Лисоконь Юрій Олександрович
| Юрій Лисоконь Лисоконь Юрій Олександрович | ||
|---|---|---|
 Старший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 31 липня 1983 м. Бурштин, Івано-Франківська область, Україна | |
| Смерть | 8 травня 2022 (38 років) м. Маріуполь, Донецька область, Україна (в результаті ворожого бомбардування заводу «Азовсталь» в м. Маріуполі) | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | «Добродій» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2015—2022 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  МВС | |
| Рід військ |  Національна гвардія | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Ю́рій Олекса́ндрович Лисоко́нь (1983—2022) — старший сержант ОЗСП «Азов», оборонець Маріуполя. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня.
Народився 31 липня 1983 в місті Бурштин Івано-Франківської області.
Закінчив Рогатинський державний аграрний коледж за програмою підготовки водіїв транспортних засобів категорії «С». Працював помічником машиніста екскаватора Бурштинської ТЕС. У мирному житті займався відеозйомкою.
У 2015 році став військовим відеооператором в редакції газети «Чорне сонце» полку «Азов».
У 2016-му сформував та очолив кінологічний підрозділ полку «Азов».
У 2019 році у боях на Світлодарській дузі зазнав травми ноги та голови, однак і далі служив у НГУ.
Під час повномасштабного вторгнення обіймав посаду головного сержанта снайперського підрозділу в ОЗСП «Азов» і з перших днів боронив Маріуполь.
Загинув 8 травня 2022 на території заводу «Азовсталь» від авіаудару[1][2].
Залишились дружина, син і донька.
- «За військову службу Україні» (2019)
- «За оборону Маріуполя»
- Орден «За мужність» ІІІ ступеня (2022, посмертно)
- ↑ Старший сержант Юрій Лисоконь поліг у бою за Маріуполь. Платформа пам'яті Меморіал.
- ↑ Каразуб, Ірина (17 травня 2022). Обороняючи "Азовсталь", загинув боєць з Прикарпаття Юрій Лисоконь. Суспільне Івано-Франківськ. Архів оригіналу за 24 грудня 2024. Процитовано 8 лютого 2025.