Луїджі Федеріко Менабреа
| Луїджі Федеріко Менабреа італ. Luigi Federico Menabrea | ||
.jpg) | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 27 жовтня 1867 — 14 грудня 1869 року | ||
| Монарх: | Віктор Емануїл II | |
| Попередник: | Урбано Раттацці | |
| Наступник: | Джованні Ланца | |
| Ім'я при народженні: | фр. Louis-Frédéric Ménabréa | |
| Народження: | 4 вересня 1809[1][2][…] Шамбері[4][3] | |
| Смерть: | 25 травня 1896[5][6] (86 років) або 24 травня 1896[3] (86 років) Сен-Кассен[3] | |
| Країна: | Королівство Італія і Сардинське королівство | |
| Релігія: | католицтво | |
| Освіта: | Туринський університет | |
| Ступінь: | лауреат[d][7] | |
| Партія: | Historical Rightd | |
| Нагороди: |             | |
Луїджі Федеріко Менабреа, маркіз ді Валь Дора (італ. Luigi Federico Menabrea; 4 вересня 1804 — 25 травня 1896) — італійський військовик, науковець, державний і політичний діяч, прем'єр-міністр Італії від жовтня 1867 до грудня 1869 року.
Життєпис[ред. | ред. код]
За фахом був інженером, отримав докторський ступінь з математики. Від 10 жовтня 1846 року був професором теорії конструкцій в Університеті Турина. Від липня до вересня 1848 року обіймав посаду першого чиновника військового й морського міністерства. Після цього, до березня 1850 року займав різні пости в міністерстві закордонних справ. У той же період, а також у 1858-1861 роках був надзвичайним членом Вищої ради з питань освіти.
1860 року став сенатором. У різні роки був членом фінансової комісії, різноманітних комісій з розгляду проектів законів про армію, а також комісії з перевірки повноважень нових сенаторів. 7 вересня 1860 року отримав пост командувача інженерних військ.
У грудні 1860 року став почесним професором Університету Турина. У червні наступного року став почесним ад'ютантом італійського короля. У 1861—1963 роках з перервою виконував обов'язки морського міністра, після чого, до вересня 1864 року очолював міністерство громадських робіт.
1866 року був повноваженим міністром короля під час підписання мирної угоди з Австрією. Від 1867 до 1869 року очолював уряд, одночасно займаючи пост першого ад'ютанта Його Величності, а також пости морського міністра (жовтень-листопад 1867) й міністра закордонних справ (жовтень 1867 — грудень 1869).
Після відставки з посту прем'єр-міністра був послом Італії спочатку у Відні, потім у Лондоні й Парижі. У 1870-их роках обіймав різні урядові та наукові посади, зокрема був головою комітету артилерійського озброєння й інженерної служби, президентом геральдичної ради, доктором факультету фізики, математики та природничих наук Університету Турина.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г www.accademiadellescienze.it
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119149281 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ http://notes9.senato.it/Web/senregno.NSF/4bee8c11a5b4a95ec1256ffc00512823/0d84500a332717c4c1257069003186f6?OpenDocument
- ↑ http://www.archiviolastampa.it/component/option,com_lastampa/task,search/mod,libera/action,viewer/Itemid,3/page,3/articleid,1227_01_1896_0146_0003_17973471/anews,true/
- ↑ https://storia.camera.it/deputato/luigi-federico-menabrea-18090904
Джерела[ред. | ред. код]
- Менабреа, Луиджи-Федериго // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Сенат Італії [Архівовано 6 вересня 2018 у Wayback Machine.] (італ.)
|
