що належав Великій Британії. За це отримав звання генерал-лейтенанта. 1767 року приєднався до австрійської армії, в складі якої брав участь у битвах Семирічної війни.
1762 року оженився з представницею шляхетського роду фон Байхлінген, пішов з військової служби. Займався літературою, філософією. Починає жваве листування з Жаном-Жаком Руссо, яким захоплюється. Він відхилив пропозицію Руссо, щоб його дочок виховувала гувернантка, оскільки бажав, щоб це робила власне дружина.
1790 року купив замок у місті Васерос поблизу Альценау (Франконія), де був замок у стилі рококо. 1793 року після смерті брата Карла II стає новим герцогом Вюртембергу. Намагався реформувати освіту Вюртембергу за ідеями Руссо. Помер 1795 року в Людвігсбурзі від інсульту. Йому спадкував молодший брат Фрідріх II.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Софія Альбертина фон Байхлінген.
Діти:
- Софія Антуанетта (1763—1775)
- Вільгельміна Фрідеріка Єлизавета (1764—1817), дружинна Крафта Ернста фон Еттінген-Валлерштайна
- Генріетта Шарлотта Фрідеріка (1767—1817), дружина Карла фон Гогенлое-Вальденбург-Ягстберг
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #101076614 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б в Dr. Constant v. Wurzbach Württemberg, Ludwig Eugen Herzog // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 58. — S. 253.
Джерела[ред. | ред. код]
- Sönke Lorenz (Hrsg.): Das Haus Württemberg. Ein biographisches Lexikon. Kohlhammer, Stuttgart 1997, ISBN 3-17-013605-4, S. 266—268.
- Eberhard Fritz: Herzog Ludwig Eugen von Württemberg: Nachgeborener Sohn und württembergischer Regent in einer Übergangszeit. In: Ludwigsburger Geschichtsblätter 66/2012. S. 65–94.