Лимарь Сергій Вікторович
| Лимарь Сергій Вікторович | ||
|---|---|---|
 Капітан (посмертно) | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 21 лютого 1989 Полтава | |
| Смерть | 21 серпня 2014 (25 років) Старогнатівка, Донецька область | |
| Alma Mater | Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ |  Війська зв'язку | |
| Формування | 2-й об'єднаний польовий вузол зв'язку ГШ | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Сергі́й Ві́кторович Ли́марь (21 лютого 1989, Полтава—21 серпня 2014, Старогнатівка, Донецька область) — капітан (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Народився 1989 року в місті Полтава; закінчив полтавську ЗОШ № 9. Ще в школі вирішив стати кадровим офіцером, адже в родині по батьковій лінії були військові.[1] Закінчив 2012 року навчання в Полтавському відділі військового інституту телекомунікацій та інформатизацій Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».
З лютого 2014 р. проходив службу в селищі Любимівка Херсонської області, а з липня 2014 р. вирушив у зону бойових дій. Командир взводу 2-го об'єднаного польового вузла зв'язку Генерального Штабу ЗСУ.[1]
Загинув 21 серпня 2014 року при виконанні бойового завдання — бойовики здійснили артилерійський обстріл реактивною системою залпового вогню «Ураган» з території Російської Федерації бойових позицій підрозділу поблизу села Старогнатівка. Того дня Сергій Лимар підміняв побратима. Тоді ж загинув солдат 27-го полку Олексій Вербицький.
Похований у Полтаві, на центральному міському кладовищі, на Алеї Героїв.[1]
Без сина лишилась мама Людмила Лимарь, бабуся та сестра.
- 21 жовтня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
- 12 жовтня 2015-го після заупокійної літургії на стіні полтавської ЗОШ № 9 врочисто відкрито пам'ятну дошку Сергія Лимаря.
- Вшановується 21 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[2]
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 5, місце 1
- медаль УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно)
- нагороджений відзнакою «За вірність народу України» І ступеня (посмертно) рішенням Полтавської обласної ради.
- Полтавський телеканал «Лтава» присвятив Сергію документальне відео з циклу «Лицарі Небесної варти».
- ↑ а б в УІНП. 1989, 21 лютого, народився Сергій Лимарь, загиблий герой російсько-української війни. УІНП (укр.). Процитовано 16 червня 2024.
- ↑ Повік не забудемо подвиги Героїв! У Міноборони вшанували пам'ять захисників України
- Указ Президента [Архівовано 6 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Лимарь Сергій Вікторович [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- Сергій Лимарь
- Архієпископ Федір освятив пам'ятну дошку українському захиснику Сергію Лимарю [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Полтавщина
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |