Лисий Володимир Данилович

Лисий Володимир Данилович
Народився	5 листопада 1893(1893-11-05) м.Копичинці, Тернопільська область
Помер	26 грудня 1966(1966-12-26) (73 роки) Детройт,  США
Національність	українець
Діяльність	правник
Відомий завдяки	громадський і політичний діяч ЗУНР, УНР, УДП
Alma mater	Львівський університет і Віденський університет
Посада	офіцер штабу Головного отамана Армії УНР; міністр внутрішніх справ в Українському державному правлінні
Партія	Українська радикальна партія

Лисий Володимир Данилович — (5 листопада 1893, м. Копичинці, (тепер Гусятинський район, Тернопільська область) — 26 грудня 1966, Детройт, США) — правник, громадський і політичний діяч. Міністр внутрішніх справ в уряді Українського Державного Правління (1941).

Доктор права (1916).

Життєпис[ред. | ред. код]

Володимир Лисий народився в м. Копичинці. Навчався у Львівському і Віденському університетах. Від літа 1917 служив у австрійській армії. У лютому—квітні 1918 — офіцер з доручень австрійського командування при Українській Центральній Раді в Києві. Від січня 1919 працював у Станіславі (нині м. Івано-Франківськ) референтом державного секретаря внутрішніх справ ЗУНР І.Макуха, потім очолював пропагандистський підвідділ розвідувального відділу Начальної команди Української Галицької армії. Восени 1919 — офіцер штабу Головного отамана Армії УНР Симона Петлюри. Від 1923 проживав в Тернополі, працював адвокатом. Брав участь у роботі «Просвіти», Подільського союзу кооперативів, очолював Подільський народний банк. Займався відновленням і розбудовою Української радикальної партії, яка в 1926 партія перейменована в Українську соціалістичну радикальну партію, а Володимир Лисий став заступником голови партії).

У вересні 1939 переїхав до Львова, де за сприяння Кирила Студинського влаштувався співробітником регіонального відділення АН УРСР (нині Західний науковий центр Національної академії наук України). Після проголошення 30 червня 1941 відновлення Української Держави, Володимир Лисий 5 липня 1941 призначений міністром внутрішніх справ в Українському державному правлінні — новоствореному уряді на чолі з Ярославом Стецьком. Після арешту німцями лідерів і розпуску уряду працював у Львові правничим консультантом у різних українських організаціях. Навесні 1944 емігрував на Захід.

Від 1949 переїхав у США в м. Детройт, штат Мічиган. Був одним із засновників Української вільної громади в Америці (1949), секретарем окружної ради Робітничого союзу, головою Федерації американських українців у шт. Мічиган, членом редакції, а потім — головним редактором журналу «Вільна Україна» (Vil'na Ukraïna (Free Ukraine), New York, NY. Quarterly: 1954–1972).

Помер 26 грудня 1966 у м. Детройті.

Праці[ред. | ред. код]

Підготував до друку спомини І.Макуха «На народній службі» (1958).

Опублікував низку власних наукових праць, серед них:

• «Державний статус УРСР в 1917–1923 роках» (1963),
• «Міжнародно-правничий статус України» (1967), а також статті у періодиці і збірниках.

Джерела[ред. | ред. код]

• Гуцал П. З. Лисий Володимир Данилович [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 159. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Кость С. А., Крив'як Б. Б. Лисий Володимир Данилович [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
• Головин Б., Мельничук Б. Лисий Володимир / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 360. — ISBN 966-528-199-2.
• Гуцал П. Українські правники Тернопільського краю. — Тернопіль, 2008.

п о р Керівництво українських державницьких структур (1940-ві — 1950-ті) Українське Державне Правління (з 30.06.1941) Голова та керівник ресорту соціальних реформ — Ярослав Стецько Перший заступник голови і міністр здоров'я — Мар'ян Панчишин, заступники— Роман Осінчук, Олександр Барвінський Другий заступник голови — Лев Ре́бет Міністр оборони — Всеволод Пе́трів, заступники — Роман Шухевич та Олекса Гасин Міністр внутрішніх справ — Володимир Лисий, заступник — Кость Паньківський Міністр державної безпеки — Микола Лебедь Міністр зовнішніх справ — Володимир Стахів, заступник — Олександр Марітчак Міністр справедливості (судове міністерство) — Юліян Федусевич, заступник — Богдан Дзерович Міністр народного господарства — Юліян Павликовський, держсекретарі — Дмитро Яців та Роман Ільницький Міністр сільського господарства — Євген Храпливий Міністр фінансів — Ілярій Ольховий Міністр лісництва — Андрій Пясецький Міністр освіти і віровизнання — Володимир Радзикевич Міністр інформації та пропаганди — Олесь Гай-Головко, держсекретарі — Осип Позичанюк, Ярослав Старух Міністр політичної координації — Іван Климів Міністр пошти і телеграфу — Н. Мороз Начальник державної канцелярії — Михайло Росляк Комісар Української народної міліції м.Львова — Євген Врецьона Заступник референта СБ — Іван Равлик Українська Головна Визвольна Рада (з 11-15 липня 1944) Учасники 1-го Великого Збору Кирило Осьмак — Президент УГВР, Іван Вовчук — Третій віцепрезидент УГВР, Ростислав Волошин — Генеральний секретар внутрішніх справ УГВР, о. Іван Гриньох — Другий віцепрезидент УГВР, Микола Дужий — Секретар Президії УГВР (з 12 вересня 1944 — в.о. Президента), Микола Лебідь — Генеральний секретар закордонних справ УГВР, Омелян Логуш — член ЗП УГВР, Катерина Мешко, Василь Мудрий — Перший віцепрезидент УГВР, Зенон Пеленський — член Президії УГВР, Йосип Позичанюк — 1-й Голова Бюро інформації УГВР (15.07.1944 — †22.12.1944) Василь Потішко — член ЗП УГВР, Мирослав Прокоп — член Президії УГВР, Дарія Ребет — член Президії УГВР, Павло Турула — член ЗП УГВР, Петро Чуйко — співпрацівник при УГВР і ЗП УГВР, Лев Шанковський — член ЗП УГВР, Павло Шумовський — член ЗП УГВР, Роман Шухевич — Голова Генерального секретаріату УГВР. Ярослав Біленький — Генеральний суддя УГВР. Дали згоду на членство в УГВР, але не змогли взяти участь у Зборі: Іван Багряний — член УГВР, Євген Врецьона — член ЗП УГВР, о. Микола Галянт — член УГВР, о. Олександр Малиновський — член УГВР, Василь Охримович — член УГВР і ЗП УГВР (1946 — 1951), Кооптовані члени УГВР: Осип Дяків-«Горновий» — заст.голови Генерального Секретаріату (друга половина 1950 — †28.11.1950) проф.«Г.Зелений» — член УГВР (1949), Василь Кук — заст.голови, і згодом Голова Генерального Секретаріату УГВР, Петро Федун-«Полтава» — 3-й Голова Бюро інформації УГВР (1946 — †23.12.1951) і заст.голови Генерального Секретаріату УГВР, о. Микола Хмільовський — член УГВР, Ніл Хасевич — член УГВР (1949 — †4.03.1952); Роман Кравчук-«Петро» — член УГВР (1950 — †21.12.1951), президент УГВР (1951). Михайло Дяченко-«Марко Боєслав» — член УГВР (1950 — †23.02.1952); Українська Повстанська Армія Роман Шухевич (травень 1943 — †5.03.1950) • Василь Кук (липень 1950 — арешт 23 травня 1954) Головний Військовий Штаб (ГВШ УПА) Дмитро Грицай-Перебийніс (січеь 1944 — † грудень 1945) • Олекса Гасин-Лицар (січень 1946 — † 31.01.1949) УПА-Північ Дмитро Клячківський-«Клим Савур» (1944 — †12.02.1945) • Михайло Медвідь-«Карпович-Крем'янецький» (лютий 1945 — †4.06.1945) • Іван Литвинчук-«Дубовий» (1945 — †19.01.1951) УПА-Захід Олександр Луцький-«Андрієнко» (липень 1943 — серпень 1944) • Василь Сидор-«Шелест» (вересень 1944 — †14.04.1949) УПА-Південь Омелян Грабець-«Батько» (літо 1943 — †10.06.1944) • Василь Кук-«Леміш» (червень 1944 — ) УПА-Схід Командир не призначений СБ ОУН Микола Лебедь (березень 1940 — березень 1941) • Микола Арсенич (березень 1941 — †23 січня 1947) • в.о. Ярослав Дякон (січень 1947 — †9 листопада 1948)