Лукаш Олена Леонідівна

Олена Леонідівна Лукаш
13-й Міністр юстиції України
4 липня 2013 — 27 лютого 2014
Президент	Віктор Янукович
Прем'єр-міністр	Микола Азаров
Попередник	Олександр Лавринович
Наступник	Павло Петренко
14-й Міністр Кабінету Міністрів України
24 грудня 2012 — 4 липня 2013
Президент	Віктор Янукович
Прем'єр-міністр	Микола Азаров
Попередник	Анатолій Толстоухов
Наступник	Владислав Забарський
Народилася	12 листопада 1976(1976-11-12) (47 років) Рибниця, Молдавська РСР,  СРСР
Відома як	політична діячка, адвокат
Громадянство	Україна
Національність	українка
Політична партія	Партія регіонів
У шлюбі з	Григорій Ілляшов
Діти	Марія, Софія
Професія	юрист
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Оле́на Леоні́дівна Лу́каш (нар. 12 листопада 1976, Рибниця, Молдавська РСР, СРСР) — проросійський політик з України, юрист. Міністр юстиції України (з 4 липня 2013 — 27 лютого 2014 року) в другому уряді Миколи Азарова. Заслужена юристка України. Кандидатка юридичних наук. Державний службовець другого рангу. Міністр Кабінету Міністрів України (2012—2013), перша жінка на цій посаді. Колишня членкиня Партії регіонів. У 2014—2018 роках перебувала під санкціями Європейського Союзу. Фігурантка бази даних центру «Миротворець», була внесена за антиукраїнську пропаганду і замах на суверенітет і територіальну цілісність України.^[1] З 2018 року — ведуча «Суб'єктивних підсумків» на проросійському телеканалі «NewsOne», який пов'язують з кумом президента РФ Володимира Путіна і проросійським політиком Віктором Медведчуком.

Життєпис[ред. | ред. код]

Виросла в Сєвєродонецьку, де жила з 1977 по 1995 роки.

Освіта[ред. | ред. код]

• Сєвєродонецьке ВПТУ № 92^[2][3]
• 1996 — вступила на юридичний факультет київського приватного Університету «КРОК».
• 1997 — переводиться на другий курс юридичного факультету Академії праці та соціальних відносин Федерації професійних спілок України, яку закінчила в 2000 році отримавши спеціальність «Правознавство», юрист.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Нардепка 6-го скликання з листопада 2007 до березня 2010 від Партії регіонів, № 27 в списку. На час виборів: перша заступниця Міністра Кабінету Міністрів України — начальниця Управління правового забезпечення, членкиня Партії регіонів. Членкиня фракції Партії регіонів (з листопада 2007). Секретарка Комітету з питань правової політики (з грудня 2007). Склала депутатські повноваження 12 березня 2010.

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 до січня 2007 від Партії регіонів, № 26 в списку. На час виборів: адвокат, безпартійна. Член фракції Партії регіонів (з травня 2006). Голова підкомітету з питань судоустрою та статусу суддів Комітету з питань правосуддя (з липня 2006). Склала депутатські повноваження 11 січня 2007.

• травень 2000 — серпень 2001 — юристка
• вересень 2001 — грудень 2003 — директорка ТОВ «Агентство „Іменем Закону“».
• березень 2004 — червень 2005 — старша викладачка Української академії зовнішньої торгівлі.
• червень 2005 — листопад 2005 — юристка ТОВ «Юридичне агентство „Лібера“».
• листопад 2006 — листопад 2007 — перша заступниця Міністра Кабінету Міністрів України — начальник Управління правового забезпечення.

У квітні 2001 — отримала свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю. Листопад — грудень 2004 — учасниця розгляду в Верховному Суді України скарги про визнання недійсними результатів виборів Президента України (представляла інтереси Віктора Януковича).

Членкиня правління ВМГО «Союз молоді регіонів України» (з червня 2005).

З 4 березня 2010^[4] по 5 квітня 2011^[5] — Перша заступниця Глави Адміністрації Президента України — Представниця Президента України у Конституційному Суді України.

Квітень 2011 — грудень 2012 — радниця Президента України — Представниця Президента України у Конституційному Суді України.

24 грудня 2012 року призначена Міністеркою Кабінету Міністрів України.^[6]

4 липня 2013 року Президент України своїм указом призначив Олену Лукаш Міністром юстиції України^[7], звільнивши її з посади Міністра Кабінету Міністрів України^[8].

З 28 січня — 27 лютого 2014 — виконуюча обов'язки Міністра юстиції України.^[9]

Блокування рахунків[ред. | ред. код]

В кінці лютого 2014 року після вичерпних пояснень стосовно кожної особи в поданні українського уряду, Австрія, Швейцарія та Ліхтенштейн заблокували рахунки двом десяткам колишніх урядовців та наближених до екс-президента Януковича, серед них і Олені Лукаш, за підозрою в причетності цих осіб до порушення прав людини під час протестів в Україні, а також у корупції та відмиванні грошей^{[10][11][12][13][14]}.

5 березня 2014 року Рада Європейського Союзу ухвалила рішення, згідно з яким рахунки окремих високопосадовців часів президентства Януковича, включаючи Олену Лукаш, в країнах ЄС були заблоковані^[15].

Апеляційний суд Києва 5 жовтня 2016 року визнав інформацію ГПУ, подану до Ради ЄС, недостовірною і зобов'язав прокуратуру повідомити про це Раду ЄС^[16][17].

5 березня 2018 року Рада ЄС виключила Лукаш із санкційного списку.^[18]

Кримінальні справи проти Олени Лукаш[ред. | ред. код]

28 лютого 2014 року Генеральна прокуратура України скерувала запит до Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України з вимогою негайно затримати осіб, які причетні до масових вбивств активістів у центрі міста Києва в період з 18 по 22 лютого 2014 року, в тому списку і колишній міністр юстиції Олена Лукаш^[19]. За інформацією Еспресо TV, під час подій Євромайдану зникла з України і переховувалася від слідства.^[20] За інформацією речника СБУ, Олена Лукаш переховувалась на території приватного маєтку в Києві, і не виходила на контакт зі слідством.^[21] Однак адвокат Олени Лукаш — Юрій Іващенко — заявив, що вона постійно співпрацювала зі слідством і неодноразово надавала слідчому свої пояснення.^[22]

10 вересня 2015 року Служба безпеки України оголосила Лукаш у розшук, підозрюючи її у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 Кримінального кодексу (привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем). Слідство вважало, що Олена Лукаш, зловживаючи обов'язками міністра юстиції, за змовою з іншими працівниками Мін'юсту фактично штучно провела тендерні процедури з метою реалізації загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС. У процесі реалізації цієї програми, як стверджує прокуратура, вона заволоділа державними коштами у розмірі більше 2,5 млн гривень^[23].

5 листопада 2015 року прокурор ГПУ Владислав Куценко повідомив під час прес-конференції в СБУ, що Олена Лукаш повернулася в Україну, і була затримана в Києві^[24].

6 листопада Печерський районний суд Києва обрав Олені Лукаш запобіжний захід у вигляді 2-місячного утримання під вартою з альтернативою звільнення під заставу 5,1 млн гривень^[25]. Застава була внесена президентом компанії «Смарт-Холдинг» та депутатом Верховної Ради Вадимом Новинським^[26].

20 листопада 2017 року Генеральний прокурор України Юрій Луценко заявив, що його заступниця Анжела Стрижевська не погоджує повідомлення про підозру Олені Лукаш через брак зібраних доказів.^[27] Також повідомлення про підозру не було підписане іншим заступником генпрокурора Юрієм Столярчуком.^[28]

13 березня 2018 року Луценко заявив, що слідство на той момент не знайшло доказів вини Олени Лукаш^[29].

Лукаш також інкримінується заволодіння бюджетними коштами у особливо великих розмірах. Зокрема, виділені Міністерством юстиції гроші на закупівлю послуг для адаптації законів України до законодавства ЄС. За даними генпрокуратури, Олена таким чином привласнила 2,5 млн грн^[30].

Державні нагороди[ред. | ред. код]

• Заслужений юрист України (7 жовтня 2010) — за вагомий особистий внесок у реалізацію державної правової політики, зміцнення законності та правопорядку, високий професіоналізм у захисті конституційних прав і свобод громадян^[31]

Сім'я[ред. | ред. код]

• Мати, Любов Василівна (1948) — пенсіонер;
• Чоловік, Ілляшов Григорій Олексійович (1965) — колишній голова Служби зовнішньої розвідки України^[32].
• Сестра, Лукаш Тетяна Леонідівна (1979) — з 01.06.2007 член ЦВК, з червня 2007 секретар ЦВК^[33][34].

Має двох дітей.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Лукаш Олена Леонідівна

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [Архівовано 10 листопада 2014 у Wayback Machine.]
• Сторінка Олени Лукаш на сайті Верховної Ради
• Стало відомо, хто з українських високопосадовців потрапив під американські санкції [Архівовано 25 січня 2014 у Wayback Machine.]
• РІДНЕ ПТУ ОЛЕНИ ЛУКАШ ПИШАЄТЬСЯ СВОЄЮ УЧЕНИЦЕЮ (ФОТО) [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Розслідування ТВі: Як випускниця ПТУ Олена Лукаш стала міністром юстиції [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.]

Примітки[ред. | ред. код]

п о р Міністри Кабінету Міністрів України (1917—1920) Генеральний писар Генерального секретаріату Української Центральної Ради Павло Христюк • Олександр Лотоцький • Іван Мірний Державний писар Ради Міністрів Української Центральної Ради Іван Мірний Державний писар Ради Міністрів Гетьманського уряду України Михайло Гижицький • Ігор Кістяківський • Сергій Завадський Державний писар Ради Народних Міністрів Директорії України Ілля Сніжко • Михайло Корчинський • Іван Лизанівський • Віктор Оніхімовський

п о р Міністри юстиції України Віталій Бойко (1990–1992) • Володимир Кампо (1992) • Василь Онопенко (1992–1995) • Сергій Головатий (1995–1997) • Сюзанна Станік (1997–2002) • Олександр Лавринович (2002–2005) • Роман Зварич (2005) • Сергій Головатий (2005–2006) • Роман Зварич (2006) • Олександр Лавринович (2006–2007) • Микола Оніщук (2007–2010) • Олександр Лавринович (2010–2013) • Олена Лукаш (2013–2014) • Павло Петренко (2014–2019) • Денис Малюська (з 2019)

п о р Другий уряд Миколи Азарова Прем'єр-міністр України Микола Азаров (до 28 січня 2014) Перший віце-прем'єр-міністр Сергій Арбузов Віце-прем'єр-міністри Юрій Бойко · Олександр Вілкул · Костянтин Грищенко Міністри Віталій Захарченко · Раїса Богатирьова · Олександр Клименко · Леонід Кожара · Володимир Козак · Юрій Колобов · Наталія Королевська · Михайло Короленко · Павло Лебедєв · Олена Лукаш · Леонід Новохатько · Ігор Прасолов · Микола Присяжнюк · Олег Проскуряков · Равіль Сафіуллін · Едуард Ставицький · Дмитро Табачник · Геннадій Темник Колишні члени Уряду Олександр Лавринович

У соціальних мережах Instagram · Facebook · Twitter Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Вікісховище · YouTube Генеалогія та некрополістика Родовід Словники та енциклопедії Prabook Довідкові видання OpenSanctions Нормативний контроль Freebase: /m/0pdct3q