Коцарев Олександр Вікторович

Коцарев Олександр Вікторович
Народження	11 березня 1955(1955-03-11) (70 років)  Тьоткіно, Глушковський район, Курська область, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Харківський фаховий вищий художній коледж (1980)
Діяльність	художник
Працівник	Харківський художній музей
Член	Національна спілка художників України
Діти	Коцарев Олег Олександрович

Олександр Вікторович Коцарев (11 березня 1955, смт Тьоткіно, Курська обл., РФ) — український художник, майстер пейзажного живопису. Член Національної спілки художників України (2008). Батько письменника Олега Коцарева.

Народився 11 березня 1955 року в селищі Тьоткіно Курської області.

Живе і працює у Харкові.

Закінчив Харківське художнє училище (1980; викладачі Ю. Киянський, П. Шигимага).

Працював художником-оформлювачем на заводі тракторних двигунів (від 1984).

З 1992 року обіймає посаду завідувача сектору реклами Харківського художнього музею.

Бере участь у діяльності творчого об’єднання «Слобожанське буриме»^[1]. Активний учасник і співорганізатор культурно-мистецької акції «Шляхами Васильківського: погляд через століття» (з 2004)^[2].

Учасник обласних, регіональних і всеукраїнських художніх виставок. Персональні виставки: Пархомівський історико-художній музей (Харківська обл.; 1992), Будинок вчених (Харків; 2005), Харківський художній музей (2019)^[1].

Твори художника зберігаються у Харківському, Дрогобицькому (Львівська обл.), Лебединському (Сумська обл.) художніх музеях, Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» (Київська обл.), в приватних колекціях у Німеччині, Франції, Англії, США, Ізраїлі, Польщі, Чехії та інших країнах.

Лауреат першої премії за ескіз емблеми видавництва «Смолоскип» (2003)^[3].

Віктор Коцарев — один з яскравих представників сучасної харківської художньої школи. Улюблений жанр — пейзаж з архітектурним об’єктом. Працює в реалістичній манері, проте, як стверджує сам художник, у душі він — імпресіоніст, прагне передати настрій та враження від побаченого^[1]. У своїх полотнах художник оспівує красу української природи та самобутність українського міста. Улюблені місця — вулички старого Харкова (серія робіт «Старий Харків»), Наталівка, Шарівка, Святогір’я, Кам’янець-Подільський, Крим.

«Осінь у Наталівці» (1992), «Алупка. Вечір» (1993), «Весняний Святогірськ» (1995), «Гурзуф» (1999), «Вечір. Харків», «Шарівка. Будинок сторожової варти» (обидва — 2000), «Палац у Мерчику» (2002), «Вечір на Ворсклі», «Охтирка. Церква на цвинтарі» (обидва — 2004), «Весняне різнотрав’я» (2005), «Будинок біля дороги» (2010), «Вхід до храму» (2011).

1. ↑ ^{а б в} У Художньому музеї презентують виставку «Олександр Коцарев. Ліричний пейзаж». Харківська обласна військова адміністрація. 4 березня 2019. Процитовано 22 лютого 2024.
2. ↑ Пискун, О. О. "Шляхами Васильківського: погляд через століття". Національний історико-культурний заповідник "Чигирин". Процитовано 22 лютого 2024.
3. ↑ Александр Викторович Коцарев. Артхив (рос.) . Процитовано 25 лютого 2024.

• Олександр Коцарев. Живопис : [каталог / вступне слово Ольга Денисенко. — Харків, 2005].
• Денисенко О. Акція «Шляхами Васильківського: погляд через століття» та її значення в житті культурно-мистецької глибинки / Ольга Денисенко // Художник у провінції : мат. міжнар. наук. конф (24—25 верес. 2009 р., м. Суми). — Суми : Університетська книга, 2009. — С. 76—83.

• Коцарев Олександр Вікторович / О. Й. Денисенко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-1132