Лансопразол

Ця стаття використовує голі URL-посилання для посилань на джерела, що може призвести до мертвих посилань[en]. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, замінивши голі посилання на повноцінні джерела-примітки, що використовують {{cite web}} (і обов'язково заповніть параметри archive-url, archive-date та deadurl), аби упевнитися, що всі АД продовжуватимуть бути перевірними і в майбутньому, та допомогти дотримуватися послідовності у стилі джерел-приміток. Ви можете скористатися вікі-інструментом reFill 2.0, аби допомогти вам автоматизувати форматування джерел-приміток. (лютий 2023)
Лансопразол
Систематизована назва за IUPAC
(RS)-2-([3-methyl-4-(2,2,2-trifluoroethoxy)pyridin-2-yl]methylsulfinyl)-1H-benzo[d]imidazole
Класифікація
ATC-код A02BC03
PubChem 3883
CAS 103577-45-3
DrugBank
Хімічна структура
Формула C16H14F3N3O2S 
Мол. маса 369,363 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 85%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 1,3 год.
Екскреція фекалії (80%), Нирки (20%)
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ЛАНЗОПТОЛ,
«КРКА, д.д.»,Словенія
UA/8874/01/01
01.12.2014-01/12/2019
ЛАНЦЕРОЛ,
ВАТ«Київмедпрепарат»,Україна
UA/7875/01/01
07.12.2012-07.12.2017
ЛАНСОПРОЛ,
«НОБЕЛ ІЛАЧ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ А.Ш.»,Туреччина
UA/3932/01/01
06.08.2010-06.08.2015
[1]

Лансопразол — синтетичний препарат, що є похідним бензимідазолу[2][3], та належить до групи інгібіторів протонної помпи[4][5], що застосовується перорально[6][7] та парентерально.[8] Лансопразол уперше синтезований у Японії в 1988 році[8][9] у лабораторії компанії «Takeda Pharmaceutical» та застосовується у клінічній практиці з 1991 року.[7][8]

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Лансопразол — синтетичний препарат, що є похідним бензимідазолу та належить до групи інгібіторів протонної помпи. За хімічним складом є рацематом двох енантіомерів — S-лансопразолу та R-лансопразолу (декслансопразолу), із яких активнішим є R-ізомер[5][10], який застосовується як самостійний лікарський препарат з 2009 року.[11] Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферменту парієтальних клітин шлунку H+/K+ АТФази (який також називають протонною помпою), що призводить до блокування перенесення іонів водню із парієтальних клітин у порожнину шлунку та гальмування кінцевого етапу секреції соляної кислоти.[2][3] Після введення в організм лансопразол накопичується в каналах обкладочних клітин шлунку, саме у просвіт яких заходять частини молекул протонної помпи, де виключно і відбувається взаємодія препарату із ферментом H+/K+ АТФазою виключно парієтальних клітин шлунку[5] та не взаємодіє з H+/K+ АТФазами та H+/Na+ АТФазами інших тканин (епітелію жовчевих шляхів, гематоенцефалічного бар'єру, кишкового епітелію, епітелію рогівки та м'язів, остеокластів та клітин імунної системи).[3] Найвища ефективність лансопразолу спостерігається при показнику pH шлункового соку не вище 4, і при застосуванні лансопразолу цей показник утримується більш тривало, ніж при застосуванні омепразолу та пантопразолу.[3] Лансопразол пригнічує секрецію соляної кислоти парієтальними клітинами слизової оболонки шлунку; у тому числі як спонтанну (базальну), так і стимульовану гістаміном, гастрином та ацетилхоліном.[3][12] Оскільки застосування лансопразолу знижує рівень кислотності шлунку, то це призводить до стимуляції вироблення гастрину.[6][7] Лансопразол має власну активність проти Helicobacter pylori[2][6], використовується у схемах ерадикації цього мікроорганізму, та має власні гастропротекторні властивості.[3] Активація лансопразолу у кислому середовищі шлунку відбувається швидше, чим активація інших інгібіторів протонної помпи.[9][13] Але лансопразол має найкоротший серед усіх блокаторів протонної помпи час зв'язування із протонною помпою — лише 15 годин, що призводить до найшвидшого відновлення шлункової секреції після застосування даного препарату, тоді як у пантопразолу цей час становить 46 годин, а у рабепразолу та омепразолу — 30 годин.[2][12] Лансопразол у меншому ступені, ніж омепразол, взаємодіє із системою цитохрому Р-450[3], і не рекомендований до застосування лише із атазанавіром. При застосуванні лансопразолу в дозі 30 мг/добу протягом 4 тижнів спостерігається заживлення виразки дванадцятипалої кишки у 90—95% хворих, при застосуванні протягом 8 тижнів аналогічної дози препарату при виразці шлунку заживлення виразки спостерігається у 80—97% хворих.[8] Лансопразол також ефективний при застосуванні з профілактичною метою для попередження повторних шлунково-кишкових кровотеч у хворих виразковою хворобою шлунку та дванадцятипалої кишки, які були ускладнені кровотечею.[14] Висока ефективність лансопразолу спостерігається при застосуванні даного препарату і при гастроезофагальній рефлюксній хворобі.[8][13] Згідно експериментальних даних, лансопразол може бути ефективним засобом для лікування мультирезистентного туберкульозу.[15][16] При тривалому застосуванні лансопразолу спостерігається збільшення кількості хромафінних клітин у слизовій оболонці шлунку.[6] У 2010 році FDA випустило бюлетень із попередженням про підвищений ризик переломів стегна, зап'ястя та хребта при тривалому (більше 1 року) або при застосуванні у високих дозах препаратів із групи блокаторів протонної помпи (у тому числі лансопразолу, а також омепразолу, пантопразолу, рабепразолу, езомепразолу та декслансопразолу).[17]

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Лансопразол швидко та повністю всмоктується при прийомі всередину, біодоступність препарату складає в середньому 85% при пероральному застосуванні[8][9] (максимальна біодоступність препарату — до 91%[5][7]). Максимальна концентрація лансопразолу в крові досягається протягом 1,5—2,2 годин.[6] Лансопразол майже повністю (на 97%) зв'язується з білками плазми крові.[8] Лансопразол всмоктується у слизовій оболонці тонкого кишечника, та накопичується у парієтальних клітинах шлунку.[3][12] Після всмоктування лансопразол перетворюється у активну форму — сульфенамід, та, на відміну від більшості інших препаратів групи інгібіторів протонної помпи, зв'язується із двома молекулами цистеїну протонної помпи, що забезпечує більш стійкий зв'язок із ферментом H+/K+ АТФазою.[7][8] У інших тканинах лансопразол не створює високих концентрацій, погано проходить через гематоенцефалічний бар'єр, може проходити через плацентарний бар'єр та виділятися у грудне молоко.[6] Метаболізується лансопразол у печінці із утворенням кількох неактивних метаболітів.[8] Виводиться препарат із організму переважно із фекаліями (80%), частково із сечею (20%).[5][8] Період напіввиведення препарату становить в середньому 1,3 години[8], у літніх людей цей показник зростає до 1,9—2,9 годин, при печінковій недостатності період напіввиведення лансопразолу збільшується до 3,2—7,2 годин, а при нирковій недостатності період напіввиведення дещо вкорочується.[6]

Показання до застосування[ред. | ред. код]

Лансопразол застосовується при виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки, синдромі Золлінгера-Еллісона, гастроезофагеальній рефлюксній хворобі та рефлюкс-езофагіті, у схемах ерадикації Helicobacter pylori.[4][18] Лансопразол застосовується також для профілактики та лікування медикаментозних уражень шлунку та дванадцятипалої кишки, спричинених нестероїдними протизапальними препаратами.[8]

Побічна дія[ред. | ред. код]

При проведенні спостережень у Нідерландах виявлено, що при застосуванні лансопразолу побічні ефекти виникають в середньому у 17,4% пацієнтів при тривалому застосуванні. Найчастішими побічними ефектами при застосуванні препарату були діарея (3,7% випадків застосування), головний біль (2,5%), нудота (2,2%), шкірні реакції (2,0%), головокружіння (1,8%).[8] Також при застосуванні препарату можуть спостерігатися наступні побічні ефекти[6][18]:

Протипокази[ред. | ред. код]

Протипоказами до застосування лансопразолу є підвищена чутливість до препарату, вагітність та годування грудьми, злоякісні пухлини травної системи.[6][18] З обережністю лансопразол застосовується при порушеннях функції печінки та в дитячому віці.[6] В Україні лансопразол не рекомендований для застосування у дитячому віці.[4]

Форми випуску[ред. | ред. код]

Лансопразол випускається у вигляді капсул по 0,015 та 0,03 г.[5] Сучасною формою випуску препарату є желатинові капсули із мікрогранулами лансопразолу (пелетами), які випускаються по 30 мг препарату в капсулі.[3] У ряді країн зареєстрована також форма випуску лансопразолу для внутрішньовенного застосування.[5][8] Лансопразол разом із тинідазолом та кларитроміцином входить до складу комбінованого препарату «Клатінол».[19]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Державний реєстр лікарських засобів України. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 29 липня 2015.
  2. ↑ а б в г http://www.lvrach.ru/2012/07/15435465/ [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ а б в г д е ж и к http://health-ua.com/article/237.html (рос.)
  4. ↑ а б в http://compendium.com.ua/akt/76/315/lansoprazolum [Архівовано 4 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ а б в г д е ж http://www.gastroscan.ru/literature/authors/2119 [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ а б в г д е ж и к л http://www.gastroscan.ru/handbook/144/2227 [Архівовано 16 липня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ а б в г д http://www.mednovosti.by/journal.aspx?article=5079 [Архівовано 14 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р http://www.gastroscan.ru/literature/authors/2197 [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. ↑ а б в http://www.gastroscan.ru/literature/authors/4024 [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ Pharmacy Benefit Update. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 2 липня 2014.
  11. ↑ http://www.gastroscan.ru/handbook/144/3429 [Архівовано 16 липня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. ↑ а б в Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 листопада 2021. Процитовано 14 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ а б http://www.lvrach.ru/2007/06/4535285 [Архівовано 17 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  14. ↑ http://www.gastroscan.ru/literature/authors/727 [Архівовано 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  15. ↑ Вчений встановив, що препарат від печії здатний лікувати мультирезистентний туберкульоз. Архів оригіналу за 2 серпня 2015. Процитовано 31 липня 2015.
  16. ↑ Rybniker, Jan та ін. (Липень 2015). Lansoprazole is an antituberculous prodrug targeting cytochrome bc1. Nature Communications. doi:10.1038/ncomms8659. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |first1= (довідка) (англ.)
  17. ↑ http://www.gastroscan.ru/literature/authors/3427 [Архівовано 15 серпня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  18. ↑ а б в http://www.vidal.ru/drugs/molecule/589 [Архівовано 23 грудня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  19. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лансопразол&oldid=39357012