Курт Айснер
| Курт Айснер | |
|---|---|
| нім. Kurt Eisner | |
 | |
| Народився | 14 травня 1867 Берлін |
| Помер | 21 лютого 1919 (51 рік) Мюнхен ·вогнепальне поранення |
| Поховання | Neuer israelitischer Friedhof Münchend |
| Країна | .svg){kind=small} Німеччина |
| Національність | Євреї |
| Діяльність | політик, письменник, журналіст |
| Відомий завдяки | Перший міністр-президент Баварії |
| Alma mater | Askanian Gymnasiumd і HU Berlin |
| Знання мов | німецька[1][2] |
| Посада | Міністр-президент Баварії |
| Партія | Соціал-демократична партія Німеччини і Незалежна соціал-демократична партія Німеччини |
| Конфесія | юдаїзм |
| IMDb | ID 0252150 |
Курт Айснер (нім. Kurt Eisner, 14 травня 1867, Берлін — 21 лютого 1919, Мюнхен) — німецький лівий політичний діяч і журналіст, учасник Листопадової революції, перший прем'єр-міністр Баварії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 14 травня 1867 року в єврейській родині, його батьками були Емануель Айснер і Гедвіга Левенштайн. Айснер став журналістом, працював в «Frankfurter Zeitung».
Айснер був марксистом-ревізіоністом, в 1898 році вступив до лав Соціал-демократичної партії Німеччини, в 1900 році після смерті Вільгельма Лібкнехта він став головним редактором партійної газети «Vorwärts» (до 1905 року). Пізніше був головним редактором «Münchner Post» і видавав власну газету «Arbeiter-Feuilleton». Після початку Першої світової війни Айснер, на відміну від більшості СДПН, зайняв позицію пацифіста, брав участь в антивоєнній Бернській конференції соціалістів. У 1917 році він вступив до Незалежну соціал-демократичну партію Німеччини. У наступному році він організував страйк на одному з військових підприємств, за що був звинувачений в державній зраді і ненадовго заарештований.
7 листопада 1918 року, в ході розпочатої Листопадової революції, Айснер спільно з лідером революційного крила Баварського селянської спілки Людвігом Гандорфером очолив в Мюнхені масові демонстрації проти монархії Віттельсбахів. У ніч на 8 листопада на засіданні Мюнхенської ради робітничих і солдатських депутатів він оголосив короля Людвіга III позбавленим влади, а Баварію — незалежної республікою. 8 листопада 1918 року Радою було сформовано тимчасовий уряд, в якому Айснер став прем'єр-міністром і міністром закордонних справ. З самого початку він заявив, що його програма в корені відрізняється від програми більшовиків і гарантує захист приватної власності.
30 грудня 1918 року прийняв українського консула в Мюнхені Василя Оренчука[3].
На виборах в ландтаг, що пройшли 12 січня 1919 року, Незалежна соціал-демократична партія Німеччини отримала 2,53 % голосів і 3 місця, що означало відставку уряду. Коли 21 лютого 1919 року Айснер прямував в ландтаг Баварії, щоб офіційно скласти повноваження, він був застрелений монархістом графом Антоном фон Арко-Валлі.
Правікола, до яких належав граф, ненавиділи Айснера не тільки тому, що той кілька тижнів займав свій пост всупереч волі більшості виборців, і був євреєм з Берліна і пацифістом.
Основний виною Ейснера в їхніх очах була публікація в витягах баварських документів про розв'язуванні світової війни, де керівництво Німеччини поставало в невигідному світлі, причому Айснер опустив важливі пасажі, що викликало підозру в маніпуляції і у людей з помірними політичними поглядами[4].
Наступні хвилювання призвели до встановлення Баварської Радянської Республіки.
Родина[ред. | ред. код]
- Племінник — відомий британський біохімік Ернст Борис Чейн.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Генеральне консульство України в Мюнхені. Архів оригіналу за 19 лютого 2018. Процитовано 19 лютого 2018.
- ↑ Вінклер Г. А. Веймар 1918—1933: історія першої німецької демократії. М .: РОССПЕН, 2013
Посилання[ред. | ред. код]
- Життєпис Айснера на Br-online.de [Архівовано 3 листопада 2007 у Wayback Machine.](нім.)
- Життєпис Айснера(англ.)
- Леонид Мининберг: «Биографии известных евреев, именами которых названы улицы города» [Архівовано 21 серпня 2011 у WebCite]
