Кобилочка річкова
| Кобилочка річкова | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Locustella fluviatilis (Wolf, 1810) | ||||||||||||||||
 Ареал виду гніздування зимування | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Acrocephalus stagnatilis A. Naumann, 1811 Locustella strepitans Brehm, 1855 | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Коби́лочка річкова́[1] (Locustella fluviatilis) — горобцеподібний птах родини кобилочкових. Один із 3-х видів роду в орнітофауні України, статус — гніздовий, перелітний. Невеликий (завбільшки з горобця), веде потайний спосіб життя.
Опис[ред. | ред. код]
Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]
Маса тіла 17-18 г, довжина тіла близько 13 см. Оперення верху буре; вузькі «брови» і весь низ білуваті; воло з вохристим відтінком і бурими нечіткими рисками; боки тулуба вохристо-бурі; видовжені пера бурого підхвістя з білуватою верхівкою; махові пера бурі; хвіст бурий, східчастий; дзьоб темно-бурий; ноги жовтувато-бурі.
Від кобилочки-цвіркуна відрізняється однотонно забарвленою спиною, а від солов'їної кобилочки — до певної міри, наявністю нечіткої строкатості на волі й грудях, але найдостовірніше — лише піснею.[2]
Звуки[ред. | ред. код]
Пісня — монотонне сюрчання, подібне до комахи — цвіркуна, яке з короткими паузами триває кілька десятків секунд. Співає протягом доби, проте найчастіше її можна почути у вечірні години та рано вранці. Співає, сидячи майже вертикально на верхівці куща.
Поширення[ред. | ред. код]
Ареал охоплює Центральну і Східну Європу, Західний Сибір. Західна межа ареалу протягається від гирла Одеру до верхів'я Рейну та протоки Дарданелли. На схід до долини Тоболу (ймовірно, до нижнього Іртишу) і долини Середнього Уралу. Північна межа ареалу простягається від Онезької затоки до гирла Тоболу. На південь до північної Югославії (долина Сави), північного узбережжя Мармурового і північно-західного і північного узбережжя Чорного морів, гирла Дону, в долині Волги до 48-ї паралелі, в долині Уралу до 50-ї паралелі, до пониззя Ілеку, звідки південна межа ареалу простягається до гирла Тоболу.[3]
Зимує в південній Африці.
В Україні гніздиться майже на всій території, крім Карпат, Криму, південних та південно-східних районів Степу; мігрує скрізь.[2]
Чисельність[ред. | ред. код]
Чисельність в Європі оцінена в 1,9—4,6 млн пар, в Україні — 45—60 тис. пар[4]. В Європі існує 80 % світової популяції цього виду, яка за дуже приблизними оцінками нараховує 5,8-13,4 дорослих особин. Чисельність скорочується.[5]
Місця існування[ред. | ред. код]
У виборі біотопів доволі пластичний. Охоче населяє як лісові, так і відкриті місця існування. Тяжіє до узлісся зволожених лісів з густим підліском, заболочених лісових просік, галявин, чагарникової парості на берегах річок, струмків, ставків та стариць, вологих або суходільних луків із чагарниками верболозів, осокових боліт із деревами та чагарниками.[6]
Гніздування[ред. | ред. код]
Гніздиться окремими парами. Гніздо зазвичай облаштовує на землі, біля основи чагарників або поряд з ними, серед густого різнотрав'я, на березі стоячих водойм або у вологих ділянках лісу, нерідко на рясно порослою травою купині. Будівельним матеріалом для гнізда кобилочці річковій слугують сухі стебла і торішнє листя трав. При спорудженні гнізда птах їх не сплітає, а лише нагинає і приминає. Лоток вистилає тонкими стеблинками, іноді мохом і волосом тварин.
Повна кладка містить 4-5, зрідка 6 яєць. Їхній середній розмір в Європі становить 20,49×15,04 мм. Шкаралупа матова, тьмяно-біла з розкиданими, зазвичай досить численними, тьмяними коричневими або сірувато-коричневими, в окремих випадках також червоно-коричневими цятками і глибокими сірими плямами. Відкладання яєць починається з кінця травня на півдні ареалу та у червні — на півночі. Повні свіжі кладки трапляються аж до початку червня, що свідчить про можливість повторного гніздування. Протягом року один виводок. Насиджування триває 12-14 (частіше 13) діб. У ньому беруть участь обидва партнери. Виводковий період складає від 11 до 14 днів. У вигодовуванні пташенят беруть участь обидва батьків.[6]
Живлення[ред. | ред. код]
Живиться імаго і личинками дрібних і середніх за величиною комах, павукоподібних та іншими дрібними тваринами. Пошуки поживи птах здійснює як на землі, так і в траві та кущах.
Загрози[ред. | ред. код]
Небезпеку для виду становлять забудова берегів річок, знищення та забруднення водно-болотних угідь, вирубка заплавних лісів та застосування пестицидів.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
- ↑ Степанян Л. С. Конспект орнитологической фауны СССР. — М. : Наука, 1990. — 727 с. — ISBN 5-02-005300-7.
- ↑ BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
- ↑ BirdLife International. 2016. Locustella fluviatilis. The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T22714679A87543719. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T22714679A87543719.en. Downloaded on 17 February 2017.(англ.)
- ↑ а б Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск : Выш. шк, 1989. — 479 с. — ISBN 5-339-00209-8.
| ||||||||