Кузнєцова Наталія Валеріївна
| Наталія Кузнєцова Наталія Валеріївна Кузнєцова | |
|---|---|
 Молодший сержант | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 11 грудня 1993 Олександрія |
| Смерть | 26 серпня 2024 (30 років) Приморське Одеської області (Вогнепальне поранення) |
| Національність | українець |
| Псевдо | «Іранка» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2022—2024 |
| Приналежність |  Україна |
| Вид ЗС |  Збройні сили |
| Рід військ |  Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Ната́лія Вале́ріївна Кузнєцо́ва (11 грудня 1993, м. Олександрія — 26 серпня 2024) — українська військовослужбовиця, молодший сержант 67 ОМБр, учасниця Революції Гідності, кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня.
Народилася 1993 року в Олександрії, Кіровоградська область.
До Майдану навчалася в Київському національному економічному університеті ім. В. Гетьмана. За участь у революції дівчину «попросили» з вишу й навчання доводилося закінчувати вже в ЧНТУ (за фахом юриста).
Тривалий час жила в Чернігові, звідки родом був її чоловік — офіцер Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. Степана Бандери, командир Чернігівського обласного загону, військовослужбовець Віктор Панаско.
Очолювала чернігівський осередок «Правого сектору». Мала невеличкий бізнес — кав‘ярню в Чернігові. Згодом перейшла на роботу до юридичної компанії «SkyLawyers», де керувала київським офісом. До повномасштабної війни працювала юристкою.
У травні 2022 року повідомила, що долучилася до лав 3-го окремого стрілецького батальйону 67 ОМБр. У березні 2023 нагороджена орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Її чоловік Віктор Панаско загинув 6 травня 2023 року у бою під Бахмутом[1].
Віктор Панаско «Іранець» — брав участь у першому збройному зіткненні «Правого сектора» з сепаратистами – 20 квітня під Слов’янськом [2]. Після участі в АТО потрапив за ґрати через те, що захищав Наталію від нетверезого нападника, який в результаті помер від ножового поранення. Через перевищення необхідної самооборони дістав 15 років ув'язнення. 24 лютого 2022 року Віктор звільнився з ув'язнення за амністією президента і одразу прибув на фронт для захисту України. Загинув 6 травня 2023 в бою під Бахмутом. Похований на Лісовому цвинтарі в Києві[3]
Загинула від вогнепального поранення в ділянці скроні в селі Приморське на Одещині[4][5].
Прощання відбулося 29 серпня 2024 на Майдані Незалежності в Києві[6].
Похована у рідному місті Олександрія, Кіровоградська область.
- ↑ Чернігів та Україну боронять і захисниці: юристка-молодший сержант отримала орден з рук Зеленського.
- ↑ Українські вояки в українських тюрмах: доброволець Віктор Панаско продовжує перебувати за ґратами | Новини Останній Бастіон.
- ↑ Балюх, Наталія (10 травня 2023). У Києві в останню путь провели бійця "Правого сектору" Віктора Панаска. Суспільне Київ. Архів оригіналу за 5 вересня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
- ↑ Павлюк, Альона (28 серпня 2024). "Ще одна сім'я патріотів на небі": загинула військова й активістка Наталя Кузнєцова. Українська правда: Життя. Архів оригіналу за 28 серпня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
- ↑ Горнова, Вікторія; Бєдна, Алла (28 серпня 2024). Загинула військовослужбовиця Наталія Кузнєцова. Суспільне Чернігів. Архів оригіналу за 21 вересня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
- ↑ Рагуцька, Лілія (28 серпня 2024). Загинула активістка "Правого сектору" Наталя Кузнєцова: її чоловік поліг рік тому під Бахмутом. Фото. Обозреватель. Архів оригіналу за 25 грудня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
 | Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |