Кондрацький Борис Володимирович

Кондрацький Борис Володимирович
Народився16 серпня 1914(1914-08-16) Редагувати інформацію у Вікіданих
Війтівка, Бершадська волость, Ольгопільський повіт, Подільська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер28 липня 1999(1999-07-28) (84 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Сімферополь, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьархітектор Редагувати інформацію у Вікіданих
ГалузьQ96735008? і архітектура Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materХарківський інститут інженерів комунального будівництва (1946) Редагувати інформацію у Вікіданих

Борис Володимирович Кондрацький (16 серпня 1914, Войтівка, Подільська губернія — 28 липня 1999, Сімферополь) — радянський архітектор, який працював у Криму в другій половині XX століття.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив Харківський інститут інженерів комунального будівництва 1946 року. З того часу беззмінно працював в інституті «КримНДІпроект» (Сімферополь). Проживав по вул. Лютневій. Помер 28 червня 1999 року у Сімферополі[1].

Відомі проєкти будівель та споруд

[ред. | ред. код]

Основна частина проектів Кондрацького виконана для Кримської області[1][2].

  • Стадіон «Авангард>» (нині Фіолент) у Сімферополі,
  • Кримський обласний архів,
  • Торговий центр (нині універмаг Крим) на Московській площі в Сімферополі,
  • Житлові будинки на вул. Пушкіна, № 2, 4,
  • Житлові будинки на вул. Севастопольська, № 18,
  • Готель «Україна» в Сімферополі[3],
  • Готель «Москва» в Сімферополі[3],
  • Будинок відпочинку рибників у Гурзуфі,
  • Молодіжний табір «Юність» в Алушті,
  • Санаторій «Ударник» в Євпаторії,
  • Спальний корпус будинку відпочинку МВС у Євпаторії,
  • Будинок творчості «Коктебель» у Коктебелі,
  • Планування Канакської балки,
  • Адміністративний корпус Інституту кліматотерапії в Ялті,
  • Літні кінотеатри в Алушті, Керчі, Сімеїзі.

Вивчав архітектурну спадщину Сімферополя та інших міст Криму. Виконував акварелі, ілюстрував книги з архітектури.

Виконав першу архітектурну реконструкцію Неаполя Скіфського, використовуючи матеріали археологів. Спільно з архітектором А. Зорею та археологом М. Фронджуло ним було виконано перший проєкт створення музею Неаполя Скіфського (розроблявся інститутом «Укрпроектреставрація»). Він був затверджений відділом архітектури та Держбудом України у 1984 році, але так і не здійснився[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.
  2. Крикун Е. В.  — Симферополь : Таврида, 2005. — 184 с. : фото, портр. с. — ISBN 966-572-729-X.
  3. а б Научно-исследовательский институт «КрымНИИпроект», история. cfuv.ru. КФУ им. Вернадского. 2020. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 6 грудня 2020.
  4. Бородин В. А., Щепетильник В. А. КОМПЛЕКСНЫЙ ПОДХОД К ВОСCТАНОВЛЕНИЮ ИСТОРИКОАРХЕОЛОГИЧЕСКОГО ЗАПОВЕДНИКА «НЕАПОЛЬ СКИФСКИЙ» // Современные проблемы истории и теории архитектуры: материалы IV Всероссийской науч.-практ. конференции. — СПб. : СПбГАСУ, 2018. — С. 28-29. — ISBN 978-5-9227-0869-2. Архівовано з джерела 7 серпня 2021

Література

[ред. | ред. код]