Латишев Георгій Олександрович
| Георгій Олександрович Латишев | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||
| Народження | 16 листопада 1901 Маріуполь | ||||||||
| Смерть | 22 квітня 1977 (75 років) Жданов (Маріуполь) | ||||||||
| Країна |  СРСР | ||||||||
| Приналежність |  Радянська армія | ||||||||
| Освіта | Постріл | ||||||||
| Роки служби | 1919–1953 | ||||||||
| Звання |  Генерал-майор | ||||||||
| Командування | 415-та стрілецька дивізія 93-тя стрілецька дивізія 78-й стрілецький корпус | ||||||||
| Війни / битви | Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна • Битва за Дніпро • Корсунь-Шевченківська операція • Умансько-Ботошанська операція • Яссько-Кишинівська операція • Сандомирсько-Сілезька операція | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Латишев Георгій Олександрович(1901 — 1977) — радянський воєноначальник у період німецько-радянської війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в м. Маріуполі в 1901 році. Українець.
В березні 1919 був призваний до РСЧА. Проходив службу червоноармійцем у складі спочатку 2-го Маріупольського батальйону, а з травня — в 1-му Маріупольському ударному полку, з травня 1920 — в 13-му Донецькому запасному батальйоні. Брав участь у боях на Південному фронті.
У 1922 закінчив піхотну школу червоних командирів у Полтаві. По її закінченні з вересня 1922 командував взводом у 6-й Харківській школі комскладу. З вересня 1924 року проходив службу в 238-му стрілецькому полку 80-ї стрілецької дивізії.
З грудня 1932 року — командир і воєнком 240-го стрілецького полку, з листопада 1933 року — командир і воєнком 1-го стрілецького полку Тихоокеанської стрілецької дивізії (перейменованої потім у 39-ту стрілецьку дивізію). У травні 1936 Г.О.Латишев був призначений командиром і військкомом 1-го авіадесантного полку. У серпні 1937 року відбув у розпорядження Військової ради ОКДСА, та у зв'язку з «політичною недовірою» знижений на посаді і в жовтні призначений тимчасово виконуючим обов’язки командира батальйону 36-го стрілецького полку 12-ї стрілецької дивізії.
У липні 1938 заарештований, звільнений з РСЧА за ст. 44 п. «В» і знаходився під слідством. У вересні 1939 р Військовим трибуналом був засуджений на 2 роки, із залу суду звільнений за амністією.Потім у листопаді місяці відновлений в кадрах РСЧА і призначений командиром 352-го стрілецького полку 35-ї стрілецької дивізії 2-ї Окремої Червонопрапорної армії (з липня 1940 року — 2-га Червонопрапорна армія Далекосхідного фронту).
На початку німецько-радянської війни Георгій Латишев продовжував командувати цим же полком. З вересня 1941 року - командир 415-ї стрілецької дивізії 25-ї армії, яка з Далекого Сходу була спрямована на Західний фронт. З грудня того ж року — командир 55-ї стрілецької бригади, що входила до складу 1-ї ударної, 20-ї, 5-ї армій Західного фронту. В ході Клинсько-Солнечногорської наступальної операції бригада під керівництвом Г.О.Латишева брала участь у визволенні м. Солнечногорськ. У квітні 1942 р вона була виведена в район м Волоколамськ на поповнення, а Г.О.Латишев спрямований на навчання в Вищу військову академію ім. Ворошилова.
Після закінчення прискореного курсу навчання в грудні був призначений командиром 93-ї стрілецької дивізії, яка в складі 41-ї армії Калінінського фронту в ході Ржевсько-Вяземської наступальної операції відіграла головну роль у визволенні м. Білий. З вересня 1943 року генерал-майор Георгій Латишев — командир 78-го стрілецького корпусу, що входив до складу 52-ї армії Воронезького, потім Степового і 2-го Українського фронтів. Корпус під його командуванням брав участь у битві за Дніпро, в захопленні і розширенні плацдарму на правому березі річки, в Корсунь-Шевченківській, Умансько-Ботошанській, Яссько-Кишинівській, Сандомирско-Сілезькій наступальних операціях, у визволенні міст Черкаси, Умань, Пітшен (Бичина) і Ландсберг (Гожув-Шльонський).
У січні 1945 року генерал-майор Латишев був поранений осколком снаряду в голову, госпіталізований і перебував на лікуванні до кінця війни.
Після війни на командних посадах у військовому відомстві.
У 1953 році за станом здоров'я генерал-майор Георгій Олександрович Латишев вийшов у запас і приїхав на проживання у Маріуполь.
У післявоєнний час удостоєний звання почесного громадянина в семи містах (Маріуполі, Хоролі (18.09.1968) та інших).
Помер у 1977 році. Похований у м. Маріуполі.
Джерела[ред. | ред. код]
- Почесні громадяни міста Хорол [Архівовано 23 червня 2014 у Wayback Machine.]
- http://svaku.ru/forum/showthread.php?t=2255 [Архівовано 15 серпня 2016 у Wayback Machine.]