Крочак Ігор Якович
| Ігор Якович Крочак | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народився | 7 серпня 1967 (56 років) с. Вовківці, Борщівський район, Тернопільська область | ||
| Громадянство |  СРСР →  Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Діяльність | журналіст, військовий історик, громадський діяч | ||
| Alma mater | Львівське військово-політичне училище, ТНПУ | ||
| Знання мов | українська | ||
| Учасник | Війна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014) | ||
| Нагороди |
| ||
І́гор Я́кович Кро́чак (нар. 7 серпня 1967, с. Вовківці Борщівського району Тернопільської області) — український журналіст, військовий історик, архівіст, громадський діяч. Член Національної спілки журналістів України (2003), ВГО УНСО, Спілки офіцерів України. Голова Тернопільського громадського інформаційно-координаційного пункту підтримки ВМС Збройних Сил України. Прессекретар і координатор волонтерської групи громадської організації «Схід та Захід єдині» зі співпраці із засобами масової інформації.
Життєпис[ред. | ред. код]
Освіта[ред. | ред. код]
Навчався на факультеті журналістики Львівського вищого військово-політичного училища (морське відділення, нині Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного), у 1993—1994 роках — на історичному факультеті Тернопільського державного педагогічного інституту (нині ТНПУ, закінчив у 2009 р.), здобув спеціальність учитель історії, тема дипломної: «Світові військово-морські кораблебудівні програми 1900—1945 рр., та їх вплив на війну на морі».
Випускник магістратури Тернопільського національного економічного університету (нині - Західноукраїнський національний університет) за спеціальністю «Державна служба», тема дипломної «Інформаційне забезпечення функціональної діяльності державної архівної установи в регіоні» (2014).
Працює над кандидатською дисертацією в галузі військово-морської історії України (тема: «Продовження української військово-морської традиції в добу Національної революції 1917—1921 рр.»).
Робота[ред. | ред. код]
Працював у редакції Чортківської районної газети «Зоря комунізму», кореспондентом українських ЗМІ у Вільнюсі в період здобуття Литвою Незалежності у січні-лютому 1991 року, тижневику «Заповіт» (Тернопіль, 1991—1992), керівник відділу у справах молоді, фізкультури та спорту Тернопільської РДА (1992—1993), в облтелерадіооб'єднанні (1993—1994), кореспондент «Нової Тернопільської газети». Від 2002 — у всеукраїнському тижневику «Обрій ПІБ». Позаштатний кореспондент тернопільських та всеукраїнських ЗМІ. Відроджував Пласт, зокрема на Чортківщині.
Головний спеціаліст Державного архіву Тернопільської області.
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Працював референтом (на громадських засадах) народних депутатів Степана Хмари та Івана Стойка.
Учасник Революції на граніті (1990), Помаранчевої революції (2004), Майдану (2013—2014) в Тернополі та Києві. Учасник і волонтер російсько-української війни на Сході України.
Небайдужий до історичної спадщини рідного краю, її наукової систематизації та популяризації за допомогою засобів масової інформації.
Активіст і прессекретар волонтерської групи «Схід та Захід єдині». Разом з іншими учасниками групи супроводжує машини з допомогою українським військовим підрозділам на Схід.
В АТО[ред. | ред. код]
Восени 2016 року підписав контракт і від грудня перебуває в зоні бойових дій на Сході України.[1]
Відзнаки[ред. | ред. код]
- грамоти Тернопільської обласної державної адміністрації (2005, 2006, 2007 (іменний годинник від голови), 2008, 2009, 2010, 2015)
- грамота Тернопільської обласної ради (2007), подяка голови Тернопільської обласної ради (2014).
- грамоти Тернопільської міської ради (2005, іменний годинник від голови), 2010),
- Благословенна Грамота Патріарха УПЦ КП (2012),
- нагрудний номерний Знак «Гвардія Революції» (2005),
- пам'ятний номерний нагрудний знак «100-річчя Головнокомандувача Української Повстанської Армії, Провідника ОУН, Генерал-хорунжого Романа Шухевича» Тернопільської обласної ради депутатів за заслуги у здобутті Української Незалежності у 1990-х роках (2007),
- нагрудний знак ВМС ЗС України «Протичовновий корвет Тернопіль» за підготовку книги про корабель,
- ювілейна медаль «20 років незалежності України» (2011)[2],
- Подяка Архієпископа і Митрополита Тернопільсько-Зборівського УГКЦ (2014),
- відзнака «Учасник Євромайдану» (2014),
- відзнака Тернопільської міської ради (2014),
- медаль «За жертовність і любов до України» УПЦ КП[3].
Творчість[ред. | ред. код]
Оператор і режисер документального фільму «Терновий шлях до нашої України» (2004).
Автор понад 1000 публікацій у вітчизняній та закордонній періодиці, кількох наукових розвідок з військової історії, історії України та краєзнавства.
Співавтор книги «Протичовновий корвет Тернопіль»[4] (історична частина тексту, малюнки і фотографії).
Фотовиставки[ред. | ред. код]
- «Терновий шлях до нашої України» (понад 50 фоторобіт),
- «Герої не вмирають» у ДАТО (2014),
- «Революція Гідності» в ТОКМ (2014),
- «Краса яка може загинути» (2010, співавтор, за сприяння Національного заповідника «Замки Тернопілля», обласного відділення Товариства охорони пам'яток історії та культури в містах Тернополі та Збаражі) за тематикою історичної спадщини Тернопілля (замки, форти, храми),
- «За гідність, волю, Україну!» — «І. Крочак. Майдан. АТО. Шлях до перемоги», в бібліотеці-музеї «Літературне Тернопілля», (більше 50 фоторобіт, м. Тернопіль, 2015),
- «Тут запеклась кров мого народу» в Державному архіві Тернопільської області[5],
- колективна фотовиставка «Лицарі землі української» у виставковій залі Тернопільського національного економічного університету (2016, спільно з Миколою Василечком, Іваном Пшоняком, Михайлом Урбанським, посмертно — Віктором Гурняком)[6].
У книгах[ред. | ред. код]
Автор фотографій і співавтор тексту у книгах:
- «Тернопіль: сторінки минулого і сьогодення»,
- «Тернопіль: історія міста до 470 річниці»,
- «Замки Тернопілля»,
- «Сакральні пам'ятки Тернопільщини»,
- «Моє Тернопілля»,
- «Пожежно-рятувальна служба Тернопільщини — 70 років»,
- «Органи державної безпеки на Тернопільщині»,
- «Храми Української Православної Церкви Київського патріархату. Тернопільщина»,
- «Агропромисловий комплекс Тернопільської області»,
- «У камені, бронзі, граніті» (ілюстрований альманах до 200-ї річниці з дня народження Т. Г. Шевченка),
- «Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Парафії, монастирі, храми. Шематизм» (2014),
- «Тернопільщина. Історія міст і сіл», і багатьох інших.
«Вікі любить пам'ятки»[ред. | ред. код]
Брав участь у конкурсі «Вікі любить пам'ятки–2014» (завантажив більше 100 світлин на Вікісховище, зокрема найбільше пам'ятників Тарасові Шевченку на Тернопільщині), переможець у номінації «Найкраще фото Тернопільської області» [Архівовано 8 грудня 2014 у Wayback Machine.].
Фотогалерея[ред. | ред. код]
-
Архікатедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ у Тернополі -
Церква Різдва Христового УАПЦ у Тернополі -
Бернардинський монастир у Збаражі -
-
Ділянка могил Українських січових стрільців на Микулинецькому кладовищі -
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Наш колега, член НСЖУ, Ігор Крочак вирушив у зону АТО [Архівовано 15 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Тернопільський прес-клуб. — 2016. — 10 грудня.
- ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2011 року № 822/2011 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «20 років незалежності України»»
- ↑ Указ Патріарха за № 2907 від 14 травня 2015 року.
- ↑ Протичовновий корвет «Тернопіль» // І. Крочак, О. Мухладі, Р. П'ятницький та ін. — Львів: АСТОН, 2009. — 96 с.
- ↑ У Тернополі відкрили виставку на честь Небесної Сотні [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2016. — 22 лютого.
- ↑ Лариса Осадчук. У Тернопільському національному економічному університеті вшанують пам'ять героїв [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] // День. — 2016. — 22 лютого.
Джерела[ред. | ред. код]
- Р. Срібний. Крочак Ігор Якович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 248. — ISBN 966-528-199-2.
- Публікації у ЗМІ.
- Автобіографія.
Посилання[ред. | ред. код]
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 |  Ігор Крочак про фільм «Твердиня» на YouTube // Відеоканал Володимира Ханаса. — 2013. — 6 листопада. |
| | Про важливе. Ігор Крочак на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2014. — 24 березня. |
| | Ігор Крочак, військовий фотограф, Чорне море - то є наше море на YouTube // Майдан Моніторинг. — 2014. — 23 липня. |
| | Ігор Крочак про відповідальність політиків та заробітчан на YouTube // Погляд. — 2014. — 27 серпня. |
| | Ігор Крочак про вбивство Миколи Березового та Андрія Дрьоміна на YouTube // Погляд». — 2014. — 13 серпня. |
| | Відверті діалоги — Волонтери (В. Конько та І. Крочак) на YouTube // ТТБ. — 2015. — 12 березня. |
| | Відверті діалоги — Гості: В. Конько та І. Крочак на YouTube // ТТБ. — 2015. — 6 травня. |
| | День Героїв Небесної Сотні на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 19 лютого. |
Крочак Ігор Якович у соцмережі «Твіттер»
Крочак Ігор Якович у соцмережі «Facebook»- Жодний день не минає без фотографії, каже Ігор Крочак [Архівовано 25 грудня 2015 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2008. — 27 січня.
- Майдан через об'єктив тернопільського військового історика Ігоря Крочака // Місто. — 2014. — 4 березня.
- «Дороги на сході — побиті війною, а заводи Фірташа і Ахметова жодна куля не зачепила», — волонтер з Тернополя [Архівовано 8 листопада 2014 у Wayback Machine.] // 7 Днів-Україна.. — 2014. — 31 жовтня.
- Ігор Крочак: «Зараз їхати на заробітки — це аморально» (відео) // Золота пектораль. — 2014. — 29 серпня.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Крочак Ігор Якович- Офіційний сайт ЗУНУ
