Кіотський Імператорський палац
| Кіотський Імператорський палац | |
|---|---|
| яп. 京都御所 | |
.JPG) | |
| Тип | goshod королівський палацd |
| Засновник | Імператор Коґон |
| Засновано | 1331 |
| Країна |  Японія[1] |
| Розташування | Kyoto Gyoen National Gardend |
| 35°01′31″ пн. ш. 135°45′43″ сх. д. / 35.025278000028° пн. ш. 135.7622220000277764° сх. д.Координати: 35°01′31″ пн. ш. 135°45′43″ сх. д. / 35.025278000028° пн. ш. 135.7622220000277764° сх. д. | |
| Наступник | Токійський Імператорський палац |
| Вебсайт: sankan.kunaicho.go.jp/guide/kyoto.html | |
 | |
 Кіотський Імператорський палац у Вікісховищі | |
Кіотський Імператорський палац (яп. 京都御所, きょうとごしょ, кьото ґосьо) — палац Імператора Японії в районі Каміґьо міста Кіото. Використовувався протягом 14 — середини 19 століття як резиденція Імператорів та Імператорського двору. Перебуває під контролем Управління Імператорського двору Японії.
Опис[ред. | ред. код]
Історія[ред. | ред. код]
794 року, після перенесення японської столиці до Хей'ану, майбутнього Кіото, в північно-центральній частині міста було споруджено Хей'анський Імператорський палац. Впродовж 8 — 13 століття він неодноразово реставрувався через зношеність і пожежі. В таких випадках резиденцію Імператора переміщували у тимчасовий Імператорський палац[2], який влаштовувався у маєтках підданих. Кіотський Імператорський палац — це один з таких тимчасових палаців, який став постійним місцем проживання Імператора та його двору після остаточного занепаду Хей'анського палацу в 14 столітті[3].
Кіотський палац розташовувався на території малого палацу Цутімікадо[4]. Під час розколу Імператорського дому на північну і південну династії, він використовувався з 1331 року як резиденція Імператорів північної династії. Після об'єднання двох двох династій 1392 року, Кіотський палац став основним місцем перебування Імператорів Японії. Він двічі згорав дощенту у 1401 і 1443 роках, тривалий час не реставрувався через нестачу фінансів і остаточно занепав в ході самурайської смути Онін 1467—1476 років[3].
1569 року відбудову Кіотського Імператорського палацу почав регіональний володар Ода Нобунаґа, який захопив Кіото. Він звів основні монарші хороми, які займали невелику площу у 109,9м². Реставрацію продовжили його політичні наступники Тойотомі Хідейосі та Токуґава Ієясу, які розширили палац. Остаточно резиденція Імператора була завершена протягом 1620 — 1640-х років[3].
Кіотський палац неодноразово горів у 1653, 1661, 1673, 1708, 1788 роках. 1789 року голова сьоґунатського уряду Мацудайра Саданобу частково реставрував його, побудувавши декілька будівель у стилі Хей'анського палацу за проектом Урамацу Міцуйо. Попри це 1854 року Імператорський палац вкотре згорів і наступного року його знову повністю відреставрували. В такому вигляді палац зберігається дотепер[3].
Будівлі[ред. | ред. код]
Протяжність Кіотського палацу з півночі на південь становить 450 м, а з заходу на схід — 250 м[3]. Його територія огороджена білою стіною, що має шість воріт.
На півдні розташовані парадні ворота Кенрей, які виходять на південний двір, оточений трьома галереями: Сьомеймон, Ніккамон і Ґеккамон. В північній стороні двора стоїть головна тронна зала Сісін, а на північному заході від нього — помешкання монарха Сейрьо. На північному сході від зали знаходиться малий палац Коґосьо, Навчальна залао і зала Цуненоґоден. На сході від них розташовано Імператорський ставок. В північній частині Кіотського палацу знаходяться зали Імператриці, зали принців та принцес[3].
На південному сході від Кіотського палацу розташовано палац Імператриці-матері, що була збудована 1867 року, та палац екс-Імператора, збудований 1852 року. Разом із Кіотськимй палацом їх називають Кіотським Імператорським садом[5]. Його загальна площа становить 90 м². До середини 20 століття складовими саду були маєтки столичних аристократів та імператорської сім'ї, збудовані обабіч Імператорського палацу. Станом на 1994 рік з них збереглася лише садиба роду Рейдзен, яка занесенеа до списку цінних культурних надбань Японії[3].
Кіотський Імператорський палац щорічно відкритий для відвідання в першій декаді квітня та другій декаді жовтня. В інші дні палац можна відвідати за наявності особливого дозволу Управління Імператорського двору Японії[3].
Схема[ред. | ред. код]
 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела та література[ред. | ред. код]
Кіотський Імператорський палац // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кіотський Імператорський палац |
- (яп.) Кіотський Імператорський палац // Управління Імператорського двору Японії [Архівовано 28 травня 2010 у Wayback Machine.]
- (англ.) Кіотський Імператорський палац // Вікімапія [Архівовано 3 грудня 2007 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||||||||||||||||
|
