Кінні гренадери імператорської гвардії
| Кінні гренадери імператорської гвардії | |
| Дата створення / заснування | 1804  |
|---|---|
 | |
| Збройні сили | imperial guardd |
| Країна |  Перша французька імперія |
| Місце розташування | Військова школа |
| Час/дата припинення існування | 1815 |
 Кінні гренадери імператорської гвардії у Вікісховищі | |
Кінні гренадери Імператорської гвардії (фр. Grenadiers à cheval de la Garde impériale) — елітний підрозділ, сформований Наполеоном відразу після приходу до влади з частей Гвардії Директорії (Garde du Directoire)[1]. Полк являвся із ключових елементів Імператорської гвардії, і разом з пішими єгерями, пішими гренадерами та кінними єгерями, входив до складу Старої гвардії[2]. Був розформований відразу після другої реставрації Бурбонів[3].
У жовтні 1796 року французький уряд вирішив включити кінний підрозділ до складу гвардії Директорії. Загін складався з двох рот, чисельністю 112 чоловік[4]. У 1797 році підрозділ перейменували у кінних гренадер. В цей час «гренадери» більше не застосовували гранати в бою, але назва залишилася, і використовувалась для позначення елітних підрозділів. Гвардійці брали активну участь в приході Наполеона до влади, після чого стали складовою частиною новоствореної консульскої гвардії.
- 28 листопада 1799 року — кінні гренадери Гвардії консулів (фр. Grenadiers à cheval de Garde des consuls);
- 18 березня 1802 року — полк кінних гренадер Консульської гвардії (Regiment de grenadiers à cheval de la Garde consulaire);
- 18 травня 1804 року — полк кінних гренадер Імператорської гвардії Regiment de grenadiers à cheval de la Garde imperiale;
- 12 травня 1814 року — розформований королівським ордонансом під час першої реставрації;
- 8 квітня 1815 року — полк кінних гренадер Імператорської гвардії фр. Regiment de grenadiers à cheval de la Garde imperiale;
- 25 листопада 1815 року — остаточно розформовано королівським ордонансом.
- Участь не менш ніж в трьох кампаніях, з 1802 року — в 4-х кампаніях.
- Мати «нагороди, які даються сміливцям за відміну в бою або отримати бойові рани».
- Бути на дійсній військовій службі.
- Мати зріст менше 180 см.
- Відрізнятися бездоганною поведінкою протягом всієї попередньої служби.
Імператорський декрет від 29 липня 1804 року підтвердив багато в чому ці вимоги, однак дещо пом'якшив пункти, які стосуються фізичним даним кандидатів: відтепер для вступу до лав гренадер досить було мати зріст 176 см. Більш «м'яким» стало умова наявності в послужному списку кампаній: потрібно мати за плечима лише два військових походи[5].
- За декретом від 29 липня 1804 року полк мав чотири 2-ротних ескадрону;
- 17 вересня 1805 року до полку був доданий ескадрон велітів 4-ротного складу, до кінця року ще один, в 1806 році з них утворили два 2-ротних ескадрони, 5-й і 6-й;
- в 1809 році з велітів утворили ще один 2-ротний ескадрон;
- 1 серпня 1811 року наказано сформувати 5-й ескадрон, а декретом від 10 січня 1813 року утворені нові, 5-й і 6-й ескадрони, складені з «других кінних гренадерів», або ескадрони Молодої гвардії, тоді як перші чотири залишалися підрозділами Старої гвардії;
- в період Ста днів полк був відновлений зі штатом в чотири 2-ротних ескадрони.
- генерал Жан-Батист Бессьєр 2 грудня 1799 — 18 липень 1800
- генерал Мішель Орденер 18 липня 1800 — 20 травня 1806
- генерал Фредерік-Анрі Вальтер 20 травня 1806 — 24 листопада 1813
- генерал Клод-Етьєн Гюйо 1 грудня 1813 — 25 листопада 1815
- Бертран Кастекс 9 лютого 1813 — 22 липень 1814
- Жан-Батист Жамен 16 березня 1814 — 18 червень 1815
- П'єр Шастель 16 лютого 1807 — 26 квітень 1812
- Антуан Ульє 2 вересня 1803 — 5 листопада 1804
- Ізидор Екзельман 9 липня 1812 — 9 вересня 1812
- Луї Левек де Лаферрьер 9 лютого 1813 — 16 березень 1814
- Луї Лепік 21 березня 1805 — 9 лютого 1813
- Маренго — 14 червня 1800
- Ульм 14 — 20 жовтня 1805
- Аустерліц — 2 грудня 1805
- Прейсиш-Ейлау — 8 лютого 1807
- Фридланд — 14 червня 1807
- Повстання в Мадриді[en] — 2 травня 1808
- Ваграм — 6 липня 1809
- Бородіно — 7 вересня 1812
- Березина — 28 листопада 1812
- Ковно — 13 грудня 1812
- Лютцен[en] — 1813
- Лейпциг — 1813
- Ханау[en] — 1813
- Бар-сюр-Об[en] — 1814
- Брієнн — 1814
- Ла-Ротьер[en] — 1814
- Монміраль[en] — 11 лютого 1814
- Шато-Тьєррі[en] — 12 лютого 1814
- Вошан[en] — 14 лютого 1814
- Краон[en] — 7 березня 1814
- Лаон[en] 9 — 10 березня 1814
- Арсі-сюр-Об 20 — 21 березня 1814
- Реймс[en] — 1814
- Ліньі — 16 червня 1815
- Ватерлоо — 18 червня 1815
- Marengo 1800
- Austerlitz 1805
- Ulm 1805
- Iena 1806
- Eylau 1807
- Friedland 1807
- Essling 1809
- Ekmull 1809
- Wagram 1809
- Smolensk 1812
- La Moskowa 1812
- Vienne, Berlin, Madrid et Moscou.
- ↑ Соколов, 1999, с. 424.
- ↑ Соколов, 1999, с. 448.
- ↑ Соколов, 1999, с. 536.
- ↑ Pawly, 2099, с. 4.
- ↑ Соколов, 1999, с. 437.
- Ronald Pawly. Mounted Grenadiers of the Imperial Guard. — Osprey, 2009. — P. 48. — (Men-at-Arms). — ISBN 978-1-84603-449-7.
- Соколов О. В. Армия Наполеона. — СПб. : издательский дом «Империя», 1999. — ISBN 5-93914-001-7.
- Соколов О. В. Аустерлиц. Наполеон, Россия и Европа. 1799—1805 гг. : у 2 т. — М., 2006.
- Лашук А. Гвардия Наполеона. — М. : ЭКСМО, 2004. — ISBN 5-94661-078-3.
- Чандлер Д. Военные кампании Наполеона. — М. : Центрполиграф, 1999. — 693 с. — 3000 екз. — ISBN 5-227-00456-0.
- История XIX века / под редакцией Э. Лависса и А. Рамбо.. — М. : ОГИЗ, 1938. — Т. 1. — 585 с. — 103 000 екз.
- Функен Ф. Наполеоновские войны 1805-1815 / Функен Ф., Функен Л.. — М. : Астрель, 2002. — 152 с. — 7000 екз. — ISBN 5-271-03973-0.