Лоський Володимир Миколайович
| Володимир Миколайович Лоський | |
|---|---|
| фр. Vladimir Lossky | |
 | |
| Народився | 26 травня (8 червня) 1903[1] Геттінген, Германия |
| Помер | 7 лютого 1958[1][2][3] (54 роки) Париж, Франція ·інфаркт міокарда |
| Поховання | Сент-Женев'єв-де-Буа |
| Країна | .svg){kind=small} Франція[4] Російська імперія СРСР Німеччина[4] |
| Діяльність | богослов |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет і Паризький університет |
| Знання мов | французька[1][5] і російська[5] |
| Посада | декан |
| Конфесія | православ'я |
| Батько | Лоський Миколай Онуфрійович |
| У шлюбі з | Madeleine Losskyd |
| Діти |
|
Володимир Миколайович Лоський (26 травня (8 червня) 1903, Геттінген, Німецька імперія — 7 лютого 1958, Париж, Франція) — французький богослов Паризької школи богослов'я, діяч російського зарубіжжя, основоположник «неопатристичного» синтезу в православному богослов'ї.
Біографія[ред. | ред. код]
Син філософа-інтуітивіста М. О. Лоського, онук педагога і публіциста Володимира Яковича Стоюніна. Польський рід Лоських походив зі східної Латвії. Народився в німецькому місті Геттінген. У 1920—1922 рр. навчався в Петрограді.
У 1922 р. сім'я Лоських була вислана з Росії. Жив у Празі (1922—1924), де працював з Н. П. Кондаковим. З 1924 року в Парижі. Навчався в Сорбонні (1924—1927). У 1925-1926 рр. вступив у Свято-Фотієвсье братство. У 1940-1944 рр. брав участь у французькому Опорі. Займався науково-дослідницькою роботою і викладав догматичне богослов'я та історію Церкви в Інституті св. Діонісія в Парижі. З 1945 по 1953 рр. — декан інституту. Стараннями В. М. Лоського був відкритий перший франкомовний православний прихід на вулиці Сент-Женев'єв у Парижі. Один з керівників Співдружності святого Албанія і преподобного Сергія.
Поряд з працями протоієрея Георгія Флоровського, протопресвітера Іоанна Мейєндорфа, архімандрита Кипріана (Керна) та ін., роботи Володимира Лоського послужили початком, за висловом Георгія Флоровського, «визволення з полону» схоластичною програмою латинської теології, засвоєної академічним богослов'ям Російської Православної Церкви у XVIII—XIX століттях. Згодом на основі звільнених від полону православної христології та антропології протоієреєм Миколою Афанасьєвим була розроблена сучасна православна еклезіологія.
Похований на кладовищі Сент-Женев'єв-де-Буа.
Родина[ред. | ред. код]
- Дружина (з 1928 року) — Магдалина Ісааківна Малкіель-Шапіро (1905-1968), церковний діяч, з відомого купецького сімейства Малкіель, доводилася сестрою віолончелісту і музикознавцю, професор Токійської консерваторії[en] Костянтину Ісаакович Шапіро (1896-1992), двоюрідною сестрою (по материнській лінії) філологам Віктору Максимовичу Жирмунскому і Мирону Аркадійовичу Малкіель-Жирмунскому, троюрідною сестрою письменнику Юрію Миколайовичу Тинянову і мовознавцю Якову Львовичу Малкіелю[6][7]. Її батько, Ісак Сергійович (Соломонович) Шапіро (1860-1929), був директором банку в Саратові[8].
- діти
- Микола Лоський (1929-2017), професор Свято-Сергіївського богословського інституту в Парижі (по кафедрі історії Західної Церкви), священик з 2006 року[9].
- Іван Лоський (1932-1971), філолог
- Марія Семон (нар. 1934), філолог, історик літератури, викладач
- Катерина Асланова (1936-2000)
Наукові праці, публікації[ред. | ред. код]
- Спор о Софии. — Париж: Братство св. Фотия, 1936.
- Essai sur la Theologie Mystique de l’Eglise d’Orient. — Paris, 1944. (2-е издание — 1977) (Английский (1957), немецкий (1961), русский (1972) переводы).
- The Meaning of Ikons. — London, 1944. (2-е издание — Boston (Mass.): Boston Book & Art Shop, 1969; 3-е издание (репринт) — Crestwood (N. Y.): St. Vladimir’s Seminary Press, 1982). Совместно с Л. А. Успенским.
- Theologie negative et connalssance de Dieu chez Maitre Eckhart. — Paris: J. Vrin, 1960 (2-е *Vision de Dieu. — P.; Neuchatel: Delachaux et Niestle, 1962 (Английский (London; Clayton: The Faith Press; American Orthodox Press, 1963.), немецкий (1964) переводы).
- A I’image et a ressemblance de Dieu. — Paris: Aubier-Montaigne, 1967. (Английский перевод — London, 1974).
- La paternite spirituelle en Russie. — Paris, 1977. Совместно с Н. С. Арсеньевым.
- Orthodox theology: An Introduction. — Crestwood (N. Y.): St. Vladimir’s Seminary Press, 1978.
- Очерк мистического богословия Восточной Церкви. Догматическое богословие. [Архівовано 22 серпня 2018 у Wayback Machine.]//Богословские труды. Сборник восьмой, посвященный Владимиру Лосскому. — М.: Издание московской патриархии. — 1972. — с. 9-128
- [[https://web.archive.org/web/20180806021734/http://www.odinblago.ru/dogmatich_bogosl Архівовано 6 серпня 2018 у Wayback Machine.] Догматическое богословие] // Богословские труды. — 1972. — № 8. — С. 131—183
- «Видение Бога» в Византийском богословии [Архівовано 20 серпня 2018 у Wayback Machine.]// Богословские труды. — 1972. — № 8. — С. 187—194
- Паламитский синтез [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Богословские труды. — 1972. — № 8. — С. 195—203
- Господство и Царство [Архівовано 27 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Богословские труды. — 1972. — № 8. — С. 205—214
- Святой Иоанн Дамаскин и византийское учение о духовной жизни. [Архівовано 20 серпня 2018 у Wayback Machine.] Париж, 1986. — 194 с.
- Александрия [Архівовано 15 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Богословские труды. — 1983. — № 24. — С. 214—229
- Каппадокийцы [Архівовано 7 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Богословские труды. — 1984. — № 25. — С. 161—168
- По образу и подобию. — М.: Свято-Владимирское братство, 1995.
- Боговидение. — М.: Свято-Владимирское братство, 1995.
- Спор о Софии. Статьи разных лет. — М.: Свято-Владимирское братство, 1996.
- Его экзистенциальное эссе Sept jours sur les routes de France: Juin 1940. — Paris: Cerf, 1998; переведено 2012 году. СЕМЬ ДНЕЙ НА ДОРОГАХ ФРАНЦИИ. [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- Богословие и боговидение: Сб. статей. — М.: Свято-Владимирское братство, 2000.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Babelio — 2007.
- ↑ а б AlKindi
- ↑ а б LIBRIS — 2013.
- ↑ а б CONOR.Sl
- ↑ Филолог-славист Михаил Константинович Шапиро (род. 1939, сноска 1) [Архівовано 29 березня 2015 у Wayback Machine.] (Michael Shapiro); на русском языке была опубликована книга его брата Исаака Константиновича Шапиро «Эдокко» (КоЛибри, 2010; «Edokko: Growing Up a Foreigner in Wartime Japan»)[недоступне посилання з Июль 2018]
- ↑ Магдалина Исааковна Малкиель-Шапиро. Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 20 серпня 2018.
- ↑ Исаак Шапиро «Эдокко. История иностранца, выросшего в военной Японии». Архів оригіналу за 7 січня 2018. Процитовано 20 серпня 2018.
- ↑ Священник Николай Лосский. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 20 серпня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Володимир Лоський. «Догматичне богослов'я». «Нарис містичного богослов'я Східної Церкви». Переказ.ру. Православний mp3 архів. [Архівовано 6 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Наукові праці та публікації Ст.Н.Лоського в бібліотеці Webreading [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Сайт, присвячений працям і біографії Ст. Лоського і Р. Флоровського [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.]
|
