Комунікабельність

Усмішка, що виражає доброзичливіть, є одним з атрибутів комунікабельної успішної людини.

Комунікабельність (від лат. commūnicābilis — з'єдную, повідомляю) — здатність людини до спілкування, до встановлення соціальних зв'язків, контактів, до плідної взаємодії з іншими людьми.

У психології спілкування — уміння налагоджувати контакти, здатність до конструктивного спілкування з іншими людьми. Комунікабельність є однією з визначальних навичок успішної соціальної взаємодії, що зачіпає як професійні, так і особистісні відносини. Комунікабельність є однією з найважливіших особистісних якостей у професіях, що передбачають активне спілкування з іншими людьми. Наприклад, менеджер зі збуту, фахівець зі зв'язків із громадськістю, управитель персоналом. Одна з рис успішної взаємодії — неупередженість у ставленні до чужих поглядів. За Тесвальдом і Пуном (Tjosvold і Poon) неупередженість є психологічною концепцією, згідно з якою люди розглядають погляди і знання інших людей, «при цьому розуміючи, що інші повинні бути вільні у вираженні своїх поглядів, і що значення знань інших людей має бути визнане».[1] Неупередженість може мати різні форми.[2] Існують аргументи, згідно з якими учителі в школах повинні більше акцентувати увагу на неупередженому ставленні до науки, ніж на одному тільки релятивізмі, бо це не єдиний підхід, прийнятий у науковому співтоваристві.[3] Неупередженість, зазвичай, уважають важливим особистим атрибутом для ефективної участі людини в топменеджменті та інших робочих групах.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Rebecca Mitchell and Stephen Nicholas (2006). Knowledge Creation in Groups: The Value of Cognitive Diversity, Transactive Memory and Open-mindedness Norms. Electronic Journal of Knowledge Management. University of Sydney, Australia. Архів оригіналу за 2 Липня 2018. Процитовано 4 Лютого 2014.
  2. Haiman, Franklyn S. A revised scale for the measurement of open‐mindedness. 31 (2): 97—102. {{cite journal}}: Текст «date-2 June 2009» проігноровано (довідка)
  3. Patricia Harding, William Hare (March 2000). Portraying Science Accurately in Classrooms: Emphasizing Open-Mindedness Rather Than Relativism. Journal of Research in Science Teaching. 37 (3): 225—236. doi:10.1002/(SICI)1098-2736(200003)37:3<225::AID-TEA1>3.0.CO;2-G.
  4. Hambrick, Donald C. (1987). The Top Management Team: Key to Strategic Success. California Management Review. Strategy Research Center, Graduate School of Business, Columbia University. 30 (1): 88—108.[недоступне посилання з червня 2019]

Посилання[ред. | ред. код]