Кулик Микола Сергійович
| Кулик Микола Сергійович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 13 січня 1952 (72 роки) с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської області |
| Alma mater | Київського інституту інженерів цивільної авіації |
| Галузь | авіаційні двигуни |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| Нагороди |  |
Микола Сергійович Кули́к (нар. 13 січня 1952, с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської області) — український вчений у галузі авіаційних двигунів, доктор технічних наук (1993), професор, заслужений діяч науки і техніки України (2003), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005), ректор Національного авіаційного університету (2008–2015).
Освіта, наукові ступені і вчені звання[ред. | ред. код]
В 1970 вступив до Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА).
В 1983 вступив до аспірантури КІІЦА.
В 1990 — до докторантури КІІЦА.
В 1993 захистив докторську дисертацію на тему «Теоретичні основи та практична реалізація методів оцінки впливу основних експлуатаційних факторів на технічний стан ГТД».
В 1997 отримав вчене звання професора.[1]
Кар'єра[ред. | ред. код]
Після закінчення КІІЦА працював на посадах молодшого, старшого, провідного, головного наукового співробітника науково-дослідної частини цього інституту.
Після захисту дисертації працював професором, завідувачем кафедри авіаційних двигунів.
З 1999 по 2007 — проректор, з 2007 по 2008 — виконувач обов'язків ректора, з 2008 по 2015 рік — ректор Національного авіаційного університету.[1][2]
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Наукові дослідження М. С. Кулика пов'язані з визначенням технічного стану авіаційних двигунів. Автор понад 200 наукових праць, включаючи монографії, підручники, навчальні посібники.[3]
Був головою спеціалізованої вченої ради № Д26.062.05 на здобуття наукового ступеня кандидата та доктора технічних наук зі спеціальності 05.07.07 «Випробування літальних апаратів та їх систем», а також членом спеціалізованої Вченої Ради № Д26.062.03 зі спеціальності 05.22.22 «Експлуатація та ремонт засобів транспорту».[1]
Був головним редактором наукових журналів «Вісник Національного авіаційного університету»[4] та «Наукоємні технології»[5], член редколегії "Вісника двигунобудування.[2][6]
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Заслужений діяч науки і техніки (2003),
- лауреат Державної премії України (2005),
- звання Почесного працівника авіаційного транспорту України (2009),
- 20 січня 2010 рішенням вченої ради Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» Миколі Кулику присвоєно звання «Почесний професор ХАІ»[7]
- орден України «За заслуги» III ступеня (2011).[8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Ректорат. Національний авіаційний університет. Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 23 вересня 2013.
- ↑ а б Кулик Микола Сергійович, доктор технічних наук (Київ) — наукова біографія. НБУВ. Архів оригіналу за 17 серпня 2013. Процитовано 18 вересня 2013.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 23 вересня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 вересня 2013. Процитовано 23 вересня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 вересня 2013. Процитовано 23 вересня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 вересня 2013. Процитовано 23 вересня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Ректор університету Микола Кулик – почесний професор Національного аерокосмічного університету ім. М.Є.Жуковського.[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Микола Сергійович Кулик: біобібліографічний покажчик / НТБ Національного авіаційного університету; укладач М. Ф. Семенова, бібліограф.; наук. ред.: Л. Г. Скуратівська, В. Ю. Вахнован; відп. за вип. О. П. Шкурко. — Київ: НАУ — друк, 2010. — 58 с. — 17с.