Концерт для віолончелі з оркестром (Елгар)
| Концерт для віолончелі з оркестром | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Cello Concerto in E minor, op. 85[1] | ||||
| Композитор | Едвард Елгар | |||
| Видано | 1920 | |||
| Тональність | Мі мінор | |||
| Прем'єра | ||||
| Дата | 27 жовтня 1919 | |||
| | ||||
Концерт для віолончелі з оркестром мі мінор, Op. 85 — остання відома робота Едварда Елгара. На відміну від створеного раніше концерту для скрипки, який є ліричним і пристрасним, концерт для віолончелі має здебільшого споглядальний і елегійний характер.
Історія[ред. | ред. код]
Перше виконання концерту було провальним, і твір було поховано на 40 років. Однією з причин стала нестача репетицій і як наслідок — невпевнена гра оркестру, з яким до того ж соліст взагалі кілька разів розійшовся. І тільки в 1960 році, коли його тріумфально зіграла Жаклін дю Пре, він увійшов до репертуару всіх віолончелістів світу. Музиці концерту притаманний особливий нерв, якого немає в інших творах Елгара[2].
Структура[ред. | ред. код]
Концерт складається з чотирьох частин:
- Adagio — Moderato
- Lento — Allegro molto
- Adagio
- Allegro — Moderato — Allegro, ma non-troppo — Poco più lento — Adagio.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ MusicBrainz — MetaBrainz Foundation, 2000.
- ↑ Элгар Эдвард. Архів оригіналу за 18 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Концерт для віолончелі з оркестром (Елгар)
- Запис концерту з Жаклін дю Пре [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
