Лукасевич Євмен Кирилович
| Лукасевич Євмен Кирилович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 26 грудня 1871 Біла |
| Помер | 20 грудня 1929 (57 років) Варшава |
| Країна |  Австро-Угорщина Російська імперія УНР |
| Національність | українець |
| Діяльність | Міністр охорони здоров'я уряду УНР |
| Alma mater | Цюрихський університет, ЛНУ ім. І. Франка і Віденський університет |
| Знання мов | українська, латина, німецька, польська і російська |
| Посада | міністр закордонних справ України |
Євмен Кирилович Лукасевич (26 грудня 1871, м. Біла Чортківського округу Галичини — 20 грудня 1929, Варшава) — український дипломат, журналіст, лікар, видавець і громадський діяч. Міністр охорони здоров'я уряду УНР. Автор україномовного «Анатомічного словника». Батько Левка Лукасевича[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 26 грудня 1871 року в містечку Біла Чортківського округу Галичини (нині село Чортківського району Тернопільської області). Деякий час навчався у Львові та Відні. Здобув медичну освіту в Цюрихському університеті (Швейцарія).
1905 року в Харкові отримав підтвердження чинності в Російській імперії свого диплома про лікарську освіту. Відтоді став жити у Києві, працював терапевтом та епідеміологом. Був членом Українського наукового товариства.
У 1917 році на 1-му Крайовому лікарсько-санітарному з'їзді обраний заступником голови Всеукраїнської спілки український лікарів і редактором журналу «Українські медичні вісті» (засновник видання — О.Корчак-Чепурківський). У квітні 1918 року на установчому з'їзді Українського Червоного Хреста обраний його співголовою (разом з Б. Матюшенком і В. Наливайком). З січня 1918 року по квітень 1918 року був директором Департаменту охорони здоров'я УНР.
Наприкінці 1918 — на початку 1919 року очолював надзвичайну дипломатичну місію Української Держави (згодом — Української Народної Республіки) у Берні (Швейцарія), доклав чимало зусиль для визнання України країнами Антанти. У 1920-х роках — міністр закордонних справ Державного центру УНР на еміграції. Жив у Варшаві, займався приватною лікарською справою. Одночасно співпрацював у газеті «Українська трибуна» (друкувалася у Варшаві з 1921), розробляв українську медичну термінологію. 1926 року вийшов друком складений ним «Анатомічний словник».
Помер у м. Варшава.
Джерела[ред. | ред. код]
- Осташко Т. С. Лукасевич Євмен [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 291. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Ганіткевич Я. В., Ціборовський О. М. Лукасевич Євмен Кирилович [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
Література[ред. | ред. код]
- Ганіткевич Я. В. Євмен Лукасевич — український лікар, науковець-педіатр, громадсько-політичний діяч (до 130-річчя від дня народження). «Львівський медичний часопис», 2002, № 2.
- В. І. Головченко. Лукасевич Євмен Кирилович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Дорошенко Д. Історія України: 1917—1923, т. 2. — Ужгород, 1930.
- Довідник з історії України, т. 2. — К., 1995.
Дисертація[ред. | ред. код]
Untersuchungen uber das Verhalten des Bacillus typhi abdominalis. Coli communis, Prodigiosus, Rhinoscleroma, Vibrio cholerae asiaticae und Proteus vurlgaris bei der Eiteru'ng. Kiew 1903.
Посилання[ред. | ред. код]
- Лукасевич Євмен [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 866. — 1000 екз.
- ISSUU — Листи Костя Мацієвича до Симона Петлюри [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Чільний діяч і лікар Евмен Кирилович Лукасевич
- Як лікар Лукасевич став засновником україномовної медицини у Києві [Архівовано 26 грудня 2021 у Wayback Machine.] BBC Україна
- ↑ Юзич, Ю. Ті, що вижили. 37 портретів крутянців [Архівовано 1 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Історична правда. — 2018. — 30 січня.