Кіщук Микола Федорович

Кіщук Микола Федорович
Народився 11 січня 1910(1910-01-11)
село Річка, тепер Косівського району Івано-Франківської області
Помер 26 жовтня 1993(1993-10-26) (83 роки)
місто Київ
Країна  СРСР
Національність українець
Партія КПРС
Брати, сестри Кіщук Василь Федорович
Нагороди Орден ЛенінаОрден «Знак Пошани»Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «За перемогу над Японією»

Мико́ла Фе́дорович Кіщу́к (нар. 11 січня 1910(19100111), село Річка, тепер Косівського району Івано-Франківської області — 26 жовтня 1993, місто Київ) — український радянський майстер різьблення на дереві, художник, державний діяч. Голова Косівського та Верховинського райвиконкомів Станіславської (Івано-Франківської) області, заступник голови Станіславського облвиконкому. Депутат Верховної Ради УРСР 2—4-го скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у селянській родині. Мистецтву різьблення на дереві навчився у родини Шкрібляків. У 1934 році отримав диплом 1-го ступеня Коломийської художньої виставки. З 1934 року служив у польському війську.

Від 1934 року — учасник різноманітних мистецьких виставок. Досконало володів усіма прийомами декоративного різьблення. Використовуючи традиційні народні орнаментні мотиви, створював скриньки, футляри для альбомів, декоративні й тематичні тарелі з портретами, шахи, меблі тощо. Розробив нові форми та орнаменти декорування виробів. Автор проєкту меблів для кабінету Йосипа Сталіна у Кремлі (Москва, 1947), декоративних тарелей, скриньок, рахв. Окремі вироби зберігаються в музеях Києва, Львова, Івано-Франківська.

Після захоплення Галичини Червоною армією, у 1939—1941 роках — голова Річнянської сільської Ради Косівського району; один із організаторів та голова художньо-промислової артілі різьбярів «Гуцульщина» Косівського району.

Під час німецько-радянської війни у 1941 році очолював Косівське антифашистське підпілля, з 1944 року служив у Червоній армії командиром відділення особливої військової частини № 8285 НКО СРСР. Також був учасником радянсько-японської війни 1945 року.

З 1945 року — голова художньо-промислової артілі різьбярів «Гуцульщина» Косівського району. Член Спілки радянських художників України з 1945 року. Член ВКП(б).

У 1949—1952 роках заочно навчався в Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури.

У 1949—1950 роках — голова виконавчого комітету Косівської районної ради депутатів трудящих Станіславської області.

У 1950—1953 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК КП(б)У в місті Києві.

У 1953—1958 роках — заступник голови виконавчого комітету Станіславської обласної ради депутатів трудящих.

Могила Миколи Кіщука, Байкове кладовище

З 1958 року — голова виконавчого комітету Косівської районної ради депутатів трудящих Станіславської області, голова виконавчого комітету Верховинської районної ради депутатів трудящих Івано-Франківської області.

Одночасно в 1961—1963 роках — голова Косівської організації Спілки художників України. У 1963—1974 роках — голова Івано-Франківської організації Спілки художників України.

Потім — на пенсії в місті Києві. Помер на 84-му році життя 26 жовтня 1993 року. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°25′00″ пн. ш. 30°30′05″ сх. д. / 50.4169361° пн. ш. 30.5015639° сх. д. / 50.4169361; 30.5015639).

Пам'ять[ред. | ред. код]

На фасаді Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України знаходиться меморіальна дошка в пам'ять про Миколу Кіщука. У 2023 році, у зв'язку з декомунізацією в Україні, на неї звернув увагу історик Ярослав Коротчук, який заявив, що Кіщук, «будучи головою виконкому Косівського, а опісля Верховинського районів, маючи на руках зброю, приймав участь у акціях проти ОУН та УПА, здійснював депортацію сімей повстанців, зміцнював радянську владу»[1]. Свої слова Коротчук підтвердив документами з архівів СБУ. Син Миколи Кіщука заперечив ці епізоди з біографії батька та порадив «спитати івано-франківських художників, чи потрібна їм дошка»[2].

Звання[ред. | ред. код]

  • старший сержант

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]