Лодомирське кладовище

Лодомирське кладовище
Лодомирське кладовище. Центральний вхід. Липень 2016
Інформація про цвинтар
50°51′04″ пн. ш. 24°18′48″ сх. д.H G O
Країна	Україна
Розташування	Володимир
Відкрито	поч. ХІХ ст.
Тип	багатоконфесійний
Статус	єврейський цвинтар
Адреса: Україна, Волинська область, Володимир, вул. Лодомирська
Лодомирське кладовище Лодомирське кладовище (Україна)
Лодомирське кладовище у Вікісховищі

Лодомирське (Ладомирське) кладовище — цвинтар у Володимирі, один із найстаріших на Волині.

Історія[ред. | ред. код]

Найімовірніше, що кладовище було засновано після приєднання Володимира до Російської імперії наприкінці XVIII ст. Директор Володимир-Волинського історичного музею ім. Дверницького вважає, що перше поховання на кладовищі датовано 1830 р.^[1]

Вхідні брами збудовані у 1840 р.^[2] З 1980-х рр. масові поховання на кладовищі припинено.

Кладовище засаджене старими деревами, які час від часу падають у завдають шкоди похованням. Такі випадки мали місце 3-4 грудня 2012 р. та 8 червня 2013 р.^[3]

Кладовище мало три частини — православну, католицьку та юдейську, а також нечисельні німецькі поховання.

Католицькі поховання[ред. | ред. код]

Час появи перших католицьких поховань збігаються у часі із закладанням кладовища.

Як пише краєзнавець Вальдемар П'ясецький, «смисловим композиційним центром найстарішої частини католицького кладовища є цегляні руїни значної каплиці, поставленої в 1827 році над гробом Констанції Клосовської її сином. Поряд ще одна капличка, невелика, в досить пристойному стані, хоч в середині розграбована. Це родова гробниця Бодзяків. Родинних поховань різного типу — в закритих гробницях чи під однією огорожею зі спільним загальним пам'ятником, як свідчить їх перепис — було кілька десятків. Часто такі пам'ятники були декоровані круглою скульптурою чи рельєфами. Круглі скульптури у вигляді ангела чи Богоматері мали і окремі поховання. Крім значної кількості скульптур, католицьке кладовище відзначалося використанням значної кількості епітафій (посмертних посвят) на могилах»^[4].

Кожне із збережених католицьких поховань вражає оригінальністю художніх рішень, і водночас цікавими життєвими історіями. Одним з яскравих прикладів є поховання Йоганни Ольшанської. На високому пам'ятнику встановлено хрест із розп'яттям. Ольшанська померла в 1855 році. Поруч похований її чоловік. Напис польською мовою, зроблений родичами, засвідчує наступне^[4]:

Цей пам’ятник зрошений сльозами сумуючої родини. Він споруджений для доброго брата, який, засумувавши за коханою дружиною, невдовзі і сам поспішив за нею. 9 серпня 1857 року

Православні поховання[ред. | ред. код]

Дослідження про православні поховання на Лодомирському кладовищі відсутні.

Юдейські поховання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

• Меморіальний комплекс «Борцям за волю України» (Володимир)

Зелені насадження[ред. | ред. код]

Станом на 2016 рік на цвинтарі росло 188 дерев 18 видів. 37% дерев є здоровими^[5].

Поховані[ред. | ред. код]

• Бунда Юхим — сотник Армії УНР, діяч Просвіти.
• Іван Горемика-Крупчинський — (1885 — ?) — член Української Центральної Ради. Отаман Васильківського коша Вільного козацтва, член Українського генерального військового комітету, старшина Армії УНР та Армії Української Держави.
• Ян Добровольський — командир плютону 2 компанії та 5 невідомих солдат польської армії, що загинули у боях за Володимир-Волинський у січні 1919 р.
• 10 або 12 українських стрільців, що загинули у боях за Володимир-Волинський у січні 1919 р.
• 19 розстріляних у володимирській вʼязниці 23 червня 1941 р. (у тому числі Юхим Бунда)
• Франківський Іван Пилипович (1892—1940) — кавалер Хреста Симона Петлюри, поручник Армії УНР, адвокат
• Комаревич Василь (1891—1927) — вояк Армії УНР, посол Сейму^[6]
• Олійник Григорій Микитович — Герой Радянського Союзу
• Євген Черановський — міський голова Володимира-Волинського (22 листопада 1918 — 8 лютого 1919)
• Невідомий «Żołnierz 27 dywizji AK / zesłaniec syberyjski»^[7]
• Четверо ксьондзів, убитих 11 липня 1943 р. в околицях Володимира
• Францішек Гайос (1896 — 19 червня 1924) — старший постернковий, трагічно загинув виконуючи службовий обовʼязок
• Роман Кенцький (5 березня 1893 — 22 жовтня або вересня) — старший пострунковий державної поліції, трагічно загинув виконуючи службовий обовʼязок (під час пеерстрілки з «бандою Доманського і Кравця» у с. Древіне)
• Шмігельський Вінцент (1894 — 28 березня 1925) — постерунковий державної поліції, вбитий злочинцями під час облави
• Шпачинський Ізидор (4 квітня 1873 — 11 липня 1925) — провідник державної поліції, застрелений під час бою з «бандою Доманського»
• Ян Вейєр (26 січня 1894 — 19 березня 1924) — слідчий державної поліції, убитий злочинцями.
• Владислав Рогаля-Левицький (1847—1932) — учасник польського повстання 1863 р.
• Миколай Терпиловський (1845 — 18 січня 1926) — учасник польського повстання 1863 р.
• Павєл Зволинський (17 жовтня 1844 — 1 квітня 1917) — учасник польського повстання 1863 р.
• Юзеф Каліцький (9 листопада 1889—1936)– старший постерунковий державної поліції у Володимирі
• Кароль Качковський (? — червень 1920) — польський легіонер, учасник «Заручин Польщі з морем» у лютому 1920 р., убитий під час польсько-радянської війни
• Юзеф Домбек — кавалер срібного хреста Virtuti Militari 5 класу за війну 1918—1920 рр.
• Радченко Іван - заслужений лікар УРСР
• Петрук Сергій Іванович (14 липня 1959 - 17 лютого 1983) - кавалер Ордену Червоної зірки (СРСР), учасник агресії СРСР проти Афганістану

Неповний список похованих поляків — за цим посиланням — http://www.nieobecni.com.pl/index.php?s=cmentarz&id=46 [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.]

Галерея[ред. | ред. код]

• 
  Склеп на Лодомирському кладовищі. Липень 2016
• 
  Поховання поліцейських 1924—1925 рр. Липень 2016
• 
  Найдавніше збережене та зафіксоване поховання — каплиця над могилою Констанції Клоссовської 1827 р.
• 
  Поховання католицьких ксьондзів, у тому числі убитих у 1943 р.
• 
  Могила польського солдата Антоні Роса, що загинув 2 травня 1919 р. під Порицьком
• 
  Пам'ятний хрест до 15-річчя відродження Польської державності
• 
  Могила вояків УПА
• 
  Могила солдатів Червоної армії, що загинули при окупації Володимира у вересні 1939 р.
• 
  Могила заслуженого лікаря УРСР Івана Радченка
• 
  Пам'ятник воїнам-бородинцям, які загинули під час оборони міста у 1914 р.
• 
  Меморіал борцям за волю України
• 
  Могила Героя Радянського союзу Г.М.Олейника
• 
  Поховання солдат 68 бородинського полку Російської імператорської армії, що загинули у серпні 1914 р. у бою за Володимир-Волинський

Джерела[ред. | ред. код]

• Богдан Янович; Олексій Петрунін Католицькі поховання на Ладомирському цвинтарі у Володимирі–Волинському // http://volodymyrmuseum.com/istorychni/26-katolytski-pokhovannya-na-ladomyrskomu-tsvyntari-u-volodymyrivolynskomu [Архівовано 7 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Прогулянка єврейським Володимиром-Волинським // http://shtetlroutes.eu/ua/progulyanka-vreiskim-volodimirom-volinskim/ [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Абрамова Ю. Поховання на Ладомирському цвинтарі у Володимирі-Волинському // Cmentarze po obu stronach Bugu. — Włodawa — Lublin, 2014. — 342 s.
• Скальський В. Могили вояків Армії УНР у Володимирі-Волинському // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Науковий збірник. Випуск 55. — Луцьк, 2015. — С. 236—241.

Примітки[ред. | ред. код]