Лужков Юрій Михайлович
Лужков Юрій Михайлович | |
---|---|
рос. Ю́рий Миха́йлович Лужко́в | |
Народився | 21 вересня 1936[4][5] Москва, СРСР |
Помер | 10 грудня 2019[1][2][…] (83 роки) Мюнхен, Німеччина ·ускладнення при хірургічному втручанніd[6][7][8] |
Поховання | Новодівичий цвинтар |
Країна | СРСР Росія |
Діяльність | політик, науковець, державний діяч |
Галузь | політика[9] |
Alma mater | Російський державний університет нафти і газу імені І. М. Губкіна |
Науковий ступінь | доктор хімічних наук |
Знання мов | російська |
Членство | Рада Федерації |
Посада | мер Москвиd, член Ради Федерації[d], заступник голови уряду СРСРd і Prime Minister of Moscowd |
Партія | Єдина Росія (2001-2010) |
Конфесія | РПЦ |
Батько | Mikhail Luzhkovd |
Мати | Anna Luzhkovad |
У шлюбі з | Батурина Олена Миколаївнаd |
Автограф | |
Нагороди | |
IMDb | ID 1771583 |
Сайт | luzhkov.ru |
|
Ю́рій Миха́йлович Лужко́в (21 вересня 1936, Москва — 10 грудня 2019, Мюнхен, Німеччина) — російський державний і політичний діяч.
2-й Мер Москви з 6 червня 1992 по 28 вересня 2010. Обіймав цю посаду 18 років. Восени 2010 року звільнений «у зв'язку з втратою довіри Президента Росії Дмитра Мєдвєдєва». Наступником Лужкова на посаді мера Москви став Сергій Собянін. Співголова владної партії «Єдина Росія», але після відставки подав заяву про вихід із партії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Радянський період[ред. | ред. код]
Закінчив інститут нафтохімічної і газової промисловості ім. Губкина. У 1968 році вступив в КПРС. У 1980 став генеральним директором НВО «Нефтехимавтоматіка», в 1987 — першим заступником голови Московського міського виконавчого комітету.
Московський мер[ред. | ред. код]
У липні 1991 року Лужков був запропонований на пост віце-мера Москви і голови московського уряду головою Московської Ради Гаврилом Поповим як досвідчений господарник і затверджений голосуванням депутатів.
6 червня 1992 року Указом Президента Росії Єльцина Лужков був призначений мером Москви і згодом чотири рази (1996, 1999, 2003, 2007) переобирався на цю посаду (набравши відповідно 88,5 %, 69,9 %, 74,8 % голосів виборців і 32 з 35 голосів депутатів Мосгордуми; віце-мером разом з Лужковим два перші рази обирався В. П. Шанцев, посада перестала бути обираною).
Член Ради Федерації (1995—2002).
Москва за Лужкова[ред. | ред. код]
За час перебування Лужкова на посту мера зовнішній вигляд Москви зазнав значних змін: знесено і побудовано багато нових будівель, автомобільних доріг і транспортних розв'язок. Критики звинувачують Лужкова в потуранні необґрунтованому зносу будинків, що мають історичну цінність, порушенні міського ландшафту, що історично склався, і засміченню міста скульптурами «сумнівної художньої цінності».
Москва — центр ділової активності Росії, осереддя найбільших фінансових операцій. Рівень добробуту москвичів, зокрема прожитковий мінімум, значно перевершує рівень інших регіонів. Ряд критиків звинувачує Юрія Лужкова в корумпованості московської виконавчої влади і потуранні зрощенню міської влади і капіталу. Ці звинувачення, проте, жодного разу не були доведені до розгляду в суді. Одним з пунктів критики Юрія Лужкова також часто називають статки його дружини Олени Батуриної, котрі за оцінками Forbes складають $2,3 млрд[10].
Політична діяльність[ред. | ред. код]
Взяв сторону президента Бориса Єльцина під час російської політичної кризи 1993 року.
Член Державної ради при Президенті РФ, представник Російської Федерації в палаті регіонів Конгресу місцевих регіональних властей Європи, член Комітету Ради Федерації з бюджету, податкової політики, валютному регулюванню, банківській діяльності.
З кінця 1998 — лідер Загальноросійської політичної громадської організації «Отчизна», нині співголова Вищої Ради Всеросійської політичної партії «Єдина Росія».
Юрій Лужков постійно намагався набути політичної популярності[джерело?] в Росії на почуттях туги за імперією. Зокрема, стосовно України, він заперечував належність Криму і Севастополя Україні і виступав проти ратифікації Думою великого україно-російського договору зі взаємним визнанням кордонів (в чому зазнав поразки), підтримував Віктора Януковича на президентських виборах 2004 року.
Отримав жорстку критику у вересні 2010 року від російських провладних телевізійних каналів. 28 вересня 2010 президент Росії Дмитро Медведєв відправив Юрія Лужкова у відставку з посади мера Москви з формулюванням «через втрату довіри».
Сім'я[ред. | ред. код]
З першою дружиною, Мариною Башиловою, одружився 1958 року. У них народилися два сини — Михайло і Олександр. Марина померла 1989 року. 1991 року Юрій Лужков одружився вдруге, з Оленою Батуриною. У цьому шлюбі народилися дві дочки — Олена (1992) і Ольга (1994).
Дружина Лужкова — Олена Батурина — підприємець-мільярдер, найбагатша жінка Росії, власниця компанії «Інтеко». Компанія здійснює численні будівельні і виробничі контракти на території Москви і інших регіонів РФ.
Імідж[ред. | ред. код]
Характерні риси іміджу Юрія Лужкова: постійний головний убір — кепка; хобі — розведення бджіл, великий теніс. Кілька років тому в одному з московських парків встановлена статуя мера-тенісиста. Мед з своїх пасік Лужков любив підносити в подарунок з будь-яких урочистих нагод.
Лужков любив з'являтися на публіці на різних святах і урочистостях, з ентузіазмом просуваючи й захищаючи інтереси свого міста. По московському телеканалу його зазвичай показували при відвідуванні чергового будівельного об'єкта на чолі численної групи заступників і підлеглих або таким, що лає недбайливих працівників міських служб. Серйозно захоплювався бджільництвом.
30 березня 2010 року Севастопольська міськрада звернулася до президента Віктора Януковича з проханням про зняття статусу персони нон грата з мера Москви Юрія Лужкова.
Публікації[ред. | ред. код]
Автор понад 200 друкованих праць, а також книг з проблем соціально-економічного розвитку Росії; має понад 50 винаходів[11].
Не маючи вченого ступеня, Лужков проте є почесним професором РАН, МГУ, Академії праці і соціальних відносин, низки російських і зарубіжних університетів, академік низки академій Росії.
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ а б Юрий Лужков скончался в Мюнхене — РЕН ТВ, 2019.
- ↑ а б Iouri Loujkov, ancien maire de Moscou, est mort // Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 2019. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
- ↑ а б Yuri Luzhkov, transformative Moscow mayor, dies at 83 // The Washington Post / S. Buzbee — Washington: Fred Ryan, 1877. — ISSN 0190-8286; 2641-9599
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ https://www.lavanguardia.com/vida/20191210/472167198039/fallece-yuri-luzhkov-alcalde-de-moscu-entre-1992-y-2010.html
- ↑ https://mundo.sputniknews.com/rusia/201912101089586172-fallece-el-exalcalde-de-moscu-yuri-luzhkov/
- ↑ https://www.washingtonpost.com/local/obituaries/yuri-luzhkov-transformative-moscow-mayor-dies-at-83/2019/12/10/158ed11c-1b3f-11ea-8d58-5ac3600967a1_story.html
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Forbes List Directory. Форбс. Архів оригіналу за 16 лютого 2023. Процитовано 17 лютого 2023. (англ.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 2 жовтня 2007.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Лужкова(рос.)
- Офіційний сайт уряду Москви [Архівовано 25 лютого 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- Юрій Лужков у Лентапедії [Архівовано 25 листопада 2010 у Wayback Machine.](рос.)
|