Эдуард2118

Барсело́на» (кат. Futbol Club Barcelona) — футбольний клуб з Барселони (Каталонія, Іспанія). Заснований 29 листопада 1899 року. Один з найвідоміших і найсильніших клубів Іспанії і світу. За понад столітню історію цей клуб став одним із символів Каталонії.

Домашні матчі проводить на стадіоні «Камп Ноу» (99 354 місць).

Зміст[ред. | ред. код]

[сховати]

1 Історія
- 1.1 До 1950-х років
- 1.2 Ера Йогана Кройфа: 1974–1978 і 1988–1996
- 1.3 1996–2000
- 1.4 Новітні часи (2003—)
2 Досягнення
3 Відомі гравці
4 Склад
5 Трансфери 2014/2015
- 5.1 Прийшли
- 5.2 Пішли
6 Ель Класіко
7 Див. також
8 Примітки
9 Посилання
10 Джерела

Історія[ред. • ред. код][ред. | ред. код]

До 1950-х років[ред. • ред. код][ред. | ред. код]

Засновником футбольного клубу «Барселона» вважають Ганса («Жуана») Ґампера — швейцарськогоспортсмена і великого любителя ігрових видів спорту, який приїхав до Барселони в 1898 році. Тоді в місті ще ніхто не грав у футбол, а Ґампер хотів створити команду. Він подав оголошення в місцеву газету «Los Deportes», на яке відгукнулося чимало охочих — англійці, каталонці та швейцарці. Добровольці й оголосили про створення футбольного клубу «Барселона». Це сталося восени 1899 року.

Усеіспанської футбольної першості ще не існувало, тому «Барселона» щорічно виступала у чемпіонатах Каталонії, в яких грали всі найсильніші команди регіону. Команда поїхала до Мадрида на перший розіграш Кубка Іспанії в 1902 р. Там каталонці в 1/2 фіналу перемогли з рахунком 3:1 ФК «Мадрид» (майбутній «Реал Мадрид») і вийшли до фіналу, де поступились «Атлетику» з Більбао. Після закінчення кар'єри гравця Ґампер став президентом клубу. Перший Кубок Іспанії команда виграла у 1910 р., повторивши успіх у 1912 і 1913 рр. Тренером команди на початку 20-х рр. був Джек Ґрінвел. У команді виступали гравці збірної Іспанії: Самора на воротах, Самітьєр в середині поля і Алкантара в нападі. «Барселона» перемогла у 12 з 14 чемпіонатів Каталонії і виграла Кубок в період з 1919 до 1932 і її вважали однією з найсильніших команд Іспанії. Каталонці перемогли в першому розіграші чемпіонату Іспанії (1929), але в 1930-х рр. за перше місце боролися переважно «Реал» з «Атлетиком». «Синьо-гранатові» посідали 3-і або 4-і місця. Чемпіонат Каталонії після створення першості почав втрачати колишнє значення. Після закінчення громадянської війни режим узагалі заборонив цей турнір в 1940 р. Післявоєнні чемпіонати «Барса» провела дуже невпевнено: 9-е, 4-е і 12-е місця в сезонах 1939/40—1941/42. Цього ж 1942 клуб вперше за останні 14 років здобув Кубок Іспанії і команда заграла

стабільніше і краще. В сезоні 1944/45 «Барселона» з захисниками збірної Іспанії Ґонсалво II та Ґонсалво III і результативним форвардом Сесаром виграла чемпіонат. Тренував «Барсу» Хосеп Самітьєр. Через 3 роки клуб знову виграє Прімеру — у складі з'явився молодий воротарАнтоні Рамальєтс. На початку 50-х рр. лідерами є воротар Антоні Рамальєтс, захисник Ґонсалво III, а в лінії атаки — Сесар, Басора і Ладислав Кубала. Угорець почав виступати в Каталонії з сезону 1950/51. «Барселона» — єдиний клуб у Європі, який бере участь у всіх розіграшах Ліги Чемпіонів, починаючи з1955 року, тобто від часу заснування турніру. Клуб має в активі три Кубки ярмарків (1958, 1960, 1966 років), відомого зараз як Ліга Європи (раніше Кубок УЄФА).

Після невдачі із підписанням Ді Стефано, який потім переїхав у стан одвічного суперника «Реала», був звільнений президент клубу Енріка Марті. Наступний президент Франсеск Маріо-Санс направив всі свої зусилля для створення нової арени, так 24 вересня 1957 року був відкритий великий «Камп Ноу», який спочатку вміщував у собі 98.934 глядачі.

Матч на стадіоні «Камп Ноу», на якому виступає «Барса», за участю клубу

На новій арені команда виграла Чемпіонат Іспанії сезонів 1958/59, 1959/60, а також Кубок ярмарків1957/58, 1959/60. На жаль шістдесяті не були дуже успішні для клубу, за наступні десять років команда виграла тільки Кубок Іспанії 1963 і 1968 років, Кубок ярмарків 1966 року. У цей період і з'явився вислів, який проявляв нескінчену любов вболівальників «більше ніж клуб».

Ера Йогана Кройфа: 1974–1978 і 1988–1996[ред. • ред. код][ред. | ред. код]

У 1971 році «Барселона» знову виграла Кубок Іспанії і через два роки до команди приєднався Йоган Кройф, з яким був виграний Чемпіонат Іспанії 1973/74 та був битий у «Ель-Класико» на «Сантьяго Бернабеу» 5-0. У 1978 році Кройф поїхав грати у США, проте йому судилося повернутися.

1978–1988 рр. стали періодом стабільності в клубі. У 1978 році президентом було обрано Жузепа (Хосепа) Нуньєса, який хотів створити заможну і світового рівня команду. Були виграні два Кубки володарів кубків у 1979 та 1982 р.р., а також три Кубки Короля (1981, 1983, 1988 р.р.).

Йоган Кройф

У середині 1982 року в команду прийшов легендарний Дієго Марадона, за рекордну на той час суму — 3 млн фунтів стерлінгів. Влітку 1986 року до команди приєднався Гаррі Лінекер та голкіперАндоні Субісаретта, невдовзі тренером став Луїс Арагонес, який виграв разом із командою Кубок Іспанії 1988 року.

Після перемоги в Кубку до команди повернувся Йоган Кройф у якості головного тренера, незабаром новостворену команду почали називати «Команда мрії» («Dream Team»). У цей час пришла плеяда видатних гравців: Хосеп Гвардіола, Хосе Марія Бакеро, Чикі Бегирістайн, Георге Хаджі, Рональд Куман, Мікаель Лаудруп, Ромаріо та Христо Стоїчков, що стали грізною силою у європейському футболі.

У сезонах 1991-94рр. Барса виграла підряд чотири чемпіонства в країні, виграли Кубок Кубків у 1989 році і Кубок Чемпіонів 1992 році. Крім цього були виграні Кубок Іспанії (1990), Суперкубок УЄФА (1992) і три Суперкубка Іспанії.

Проте невдовзі смуга перемог завершилась поразкою у фіналі Ліги Чемпіонів сезону 1993–1994 в Афінах, де Барса програла «Мілану» 0-4. Із тих часів були два невдалі сезони (1994–1995, 1995–1996), яке призвело до того, що Кройф покинув тренерський місток, а за ним до початку 1997 року більшість основного складу «дрім-тім».

1996–2000[ред. • ред. код][ред. | ред. код]

Після Йогана Кройфа на тренерський місток прийшов Боббі Робсон, який попрацював всього один сезон 1996/97, але зміг завоювати триплет (Кубок Іспанії, Суперкубок Іспанії та Кубок володарів Кубків) і купити майбутню зірку Роналдо. ХочаРоналдо пограв всього рік у команді і перейшов у 1997 році в «Інтернаціонале», де отримав Золотого м'яча. Робсона на тренерському містку замінив Луї ван Галь, який підсилив команду Луїшем Фіґу, Луїсом Енріке і Рівалдо.

У 1999 році Рівалду отримав Золотий м'яч, але успіхи самої команди були не такими значними: після поразки у Лізі Чемпіонів від «Валенсії» був посланий у відставку Луї ван Галь та Хосеп Нуньєс і перейшов у стан заклятого ворога один із лідерів Луїш Фіґу, останньому цей перехід фани каталонців так і не змогли пробачити.

Новітні часи (2003—)[ред. • ред. код][ред. | ред. код]

23 липня 2003 року клуб очолив Жуан Лапорта, а вже 22 січня 2004 року почав функціонувати тренувальний комлекс імені Ганса Гампера. У цьому ж році прийшов молодий тренер Франк Райкард, який створив команду, що мала можливість боротися за всі кубки у Європі. Вже у сезоні 2004/05 — Барса впевнено взяла чемпіонство в країні та Суперкубок Іспанії; лідер команди Рональдіньйо у цьому ж році отримав Золотого м'яча як найкращий футболістЄвропи. А ось у Лізі Чемпіонів програли за сумою двох матчів розбагатівшим «Челсі» : вдома 2-1, на виїзді 2-4.

Команди «Барса» і «Арсенал» перед фіналом ЛЧ-2005/06.

У наступному сезоні команда била у двох матчах своїх принципових суперників «Реала» та «Еспаньйол»вдома та на виїзді. Та найбільший успіх команда мала в Лізі Чемпіонів, де у фіналі перемогла лондонський«Арсенал» 2-1. Після цього тріумфу в команді був спад, про що свідчить відсутність виграних кубків і третє місце в Прімері. У результаті чого Франка Райкарда було звільнено.

Місце тренера довірили колишньому гравцю «Барселони» Хосепу Гвардіолі, який одразу зробив «чистку» у команді, продавши в інші команди гравців основного складу, які за два роки помітно здали в грі —Джанлука Дзамбротта, Деку, Роналдінью. І придбав молодих футболістів — Даніеля Алвеса, Жерара Піке,Сейдуна Кейту, Мартіна Касереса, Олександра Гліба. У сезоні 2008-09 команда завоювала три титули Кубок Короля, Чемпіонат Іспанії і Лігу Чемпіонів, де у фіналі переконливо перемогла «Манчестер Юнайтед» 2-0. Також був переможений на «Сантьяго Бернабеу» «Реал», який програв із рахунком 2-6.

Влітку клуб підсилився Златаном Ібрагімовичем, за якого заплатили 46 мільйонів євро та віддали одного із лідерів атаки Самюеля Ето'о до «Інтернаціонале», також оренда Олександра Гліба вважалась частиною угоди, проте вона зірвалася і тому його віддали в аренду до «Штутгарта». У якості заміни Сільвіньо, який пішов як вільний агент був придбаний Максвелл із того самого «Інтернаціонале». Молоді Касерес та Кейрісон проведуть річну аренду в «Ювентусі» та «Бенфіці» відповідно.

У 2011 році «Барселона» опинилася на четвертій сходинці рейтингу найдорожчих футбольних клубів світу журналу Forbes. «Барселона» подешевшала: з 1 млрд до 975 мільйонів доларів. «Синьо-гранатові» опустилися на п'яте місце рейтингу, пропустивши перед собою мюнхенську "Баварію" — 1,048 млрд

Користувач:Эдуард2118