Лепорський Володимир Володимирович
| Володимир Володимирович Лепорський | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився | 15 січня 1911 Лієпая | ||||||||
| Помер | 15 серпня 1981 (70 років) | ||||||||
| Країна |  СРСР Російська імперія  | ||||||||
| Діяльність | металург | ||||||||
| Alma mater | Національна металургійна академія України | ||||||||
| Знання мов | російська | ||||||||
| Посада | директор металургійного комбінату «Азовсталь» | ||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Володимир Володимирович Лепорський (15 січня 1911, Лієпая — 15 серпня 1981) — директор металургійного комбінату «Азовсталь», Заслужений металург України, Герой Соціалістичної Праці (22.03.1966). Кандидат технічних наук.
Народився 15 січня 1911 року в латвійському місті Лібава (тепер Лієпая) у родині вчителів. Навчався на гірничо-заводському факультеті Донського політехнічного інституту, який був реорганізований у Дніпропетровський металургійний інститут.
У 1933 році закінчив Дніпропетровський металургійний інститут, після чого отримав направлення на Таганрозький металургійний завод. У 1937—1938 роках працював на металургійному заводі в місті Костянтинівці Донецької області.
На «Азовсталі» — з 1938 року, начальник зміни в мартенівському цеху. Під час радянсько-німецької війни виконував замовлення на заводах Молотовської області РРФСР. Після відвоювання Маріуполя радянськими військами в німців повернувся на «Азовсталь», де десять післявоєнних років беззмінно працював начальником мартенівського цеху.
У 1955 році став головним інженером заводу «Азовсталь» імені Серго Орджонікідзе, а з 1956 року його директором і був ним до своєї смерті. Він обґрунтував нові підходи до вирішення актуальних проблем металургії СРСР. Безпосередньо з його ім'ям пов'язано будівництво другої черги комбінату: товстолистового стану «3600», киснево-конвертерного і електросталеплавильного цехів, а також цехів сортового скла та меблів. При його участі був освоєний випуск рейок, що мають великий попит на внутрішньому і світовому ринках. Створено технологію виплавки якісного передільного чавуну, що отримала у світовій практиці назву «спосіб Азовсталі», і вперше в СРСР освоєно виробництво напівспокійних сталей з цього чавуну, організована повна комплексна переробка металургійних шлаків у будівельні матеріали.
Лепорський — творець не тільки виробничих потужностей, а й соціальної сфери комбінату. Автор більше двадцяти наукових праць. Був делегатом кількох партійних з'їздів у Москві та Києві.
Удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (22.03.1966), двох орденів Леніна (19.07.1958, 22.03.1966), двох орденів Трудового Червоного Прапора (24.02.1954, 8.06.1978), Дружби народів (26.12.1973), «Знак Пошани» (17.01.1950), численних медалей; нагороджений польським орденом «Прапор праці». Заслужений металург України, тричі лауреат Державних премій СРСР і УРСР.
У Маріуполі іменем Лепорського названа вулиця.
