Кобилюх Василь Олексійович
| Кобилюх Василь Олексійович | |
|---|---|
| Народився | 12 червня 1935 Журавники Пустомитівського району Львівської області, Польща |
| Помер | 3 вересня 2018 (83 роки) Журавники, Львівська область, Україна |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Львів |
| Діяльність | лікар, поет, санскритолог |
| Alma mater | Львівський медичний інститут. |
Васи́ль Олексі́йович Кобилю́х (нар. 12 червня 1935, село Журавники, нині Пустомитівського району Львівської області - 3 вересня 2018[джерело?]) — український лікар, поет, санскритолог.
Біографія[ред. | ред. код]
1953 року закінчив Львівську фельдшерсько-акушерську школу. За направленням державних органів охорони здоров'я працював у селі. 1958 року став студентом українського відділення філологічного факультету Львівського університету. Знання санскриту вдосконалював із першого курсу, коли на нього звернув увагу доцент Петро Коструба. На п'ятому курсі написав дипломну роботу «Українська мова і санскрит». Проте через заходи, вжиті парткомом КПРС і КДБ, Кобилюха не допустили до захисту, виключили з університету.
1967 року Василь Кобилюх закінчив Львівський медичний інститут (нині Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького). Працював у Городку Львівської області лікарем-терапевтом. Одночасно викладав німецьку мову у вечірній школі. 15 червня 1968 року в районній газеті «Серп і молот», що видавалася в Городку, було надруковано вірші Кобилюха «Гуцульське сяйво», «Спокій», «Веселий тракторист» та «Надвечір'я», за що звільнили літературного працівника газети.
Після одруження у 1969 році лікар переїхав на роботу до Львова, але підтримує зв'язки з Городком, зокрема, з районним товариством «Просвіта».
Працюючи терапевтом, Кобилюх санскрит не полишив: вечорами та ночами, у вихідні та під час відпусток здійснював санскритологічні дослідження, розвідки з історії мови, порівняльного мовознавства й історії. Тільки 1997 року (через 34 роки після написання) захистив роботу «Українська мова і санскрит» та здобув диплом про закінчення Львівського університету. Брав участь у створенні «Орфографічного словника українських медичних термінів» (Львів, 1993 рік, на 33 тис. слів) і двотомного «Українсько-латинсько-англійського медичного тлумачного словника» (Львів, 1995 рік, на 33 тис. слів), «Українсько-латинсько-англійського медичного енциклопедичного словника у 4 томах» (Київ, 2012 (Т. 1) на 52 тис. медичних термінів із 36 основних спеціяльностей). Автор численних публікацій в українських («Дзвін», «Мандрівець», «Ґрегіт», «Ґражда» «Український світ» та ін.) та зарубіжних журналах, а також у періодичній пресі («Народний лікар України», «Літературний Львів», «Літературна Україна», «Столиця», «Слово Просвіти», «За вільну Україну», «Українське слово»).
Автор поетичної збірки «Прийшла до мене Україна», яка складається з трьох частин: «Прийшла до мене Україна», «З коханням живе Україна», «Все найкраще дітям». Член Української асоціації письменників Західного регіону.
Оцінка мовознавчих досліджень[ред. | ред. код]
Доктор філологічних наук Олександр Тараненко розглядає творчість Василя Кобилюха в галузі лінгвістики як сучасну мовознавчу міфотворчість.[1]
Видані книги[ред. | ред. код]
- Українські козацькі назви у санскриті. — Київ — Донецьк: Наука і освіта, 2003. — 244 с.
- 167 синонімічних назв Землі у санскриті. — Тернопіль: Мандрівець, 2009. — 207 с.
- Душа Японії: айни очима українця і санскриту. — Тернопіль: Мандрівець, 2010. — 135 с.
- Праукраїна і Санскрит. — Тернопіль: Мандрівець, 2011. — 512с.
- Музика Праукраїни та її відлуння у Санскриті.— Тернопіль: Мандрівець, 2015.— 480 с.
Окремі публікації[ред. | ред. код]
- Із глибин праісторії: Іван Франко і санскрит // Літературна Україна. — 2006. — 20 квітня. — С. 7.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тараненко О. О. Явище історико-мовної міфотворчості в сучасному українському суспільстві // Мовознавство. - 2011. - № 6. - С. 14-33.
Література[ред. | ред. код]
- Петрова Світлана. Санскрит — мова праукраїнська // Хрещатик. — 2001. — 11 липня. [Архівовано 26 Липня 2009 у Wayback Machine.]
- Кремінна Надія. Василь Кобилюх: «Прийшла до мене Україна…» // Кримська світлиця. — 2009. — № 14. — 3 квітня. [Архівовано 2 Березня 2014 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Кобилюх Василь. Праісторія України [Архівовано 12 Квітня 2009 у Wayback Machine.]
- Стефак Василь. Санскрит вдивляється у материнські очі України... [Архівовано 20 Лютого 2011 у Wayback Machine.]: [Про нову кн . Василя Кобилюха "Українські козацькі назви у санскриті": За матеріалами бесіди з авт. кн.] // Слово Просвіти. — 2004. — 29 лип. — 4 серп. (Чис. 31). — С. 10—11.
 | Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |