Колоніальні військово-морські сили Австралії

 Зображення кораблів колонії Вікторія панцерника «Цербер» (зліва) та навчального корабля «Нельсон» (праворуч). Військово-морський флот Вікторії вважався найсильнішим з усіх колоніальних військово-морських сил Австралії.

Перед створенням Австралійського Союзу в 1901 році, п'ять з шести окремих колоній, які стали його штатами, мали свої військово-морські сили для місцевої оборони. Колоніальні військово-морські сили підтримували кораблі Королівського військово-морського флоту Австралійської станції, яка була створена в 1859 році. Окремі колонії зберігали контроль над  своїми флотами до 1 березня 1901 року, коли було створено  військово-морські сили Співдружності, які стали основою Королівського австралійського військово-морського флоту.

Новий Південний Уельс[ред. | ред. код]

Морська бригада Нового Південного Уельсу[ред. | ред. код]

Під час боксерського повстання, морські бригади з Нового Південного Уельсу, Вікторії і Південній Австралії були в складі британського контингенту під командуванням Альфред Gaselee, успішної експедиції багатонаціональних сил, яка зняла облогу  з кварталу дипломатичних представництв у Пекіні в 1900 році.  Морська бригада Нового Південного Уельсу складалася з 25 осіб з корпусу морської піхоти Нового Південного Уельсу.[1]

Добровольці Військово-морської артилерії Нового Південного Уельсу[ред. | ред. код]

На початку XIX століття уряду Нового Південного Уельсу почав будівництво військово-морських укріплень в гавані Сіднея. Однак рівень безпеки був досить слабким. У листопаді 1839 році військовому кораблю  США «Vincennes» вдалося прослизнути в Сіднейську бухту непоміченими під покровом ночі, на превеликий подив жителів Сіднею наступного ранку.[2]  Коли Сідней став основною базою для Королівського військово-морського флоту в Австралії, уряд Нового Південного Уельсу не мав жодного стимулу для створення власних військово-морських сил. Це почуття безпеки закінчилося з початком Кримської війни і в 1854 році уряд доручив проведення тендерів на будівництво канонерського човна для надання допомоги в оборони Сіднею. Корабель був названий «Spitfire» і стала першим морським судном, отриманим австралійським колоніальним урядом. Хоча він був перероблений з цивільного судна[3] «Спітфайр», тим не менш, є першим військовим кораблем, що побудували в Австралії. «Спітфайр» залишався на службі Нового Південного Уельсу у колоніальному флоті аж до 1859 року, коли він був переданий Квінсленду.

Міноносець Avernus у гавані Сіднею

Після будівництва «Спітфайр» (спушений на воду 4 квітня 1855) уряд Нового Південного Уельсу не зробив ніяких подальших кроків у розвитку військово-морських сил до тих пір, поки не була сформована морська бригада з 120 осіб у 1863 році. Втім після продажу «Спітфайр» бригада не мала власних кораблів, поки у кінці 1870-х не було почато будівництво двох міноносців другого класу, які побудували у Сіднеї. У 1882 році Королівський флот передав Новому Південному Уельсу корвет «Волверін», який використовувався до 1892 як навчальний корабель.

Квінсленд[ред. | ред. код]

Канонерка Paluma в 1889

Формування Морських Сил оборони Квінсленду відбулося в 1883 році. Їх метою було допомогти в обороні протяжної берегової лінії колонії. Для їх оснащення уряд колонії придбав два канонерські човни та міноносець. Один з цих канонерських човнів, Paluma, був позичений Королівському флоту для здійснення досліджень Великого бар'єрного рифу та Східного узбережжя Австралії.

Наступні придбанні кораблі перетворили військово-морські сили Квінсленду на другі за розміром в Австралії. Так п'ять барж було перероблено у допоміжні канонерські човни. Ці 450 тонні кораблі, озброєнні 127 міліметровими гарматами, стали найбільшими, побудованими у австралійських колоніях до їх об'єднання у Федерацію. Також було придбано ще один міноносець, мінний загороджувач та патрульний корабель. Також було створено морські бригади у найбільших містах узбережжя.

Південна Австралія[ред. | ред. код]

Канонерський човен Protector в 1900

У 1880-х роках у Південній Австралії почалися перші кроки в напрямку створення Військово-морських сил. Сер Вільям Ван, а, тоді генерал-губернатор Південної Австралії, був найвпливовішим захисником ідеї колоніального флоту. У вересні 1884 у колонію прибув 920 тонний канонерський човен «Протектор», на той час найсучасніший корабель у будь-якому з колоніальних флотів.

Тасманія[ред. | ред. код]

TB 191

У середині 1830-х років у колонії Землі Ван-Дімена була побудована і експлуатувалася озброєна шхуна «Еліза». Судно було побудовано в Порт-Артурі (Тасманія) і  і використовувалось для проведення антипіратських патрулів, а також забезпечення безпеки виправної колонії. У 1883 році Тасманія купила міноносець другого класу ТБ 191[4].

Вікторія[ред. | ред. код]

Військово-морські сили Вікторії[ред. | ред. код]

Колонія Вікторія приступила до будівництва свого першого озброєного судна в 1853 році,[5] «Вікторія», яка була спущена на воду 30 червня 1855 року і прибув до колонії на 31 травня 1856 року. Корабель брав участь у Маорійських війнах, а також забезпечив доставку першої ікри  форелі на Тасманію.

Після успіху Вікторії, колоніальний уряд Вікторії замовив панцерник «Цербер» і отримав у подарунок  композитний вітрильник з паровою машиною «Нельсон». У 1884 колонія придбала ще кілька кораблів, включаючи міноносець першого класу, два міноносці другого класу та дві канонерки.

Західна Австралія[ред. | ред. код]

Західна Австралія не мала власного колоніального флоту, оскільки не домоглася самоврядування до 1890 року. Однак, у 1879 році підрозділи ополчення, відомий як Морські артилеристи Фрімантлу  був створений для надання допомоги в обороні Порт Фрімантл. Особовий склад підрозділу  складався  з колишніх моряків королівських ВМС, довірених матросів з торгових суден та інших добровольців.

Підрозділ був оснащений двома мідними 6-фунтовими польовими гарматами; ці гармати без передків, що обмежувало їх рух. У 1889 році ці гармати були замінені двома 9-фунтовими гарматами, в комплекті з передками і повозками. 

Військово-морські Сили Співдружності[ред. | ред. код]

Лінійний крейсер «Australia»

Колонії зберігали контроль над своїми військово-морськими силами флотами до 1 березня 1901 року, коли були створені військово-морські сили Співдружності.[6] Королівський австралійський військово-морський флот був утворено в 1911 році. 4 жовтня 1913, новий флот проходив через вхід у гавань Сіднею у складі лінійного крейсера, трьох легких крейсерів і трьох ескадрених міноносців, в той час як кілька інших кораблів перебували ще в стадії будівництва. Таким чином, Австралійський військово-морський флот вступив в Першу Світову війну як досить грізна сила.[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Creighton, Kenelm (18 квітня 1986). Our First Military Adventure in Asia (PDF). Royal Australian Navy News. Т. Volume 29, № No. 7. Архів оригіналу (PDF) за 2 липня 2015. Процитовано 1 липня 2015.
  2. ↑ Dean Boyce, 'The Wolves are at the door: Sydney's century of invasion fears', 2011, p. 39.
  3. ↑ The Maitland & Hunter River General Advertiser, 11 August 1855
  4. ↑ McIntyre, Paul; Chris Wisby (9 травня 2009). When's a submarine not a submarine?. Australian Broadcasting Corporation. Процитовано 13 березня 2013.
  5. ↑ U.S. Gazette 10 December 1853
  6. ↑ Dennis et al 2008, pp. 466—470.
  7. ↑ Macdougall 1991, p. 23.

Література[ред. | ред. код]

  • Dennis, Peter (2008). The Oxford Companion to Australian Military History (вид. Second). Melbourne: Oxford University Press Australia & New Zealand. ISBN 978-0-19-551784-2.
  • Gillett, Ross; Colin Graham (1977). Warships of Australia. Rigby Limited. ISBN 0-7270-0472-7.
  • Macdougall, A. (1991). Australians at War: A Pictorial History. The Five Mile Press. ISBN 1-86503-865-2.
  • Turner, Trevor (2016). 'Brave Hearts and Loyal': The New South Wales Naval Artillery Volunteers 1882–1902. Sabretache. Military Historical Society of Australia. LVII (4, December): 50—57. ISSN 0048-8933.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Колоніальні_військово-морські_сили_Австралії&oldid=36282942