Любенчук Микола Іванович
| Любенчук Микола Іванович | |
|---|---|
| Народився | 31 липня 1946 Кам'янець-Подільський район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 17 липня 1997 (50 років) |
| Країна |  Україна |
| Діяльність | політик |
| Посада | народний депутат України[1] |
Мико́ла Іва́нович Любенчу́к (31 липня 1946, село Шутнівці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області — 17 липня 1997, село Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області) — народний депутат України першого скликання (від 15 травня 1990 року до 10 травня 1994 року; Чемеровецький виборчий округ № 414).
Біографія[ред. | ред. код]
Микола Любенчук народився в сім'ї Івана Миколайовича Тихолаза, який працював трактористом у селі Острівчани, та Надії Андріївни Любенчук, яка в цьому ж селі працювала колгоспницею.
У 1954—1958 роках навчався в початковій школі в Шутнівцях, далі в середній школі у Верхніх Панівцях (нині в складі села Панівці Кам'янець-Подільського району).
У 1961—1963 роках працював кормачем на відгодівлі свиней у колгоспі «Україна» села Устя Кам'янець-Подільського району, одночасно навчався у вечірній школі у Верхніх Панівцях. Від 1963 року навчався в Ново-Ушицькому технікумі механізації сільського господарства. 1967 року здобув тут фах техніка-механізатора. У 1967—1969 роках служив в армії, демобілізувався старшим сержантом.
Повернувшись з армії, від 1969 року працював помічником бригадира тракторної бригади, від вересня 1971 року — бригадиром комплексної бригади № 3 села Шутнівці, обліковцем в рідному селі, від 1972 року — головним інженером, директором колгоспного комбікормового заводу, від 1973 року — заступником голови сільської ради.
1977 року заочно закінчив Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут (нині Подільський державний аграрно-технічний університет), здобув фах інженера-механіка.
Від 1974 року працював у колгоспі імені Котовського села Гуменці Кам'янець-Подільського району: був секретарем парткому КПУ, заступником голови, головою колгоспу (від січня 1982 року). При Любенчуку в часи незалежної України колгосп було перетворено на селянську спілку.
Був членом КПРС у 1974—1991 роках, членом бюро Кам'янець-Подільського райкому КПУ, обирався депутатом Кам'янець-Подільської районної ради.
Висунутий кандидатом у народні депутати трудовим колективом колгоспу імені Котовського Кам'янець-Подільського району. 18 березня 1990 року обрано народним депутатом України (у другому турі набрав 57,05 % голосів). Входив до груп «Аграрники», «Земля і воля». Був членом Комісії Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу.
7 червня 1990 року від групи аграрників, яка налічувала 135 чоловік, виступив із пропозицією скасувати літній час на всій території України з червня 1990 року[2]. Внаслідок цього 11 червня 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила постанову «Про зміну порядку обчислення часу на території Української РСР», в якій зазначено: «Установити з 1 липня 1990 року на території Української РСР час другого часового поясу без додання однієї години»[3]. Так з'явився київський час, що на годину відрізнявся від московського.
24 жовтня 1990 року був включений до складу Комісії з розробки нової Конституції Української РСР[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
- ↑ Засідання тридцять третє, 7 червня 1990 року. Архів оригіналу за 23 квітня 2009. Процитовано 26 липня 2011.
- ↑ Постанова Верховної Ради Української РСР «Про зміну порядку обчислення часу на території Української РСР». Архів оригіналу за 20 листопада 2011. Процитовано 26 липня 2011.
- ↑ Постанова Верховної Ради Української РСР «Про Комісію по розробці нової Конституції Української РСР». Архів оригіналу за 26 червня 2008. Процитовано 26 липня 2011.
Література[ред. | ред. код]
- В ім'я людини, для її блага: Передвиборна платформа… // Прапор Жовтня. — 1990. — 2 лютого. — С. 1.
- Микола Любенчук: «Україна виживає за рахунок трьох мільйонів селян. А з них деруть останнє…» // Подолянин. — 1993. — 15 вересня. — С. 2.
- Соколенко Л. Микола Любенчук: «Якщо люди зі мною вітаються — значить, справи непогані» // Подолянин. — 1995. — 18 листопада. — С. 1.
- Зарицький М. Кити Миколи Любенчука // Подільські вісті. — 1995. — 18 листопада. — С. 2.
- Марунчак М. Микола Любенчук: «Виходи ще є…» // Подолянин. — 1996. — 27 липня. — С. 2.
- [Некролог] // Подолянин. — 1997. — 18 липня. — С. 1.