Костинюк Осип Антонович

КОСТИНЮК Осип Антонович
Народження	15 квітня 1890(1890-04-15) с. Явірник Надвірнянського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщина
Смерть	1919/1920 біля м. Бірзула УНР
Національність	українець
Країна	Австро-Угорщина  ЗУНР  УНР
Рід військ	Буковинський легіон, УГА, Буковинський курінь Дієвої армії УНР
Звання	поручник
По відставці	педагог, громадський діяч
Нагороди

Костинюк Осип Антонович (15.04.1890 — 1919/1920) — український педагог, громадський діяч, поручник Буковинського легіону, УГА та Буковинського Куреня Дієвої армії УНР.

Народився у с. Явірник Надвірнянського повіту Королівства Галичини та Володимирії (Австро-Угорщина) в селянській родині.
З 1900 р. навчався у 2-й цісарсько-королівській державній гімназії в Чернівцях (нім. K. k. II Staats Gymnasium in Czernowitz, сьогодні Чернівецька гімназія № 5), де 14 липня 1910 р. склав матуральні іспити. Вищі студії здобув на філософському факультеті Університету Франса Йосифа в Чернівцях (нім. Franz Josephs Universität in Czernowitz сьогодні ЧНУ ім. Ю.Федьковича), які закінчив кандидатом філології. Студентом, допомагав Юліану Кобилянському в роботі над укладанням латинсько-українського словника.
Один із засновників українського академічного товариства «Запороже», член правління з 1912 р., голова товариства з березня 1913, «почесний батько» організації.
Під час навчання мешкав в Чернівцях по вул. Струмкова (нім. Bachgasse, сьогодні вул. Нечуя-Левицького), 22.
З вересня 1913 р. вчителює у Вижницькій державній гімназії (нім. K. k. Franz-Josephs Gymnasium in Wiznitz), де викладав латинську та грецьку мови. За короткий час заслужив авторитет і повагу. За оцінкою Миколи Домашевського:

...був великим другом шкільної молоді, яка дуже його шанувала...

У Вижниці одружився з дочкою нотаря Людміла Клюґера.
Як один з найкращих знавців україномовної стенографії на Буковині демонстрував (травень 1914) свої графічні роботи на міжнародній виставці «Bugra» (книжкова торгівля і графіка) у Ляйпціґу.

Від початку війни, разом з іншими педагогами Вижницької гімназії пішов до війська. Воював на фронті в Карпатах в легіоні буковинських гуцульських добровольців.
З 01.07.1915 р. іменований хорунжим резерву, з 01.01.1916 р. — лейтенантом резерву, а з 01.02.1918 р. — обер-лейтенантом резерву.
У грудні 1914 р. нагороджений великою срібною медаллю за відвагу 1-го класу на стяжці хоробрості, отримавши при цьому похвалу від командира корпусу. В березні 1916 р. нагороджений срібною медаллю за мужність 2-го класу з мечами. Із спогадів Іллі Семаки:

Значне, дуже значне число Гуцулів дістало медаль хоробрости. Їх хорунжий Осип Костинюк зістав відзначений великою срібною медалею. Всі визначні борці, кождий герой, кождий витязь.

Навіть у воєнні лихоліття Осип Костинюк не поривав зв'язку з Вижницькою гімназією. З вдячного оголошення правління вижницького товариства «Шкільна поміч»:

приїхавши в 03.1916 р. у відпустку до своєї родини, наш дорогий товариш цісарсько і королівський поручник при гуцульських Стрільцях пан Осип Костинюк зложив з нагоди свого побуту у Вижниці суму 50 корон на шкільні книжки для бідних учеників цісарсько королівської ґімназії у Вижниці, при якій він був перед війною професором

Повернувшись з війська у 1918 р., продовжив викладацьку працю в Вижницькій гімназії.

Під час революційних подій брав активну участь у становлені української влади в краї.
10 травня 1919 р., після румунської окупації північної Буковини, в рамках другого виїзду українських службовців, які відчували себе громадянами української держави і не бажали скласти присягу на вірність Румунському королівстві, виїхав на Галичину.
У Коломиї став на службу як поручник УГА.
24 травня 1919 р., після поачтку вторгнення румунів на Покуття, в складі бойової групи «Нижнів», відступав до Базару та Майдану. Там брав участь (05.06.1919) у нараді старшин УГА (Г.Гладкий, Я.Голота, О.Костинюк, Л.Семчук, Т.Шухевич, Г.Чарнецький), яка прийняла ухвалу: «Не уступимо ні на одну п'ядь, скоріше умремо, як уступимо!». Відзначився в боях як в Галичині, так і на Наддніпрянщині. Після переходу (17.07.1919) УГА через Збруч воював у складі Буковинського Куреня. Із спогадів Василя Руснака:

...в складі того батальйону воював і загинув геройською смертю бувший професор Вижницької гімназії Осип Костинюк...

Загинув поручник Осип Костинюк взимку 1919-1920 років біля Бірзулі.

1. Vierter Jahresbericht des k. k. zweiten Staatsgymnasiums in Czernowitz (1900/1901). Чернівці, 1901. — C. 51.;
2. Кобилянський Ю. Латинсько-український словар для середних шкіл. Відень: Накладом ц. к. видавництва шкільних книжок, 1912. — С. VI.;
3. Ukrainisch-akad. Verbindung «Zaporoze». // «Czernowitzer Tagblatt». — 1913. — 27 березня.;
4. Vom Landesschulrate. // «Bukowinaer Nachrichten». — 1913. — 17 вересня.;
5. Bukowiner graphische Arbeiten in der «Bugra». // «Czernowitzer Allgemeine Zeitung». — 1914. — 12 травня.;
6. Відзначеня при віддїлї Гуцулів-добровольцїв // «Буковина». — 1915. — 30 липня. Відзначеня офіцира Українця. // «Буковина». // 1915. — 4 грудня.;
7. Наші образки. // «Буковина». — 1916. — 26 лютого.; Відзначеня наших «Гуцулів-добровольцїв». // «Буковина». — 1916. — 11 березня.;
8. Відзначені члени укр. акад. тов. «Запороже». // «Буковина». — 1916. — 1 квітня.;
9. Щедрий дар. // «Буковина». — 1916. — 8 квітня.; Хорунжий Осип Костинюк при Гуцульських-добровольцях відзначений великою срібною медалею (фотографія). // Православний Калєндар на переступний рік 1916. Чернівці, 1916. — С. 97.;
10. Семака І. Гуцульскі Стрільцї. // Православний Калєндар на звичайний рік 1917. Відень, 1917. — С. 62-69.; 11. Лакуста С. Памяти героїв. // «Час». — 1930. — 2 березня.;
12. Масікевич О. Борімося — поборемо. // «Час». — 1935. — 7 липня.;
13. Попович С. Запорожці в визвольній боротьбі. // «Час». — 1935. — 7 липня.;
14. Лакуста С.  Доля українських середніх шкіл на Буковині. У 25-ліття заснування Вижницької гімназії. / В збірнику: Двадцятьпятьліття товариства «Учительска громада» — Львів: Накладом товариства «Учительська Громада», 1935. –– С. 198—201.;
15. Квітковський Д., Бриндзан Т., Жуковський А. Буковина її минуле і сучасне. — Париж-Філадельфія-Детройт: Зелена Буковина, 1956. — С. 704, 792—794.;
16. Гніздовський О. За рідний край. Спогади з визвольної війни // «Буковина». — Торонто, 1979. — Ч.1.;
17. Домашевський М. Історія Гуцульщини. Т. 1. Чикаго-Львів, 1995. — С. 90.;
18. Дуда А., Старик В. Буковинський Курінь в боях за українську державність 1914-1941-1944. — Чернівці: Накладом товариства «Український Народний Дім в Чернівцях», 1994. — С. 15, 50.;
19. Руснак В. Спомини (уривок про 1914—1923 рр.). / Добржанський О., Старик В. Бажаємо до України. Змагання за українську державність на Буковині у спогадах очевидців (1914—1921). // Одеса: Маяк, 2008. — С. 309.

Володимир Старик. Костинюк Осип Антонович// Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія: До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Т. 2: 3 — О.Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2019. 832с. — С. 297—298.