Льодовикова ера
| Льодовикова ера | |
 | |
| Досліджується в | кліматологія, четвертинний період, стратиграфія і Палеогеографія |
|---|---|
 Льодовикова ера у Вікісховищі | |
Льодовиковий період[1], льодовикова ера — тривалий етап геологічної історії Землі, під час якого відбувалось значне зниження температури атмосфери на великих територіях, що призводило до утворення або розширення континентальних льодовикових щитів, полярних шапок та альпійських льодовиків[1]. Льодовикові епохи (гляціали) перемежовуються відносно теплими періодами — міжльодовиковими (інтергляціалами). Трактування гляціологією льодовикової ери: «наявність великих льодовикових щитів в північній і південній півкулях»[2]. Згідно з цим визначенням, ми все ще живемо під час інтергляціалу льодовикового періоду, який розпочався у плейстоцені, бо й наразі існують Гренландський і Антарктичний льодові щити[3]
Основні льодовикові ери[ред. | ред. код]
За історію Землі було щонайменше п'ять великих льодовикових ер. Поза цими льодовиковими ерами, Земля, ймовірно, була вільна від льоду навіть у високих широтах[4][5].
Першою льодовиковою епохою було Гуронське зледеніння близько 2,4 — 2,1 млрд років тому, ранній протерозой. Палеопротерозойські льодовикові відкладення були знайдені на північному узбережжі озера Гурон і в західній Австралії.
Наступна льодовикова ера відбулася 850 — 630 мільйонів років тому (кріогеній), це був час максимального зледеніння, під час якого льодовикові щити досягли екватора[6] (так зв. Земля-сніжка). Наявність льоду на континентах і пакового льоду в океані перешкоджала силікатному вивітрюванню і фотосинтезу, що наразі є двома основними поглиначами CO2[7]. Існує гіпотеза про взаємозв'язок кліматичних умов цієї епохи і едіакарійського і кембрійського вибухів, хоча вона — новітня і суперечлива.
Мала льодовикова ера, Андсько-Сахарська, відбулася 460 — 420 мільйонів років тому, за часів пізнього ордовику і силуру.
Еволюція наземних рослин на початку девонського періоду призвела до довгострокового збільшення планетарного рівня кисню і зниження рівня CO2, що призвело до Льодовикової ери Карру. Епоха названа на честь льодовикових відкладень регіону Карру в Південній Африці, де існування цієї льодовикової епохи було вперше чітко визначене. Великі полярні льодовикові шапки існували в Південній Африці 360 — 260 мільйонів років тому, протягом кам'яновугільного і раннього пермського періодів.
Сучасна льодовикова ера, пліоцен-четвертинне зледеніння, почалася близько 2 580 000 років тому наприкінці пліоцену, коли почалося поширення льодовикових щитів у Північній півкулі. З тих пір відбулося кілька гляціалів (льодовикових періодів) і інтергляціалів. Наразі ми живемо в період інтергляціалу, останній льодовиковий період закінчився близько 10 000 років тому. Все, що залишилося від континентальних льодовикових щитів — Гренландський і Антарктичний льодові щити та дрібніші льодовики, наприклад на Баффіновій Землі.
-
Антарктичний льодовиковий щит -
Терени України в льодовикову еру: III льодовики; заштриховане темніше — море -
Перепади температури, CO2 і пилу згідно з кернами льоду на станції Восток за останні 400 тис. років -
Мапа максимального просування льодовиків у Центральній Європі. Червона лінія — Віслинське; жовта — Рісське, синя — Ельстерське
._c._14-1.jpg)
Теорії льодовикового періоду[ред. | ред. код]
- Астрономічна теорія льодовикового періоду
- Теорія льодовикового періоду Джеймса Кролля
- Теорія льодовикового періоду Міланковича
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б Муліка А. М. Льодовиковий період // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ J. Imbrie and K. P. Imbrie, Ice Ages: Solving the Mystery (Short Hills, NJ: Enslow Publishers) 1979
- ↑ J. Gribbin, Future weather (New York: Penguin) 1982.
- ↑ The Geographical Journal, Vol. 145, No. 3 (Nov., 1979), pp. 469—471. Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 17 квітня 2012.
- ↑ Warren, John K. (2006). Evaporites: sediments, resources and hydrocarbons. Birkhäuser. с. 289. ISBN 978-3-540-26011-0.
- ↑ Neoproterozoic 'snowball Earth' simulations with a coupled climate/ice-sheet model.
- ↑ «Snowball» Scenarios of the Cryogenianarchived June 15, 2009 from the original
Література[ред. | ред. код]
- (рос.) Асеев А. А. Древние материковые оледенения Европы. — М. : Наука, 1974.
Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Льодовикова ера |
- Cracking the Ice Age [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.] from PBS
- Development of the glacial theory, 1800—1870
- Overview of the Uplift-Weathering Hypothesis
- Eduard Y. Osipov ., Oleg M. Khlystov. Glaciers and meltwater flux to Lake Baikal during the Last Glacial Maximum. [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.]
- (http://www.bbc.co.uk/news/science-environment-16439807 [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.])
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
