Лонгин (Жар)
| Митрополит Лонгин | ||
| ||
|---|---|---|
| з 22 травня 2012 | ||
| Церква: | УПЦ | |
| Попередник: | кафедра заснована | |
| ||
| з 16 червня 2008 | ||
| Церква: | Українська православна церква (МП) | |
| Альма-матер: | Кишинівська духовна семінарія | |
| Діяльність: | священник | |
| Тезоіменитство: | 29 жовтня | |
| Ім'я при народженні: | Михайло Васильович Жар | |
| Народження: | 19 серпня 1965 (58 років) Петрашівка, Герцаївський район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР | |
| Дружина: | Соломія Лілія | |
| Діти: | Володимир, Михайло, Марія | |
| Священство: | 18 січня 1990 | |
| Чернецтво: | 30 квітня 1996 | |
| Єп. хіротонія: | 22 травня 2012 | |
| Нагороди: | ||
Митрополит Ло́нгин (в миру Жар Михайло Васильович; 19 серпня 1965) — архієрей УПЦ [1] (2012) з титулом «митрополит Банченський», вікарій Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ (МП). З 2008 року — намісник Вознесенського Банченського чоловічого монастиря. За даними OSINT-розслідування групи Molfar є громадянином Росії[2].
Відомий громадський діяч і церковний будівничий, засновник і керівник дитячого притулку при монастирі в Молниці[джерело?]. Має державне звання Герой України (2008)[3].
Біографія[ред. | ред. код]
Михайло Васильович Жар народився 19 серпня 1965 року в селі Петрашівка Герцаївського району Чернівецької області. В дитинстві став сиротою. У 1971–1981 роках вчився в Петрашівській середній школі.
У 1984 році одружився з Лілією Соломією. Через рік в них народився син Володимир, у 1987 році — Михайло, у 1989 — дочка Марія[4].
18 січня 1990 року в Миколаївській церкві в Чернівцях єпископом Чернівецьким Антонієм (Москаленком) висвячений на диякона. Наступного дня, на Богоявлення, висвячений на священика і призначений настоятелем Церкви святої Параскеви в Підвальному, Церкви Різдва Пресвятої Богородиці в Боянах і Церкви святої Параскеви в Банченах.
У 1991–1995 роках вчився на заочному секторі Ново-Нямецької духовної семінарії.
У 1992 році всиновив двох дітей, один з яких мав дитячий церебральний параліч. Згодом взяв на виховання ще двох, а потім ще десять дітей: так утворився сімейний дитячий будинок[4].
30 квітня 1996 року секретарем Чернівецької єпархії архімандритом Мелетієм (Єгоренком) пострижений в чернецтво з іменем «Лонгин» на честь мученика Лонгина Сотника. З 1996 року отець Лонгин, з благословіння Священного Синоду, керував будівництвом в Банченах Вознесенського чоловічого монастиря і дитячого притулку при ньому, перенесеному з 2002 року в село Молниця. З 1999 року отець очолив будівництво жіночого монастиря на честь Боянської ікони Божої Матері в Боянах.
З 2002 року навчався в Чернівецькому православному богословському інституті, який закінчив у 2007 році.
16 червня 2008 року призначений Священним Синодом намісником Банченського монастиря зі зведенням у сан архімандрита.
Рішенням Священного Синоду від 8 травня 2012 року призначений єпископом Банченським, вікарієм Чернівецької єпархії[5]. 22 травня, в день пам'яті святого Миколая, за Службою Божою в соборному храмі київського Пантелеймонівського монастиря в Феофанії митрополитами Київським і всієї України Володимиром, Кишинівським і всієї Молдови Володимиром, Чернівецьким і Буковинським Онуфрієм, Вишгородським і Чорнобильським Павлом, Тернопільським і Кременецьким Сергієм, Овруцьким і Коростенським Віссаріоном, Почаївським Володимиром, архієпископами Хустським і Виноградівським Марком, Білоцерківським і Богуславським Митрофаном, Бориспільським Антонієм, Кам'янець-Подільським і Городоцьким Феодором, Львівським і Галицьким Августином, Харківським і Богодухівським Онуфрієм, Яготинським Серафимом, Переяслав-Хмельницьким і Вишневським Олександром, Городницьким Олександром, єпископами Сєвєродонецьким і Старобільським Агапітом, Хотинським Мелетієм, Ніжинським і Прилуцьким Іринеєм, Макарівським Іларієм, Івано-Франківським і Коломийським Пантелеймоном, Васильківським Пантелеймоном, Броварським Феодосієм та Обухівським Іоною висвячений на єпископа Банченського[6].
Скандали і критика[ред. | ред. код]
Згідно з офіційною інформацією, єпископ Лонгін у 1990 році був висвячений на священника, а в 1996 році прийняв чернечий постриг з ім'ям Лонгин. Незважаючи на це, тривалий час на офіційних сайтах УПЦ (МП) і РПЦ священнослужитель помилково іменувався протоієреєм Михайлом Жаром. Монашество о. Лонгина було негласним і, як припускають[7], йшло від поширеної в консервативних церковних колах традиції «таємного чернецтва». Традиція була особливо поширена за радянських часів, а сьогодні залишається пережитком минулого і критикується вищим священноначаллям РПЦ[8].
У 2005 р. священник Михайло Жар (він же ієромонах Лонгин) опинився в центрі конфлікту, після того як самовільно викопав тіло свого брата на сільському кладовищі і перепоховали на території свого монастиря. Дружина і діти покійного домагалися в міліції і прокуратурі повернути тіло на місце першого поховання[9][10].
Незважаючи на активну благодійну діяльність щодо дітей-сиріт, єпископ Лонгин критикувався експертами і волонтерами за невиправдану гігантоманію в усиновленні дітей. Зокрема, в 2013 р. на Всеукраїнському круглому столі «Збереження традиційних сімейних цінностей в Україні» головний редактор видання «Релігія в Україні» Сергій Штейніков поставив під сумнів популяризацію деяких проєктів сімейного влаштування дітей-сиріт. На його думку, окремі форми організації закладів для дітей-сиріт не можуть служити зразком для наслідування, оскільки націленість на величезну кількість дітей в одній прийомній сім'ї не дозволяє приділяти їм достатньої уваги з боку батьків, а в разі Банченського проєкту діти фактично мають одного батька, до того ж ченця, що суперечить добре зарекомендованим «малим» формам будинків сімейного типу з наявністю двох звичайних батьків[11].
Єпископ Лонгин перебував у приятельських стосунках з представниками режиму Віктора Януковича. Ще у 2004 р. священнослужитель агітував за нього в церкви, зазначаючи в своїх проповідях, що після перемоги Віктора Ющенка в Україні може «початися війна». Пізніше священик Михайло Жар покаявся перед новою владою і Віктором Ющенком за свої слова через ЗМІ[9]. У 2014 р., після втечі Януковича з України та порушення проти його оточення кримінальних справ, єпископ Лонгин зробив декілька гучних заяв, зокрема на сайті берлінської парафії РПЦЗ (МП) єпископ Лонгин прямо звинуватив керівництво держави у розв'язанні війни[12], публічно назвав керівників України «проклятими» і «слугами сатани», проклинав Захід та Америку[13].
У вересні 2019 року Лонгин заявив, що не благословляє йти на війну — в АТО, а також: «Я ніколи не буду згадувати на Божественній літургії цих проклятих керівників нашої країни, цих невіруючих, які не мають страху Божого, які сидять в кріслах і роздають накази про вбивства»[7][14].
В березні 2016 р. єпископ Лонгин, керуючий Банченського вікаріатства Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ (МП), один з найближчих соратників предстоятеля УПЦ (МП) митрополита Онуфрія, провів збори духовенства і мирян, які засудили церковну політику патріарха РПЦ Кирила як «зрадницьку» щодо православ'я, бо той зустрівся 12 лютого 2016 р. в Гавані з папою Римським Франциском, а крім цього обговорював з предстоятелями інших помісних церков можливу участь РПЦ у Всеправославному соборі, який був запланований на кінець травня — початок червня 2016 року[15]. На цих зборах і в подальшому Лонгин звинувачував патріарха Кирила в тому, що той став на «шлях антихриста», відмовився поминати Кирила за богослужінням на літургії[15], заявляв, що голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків (ВЗЦЗ) Московського Патріархату митрополит Іларіон Алфєєв теж «служитель антихриста», патріарх Кирил — «єретик», а його вчитель митрополит Никодим Ротов «здох як собака»[16].
23 березня 2016 єпископ Лонгин увійшов до міжнародної антисоборної коаліції, спрямованої проти Всеправославного собору, оскільки очікував на ньому спробу «розширити канонічні і харизматичні кордони Церкви і надати інослав'я статус церковності»[17].
У травні-червні 2017 р. оточення єпископа Лонгина поширювало через церковні ресурси інформацію про те, що єпископ Лонгин був «отруєний і чекав смерті», але «дивом зцілився» — замах на життя архієрея пов'язувалося з тим, що 5 березня 2017 року, на свято Торжества православ'я, єпископ Лонгин піддав анафемі «єресі» екуменізму, міжрелігійного синкретизму, Великого Православного Собору на Криті 2016 року, масонства і навіть франкмасонства[18]. За словами священника Дмитра Ненарокова, єпископ Лонгин оголосив, що «прощає своїх убивць і знову благословляє всіх нас на подвиг сповідництва»[19].
У 2018 р. з проповіді єпископа Лонгина стало відомо, що він виховує у дітях-сиротах фобію до електронних документів, обіцяє «кару Господню» парламенту України, а можливу автокефалію Української церкви оголосив «церквою антихриста»[20].
У березні 2021 р. в Герцаївському районі Чернівецької області, де веде просвітницьку діяльність Банченський монастир на чолі з єпископом Лонгином, абсолютна більшість медиків районної лікарні відмовилася від щеплення проти коронавірусу, посилаючись на релігійні переконання — при цьому в соціальних мережах УПЦ (МП) поширювався вислів Лонгина про те, що «потужною вакциною» проти коронавірусу є «святе причастя», яке «вбиває будь-яку інфекцію»[21].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Звання Герой України з врученням ордена Держави (24 листопада 2008) — за визначні особисті заслуги перед Україною у реалізації державної політики соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, багаторічну благодійницьку діяльність[3]
- Орден «За заслуги» III ступеня (20 січня 2006) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний і духовний розвиток регіону, вагомі трудові здобутки та з нагоди Дня Соборності України[22]
- Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний та культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки та багаторічну сумлінну працю[23]
- Премія «Гордість країни 2009» в номінації «сімейна історія»[24]
- Нагорода «Народний благодійник» Національного конкурсу «Благодійна Україна — 2012»[25]
Церковні[ред. | ред. код]
- Орден преподобного Нестора Літописця II ступеня (29 вересня 2004)
- Орден святого рівноапостольного князя Володимира II ступеня (29 вересня 2009)
- Орден святого рівноапостольного князя Володимира III ступеня (Російська православна церква, 29 серпня 2011)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У статті на позначення Української Православної Церкви] використовуються її офіційні назви — Українська Православна Церква, Київська Митрополія або УПЦ
- ↑ Реєстр церковних лідерів УПЦ МП зі зв'язками в росії — OSINT-розслідування. molfar.com. Процитовано 20 квітня 2024.
- ↑ а б Указ Президента України № 1071/2008 від 24 листопада 2008 року «Про присвоєння М. Жару звання Герой України». Архів оригіналу за 6 січня 2019. Процитовано 8 вересня 2013.
- ↑ а б ЛОНГИН (ЖАР) - Древо. drevo-info.ru (рос.). Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ Журнали засідання Священного Синоду УПЦ від 8 травня 2012 року. [Архівовано 13 квітня 2013 у Wayback Machine.] Офіційний сайт УПЦ
- ↑ КИЇВ. Намісник Свято-Вознесенського Банченського монастиря архімандрит Лонгин (Жар) висвячений у сан єпископа. [Архівовано 25 травня 2012 у Wayback Machine.] Офіційний сайт УПЦ
- ↑ а б Епископ УПЦ из окружения митрополита Онуфрия проклинает власть Украины, Запад и Америку / «Релігія в Україні» 16.09.2014. Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 19 березня 2021.
- ↑ Глава ОВЦС РПЦ митрополит Иларион (Алфеев) не одобряет «тайное монашество», постриг по принуждению или перед смертью / «Релігія в Україні» 17.10.2013. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 19 березня 2021.
- ↑ а б Куди зник покійник? / «Україна молода» 02.12.2005. Архів оригіналу за 1 листопада 2017. Процитовано 19 березня 2021.
- ↑ Священик украв покійника / Gazeta.ua 09 січня 2006. Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 19 березня 2021.
- ↑ В столиці відбувся Всеукраїнський круглий стіл «Збереження традиційних сімейних цінностей в Україні» / «Релігія в Україні» 23.12.2013
- ↑ Епископ Лонгин: «Все это — дело рук проклятой Европы»
- ↑ «Татьянин день» 15.09.2014. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 19 березня 2021.
- ↑ Епископ Лонгин (Жар): Я не благословляю вас идти на войну. I Православный Форум Украины (ru-RU) . Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019.
- ↑ а б Епископ УПЦ обвинил Патриарха Кирилла в ереси, перестал его поминать и призвал извиниться перед Церковью / «Релігія в Україні» 29.03.2016. Архів оригіналу за 27 серпня 2017. Процитовано 19 березня 2021.
- ↑ Мятежный епископ УПЦ: митрополит Иларион — «служитель антихриста», Патриарх Кирилл — «еретик», а его учитель — «сдох как собака» / «Релігія в Україні» 13.12.2016. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 19 березня 2021.
- ↑ Мятежный епископ УПЦ вошел в международную антисоборную коалицию / «Релігія в Україні» 01.04.2016. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 19 березня 2021.
- ↑ Мятежный епископ УПЦ был «отравлен и ждал смерти», но «чудом исцелился» / «Релігія в Україні» 18.07.2017. Архів оригіналу за 16 квітня 2019. Процитовано 19 березня 2021.
- ↑ Епископ Лонгин (Жар): «Прошу вас — сохраняйте истинную православную веру!» / «Церковь и общество во времена апостасии» 15.06.2017. Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 19 березня 2021.
- ↑ Банченский епископ УПЦ воспитывает у детей-сирот фобию к электронным документам, обещает «кару Господню» парламенту, а предполагаемую автокефалию объявил «церковью антихриста» / «Релігія в Україні» 06.06.2018
- ↑ Лікарі України відмовляються від щеплення під впливом релігії / «Релігія в Україні» 15.03.2021. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 19 березня 2021.
- ↑ Указ Президента України № 36/2006 від 20 січня 2006 року «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій Чернівецької області». Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 8 вересня 2013.
- ↑ Указ Президента України № 822/2011 від 19 серпня 2011 року «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю „20 років незалежності України“». Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 8 вересня 2013.
- ↑ Лауреати 2009. [Архівовано 29 лютого 2012 у Wayback Machine.] Гордість країни
- ↑ Офіційний сайт Асоціації благодійників України. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 29 березня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Михайло Васильович Жар. [Архівовано 16 липня 2018 у Wayback Machine.] Герої України
- Біографія на офіційному сайті УПЦ [Архівовано 25 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Слово архімандрита Лонгина (Жара) при нареченні у єпископа Банченського (рос.)
- Слово на вручення жезла Преосвященному Лонгину, єпископу Банченському, вікарію Чернівецької єпархії [Архівовано 8 жовтня 2012 у Wayback Machine.]