Лозинський Тарас Володимирович
| Тарас Лозинський | |
|---|---|
| Тарас Володимирович Лозинський | |
 | |
| Народився | 28 березня 1959 Львів |
| Помер | 8 березня 2023 (63 роки) Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Громадянство |  УРСР →  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | художник, іконописець, колекціонер  |
| Alma mater | Українська академія друкарства |
| У шлюбі з | Роксоляна Лозинська |
| Діти | Остап- син, Устина - донька, Квітка та Климентій Будинкевичі (онуки) |
Тарас Володимирович Лозинський (нар. 28 березня 1959, Львів — пом. 8 березня 2023, там само) — український маляр, іконописець, колекціонер, куратор мистецьких видань, співзасновник та заступник директора (2003) Львівського Інституту колекціонерства українських мистецьких пам'яток при НТШ[1][2][3][4]. Член Наукового товариства ім. Шевченка[5]. Батько художника та іконописця Остапа Лозинського.
Народився 28 березня 1959 року у Львові[4].
1981 року закінчив економічний факультет Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова (нині Українська академія друкарства)[3][4].
У 1987—2001 роках працював реставратором у майстерні Ніни Присяжної[3][4]. Викладав в Іконописній школі Українського католицького університету[6].
Був членом наглядової ради Львівської національної академії мистецтв[7].
Помер у Львові 8 березня 2023 року, не доживши 20 днів до свого 64-го дня народження[8]. Похований в одній могилі з сином на 75 полі Личаківського цвинтаря.
Під впливами малярського досвіду Олекси Новаківського, Романа Сельського, Володимира Патика сформувався як художник з власним авторським стилем[1][3][4].
З 1989 року займався іконописом на склі, автор 800 робіт[2][4][5]. Персональна виставка у місті Львові (2013[2], 2019[3][4][9], 2024, посмертно[10]).
- автор книг «Ісус» (2003, спільно з Ігорем Калинцем).
- упорядник низки альбомів та каталогів творів українського мистецтва — «Іван Гречко» (2006), «Михайло Бойчук» (2010)[11], «Анатоль Петрицький» (2012), «Українське мистецтво XV — ХХ ст.» (Т.1 — 2007, Т. 2 — 2008);
- один з ініціаторів видання серії «українське народне мистецтво» — «Жіноча сорочка Борщівсько-Заставнівського Придністров'я» (2013), «Рушники Наддніпрянської України» (2017), «Буковинські жіночі сорочки» (2018), «Українське народне мистецтво» (2021).
Зібрав велику колекцію творів народного мистецтва[1][3].
 | Серед великих митців також є оліймпійські чемпіони, також є свої перше, друге і третє місця. Треба вміти шанувати наших геніїв і тішитися, що вони в нас є. |  |
— Тарас Лозинський, [1] | ||
- ↑ а б в г Ярина Винницька. Тарас Лозинський: Ми — нація, що не навчились шанувати власних геніїв. Kovcheh.
- ↑ а б в Людмила Яновська (14 вересня 2022). Щоб діти не говорили про українське мистецтво пошепки. Урядовий кур'єр.
- ↑ а б в г д е Тетяна Козирєва (15 липня 2019). Ідеолог культурно-мистецького процесу. День.
- ↑ а б в г д е ж Тарас Лозинський «Малярство на склі». 032.ua.
- ↑ а б До 60-ліття художника Тараса Лозинського в Національному музеї ім. Андрея Шептицького у Львові наприкінці травня відкриють виставку його ікон на склі. Leopolis.
- ↑ Тарас Лозинський. Іконописна школа Українського католицького університету.
- ↑ Наглядова рада. Львівська національна академія мистецтв.
- ↑ Катерина Садловська (8 березня 2023). Помер іконописець та колекціонер Тарас Лозинський. Суспільне Львів.
- ↑ Від гріхопадіння до Воскресіння: у львівському музеї Шептицького триває виставка Лозинського. galinfo. 5 липня 2019.
- ↑ Роман Яців (3 липня 2024). Тарас Лозинський, або тріумф творчого духу. Фотографії старого Львова.
- ↑ керівник проєкту
- Ярина Коваль (7 квітня 2009). Мені вистачає Львова. Львівська Пошта. Архів оригіналу за 22 лютого 2014.
- Тарас Лозинський про Романа Сельського на YouTube // Олег Дудич. — 2018. — 29 жовтня.
- Звідки на наших стелажах стільки російської літератури? на YouTube // Обличчя Незалежності. — 2022.
