Линніков Валерій Петрович

Ф
Валерій Линніков
Особисті дані
Повне ім'я Валерій Петрович Линніков
Народження 8 березня 1964(1964-03-08) (60 років)
Зріст 178 см
Вага 70 кг
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Позиція універсал
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР ДЮСШ (Оренбург)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1983—1985 СРСР «Локомотив» (Ч) 70 (11)
1985 СРСР «Факел» 0 (0)
1986 СРСР «Локомотив» (Ч) 30 (7)
1988 СРСР «Торпедо» (Міас) 30 (4)
1988 СРСР «Кузбас» 6 (0)
1989 СРСР «Торпедо» (Міас) 39 (2)
1989 СРСР «Кузбас» 4 (0)
1990 СРСР «Галичина» (Др) 36 (6)
1991 СРСР «Приборист» 39 (2)
1992 Угорщина «Кишкереш» 18 (6)
1994—1995 Угорщина «Штадлер» 26 (1)
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб І (г)
1992—1994
1995—1999
1999—2000
2000—2002
Росія «Фенікс»
Росія «Фенікс»
Росія «Спартак» (М)
Росія «ТТГ-Ява»
65 (26)
110 (63)
28 (9)
61 (8)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1995—1996 Росія Росія (футзал) 15 (5)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Валерій Петрович Линніков (рос. Валерий Петрович Линников; нар. 8 березня 1964) — радянський та російський футболіст та футзаліст, універсал. Відомий виступом за челябінський «Фенікс» та футзальну збірну Росії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Вихованець ДЮСШ Оренбурга, перший тренер — А. С. Дегтярьов. У 1983-1985 грав за «Локомотив» (Челябінськ). У 1985 році два місяці провів у «Факелі», але в чемпіонаті не зіграв — провів лише одну гру на кубку СРСР проти «Динамо» (Мінськ).

Повернувся до Челябінська, де ще провів сезон у «Локомотиві». У 1987 році призваний в армію, служив у внутрішніх військах в Усть-Камчатську. Але вже в 1988 році грав за «Торпедо» (Міасс). Також виступав за «Кузбас».

Після цього виступав за українські клуби (1990-1991) «Галичина» та «Приборист», відправився в Угорщину, де провів сезон у клубі третьої ліги «Спартакус» й допоміг йому домогтися підвищення в класі. Потім повернувся в Росію і став гравцем челябінського футзального клубу «Фенікс». У сезонах 1992/93 і 1993/94 років челябінці виграли бронзу та срібло російського чемпіонату, а Лінніков був одним з лідерів тієї команди. За підсумками кожного з цих сезонів він визнаний найкращим захисником чемпіонату.

Отримавши пропозицію від клубу вищої угорської футбольної ліги «Штадлера», Линніков на один сезон повернувся в футбол. «Штадлер» посів дев'яте місце, Линніков взяв участь в більшості матчів команди, але за сімейними обставинами змушений був покинути Угорщину і повернутися до Челябінська. Там він знову став грати за «Фенікс».

У 1996 допоміг челябінцам в завоюванні Кубку вищої ліги. Грав за «Фенікс» до 1999 року, коли перейшов до московського «Спартака». Рік по тому перейшов в югорський клуб «ТТГ-Ява», де провів два роки, після чого завершив виступи на професіональному рівні.

Линніков зіграв 15 матчів та відзначився 5 м'ячів за збірну Росії з футзалу. В її складі він став срібним призером Чемпіонату Європи 1996 року.

Випускник Челябінського педагогічного інституту[1].

Досягнення[ред. | ред. код]

  • Росія Кубок Вищої ліги Росії з футболу
    • Володар (1): 1996
  • Росія Найкращий захисник чемпіонату Росії з футболу (2): 1992/93, 1993/94

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений, три дочки — Юлія, Марія, Дар'я. Брат Линніков Сергій Петрович.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Пять на пять», № 2 (5), 1994, с. 11

Посилання[ред. | ред. код]