Ключка Віталій Володимирович
| Ключка Віталій Володимирович | ||
|---|---|---|
 Старший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 3 листопада 1976 Тошківка | |
| Смерть | 25 серпня 2016 (39 років) Мар'їнка | |
| Псевдо | «Колючий» | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Віта́лій Володи́мирович Клю́чка (нар. 3 листопада 1976 — 25 серпня 2016) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Народився 1976 року в селищі Тошківка (Попаснянський район, Луганська область); виростав з молодшим братом. Навчався в Тошківській середній школі, після закінчення якої працював на шахті «Тошківська» учнем електрослюсаря.
Призваний у Національну гвардію, прослужив 1,5 року на посаді гранатометника, кулеметника та спеціаліста зі стрілецької зброї; був заступником командира взводу. Демобілізувався у військовому званні сержанта; повернувся додому в Тошківку й знову пішов працювати на шахту. У 1990-ті заробітну плату на шахті майже не платили, тому перевівся в Тошківську пожежну частину та працював на посаді пожежника. Зазнав травми на роботі, комісований за станом здоров'я, дставши групу інвалідності. Повернувся до праці на шахту «Тошківська» — роздавальником вибухових матеріалів. 2009 року одружився, в 2011 році у родини народився син Ярослав. Робив «євроремонти», черга на його послуги була розписана — на місяці наперед.
2015 року добровільно мобілізований; призваний до лав ЗСУ. Після навчання в учбовій частині направлений до добровольчого батальйону ЗСУ «Донбас Україна». Старший сержант, головний сержант взводу охорони.
Воював у Кримському Луганської області, після ротації та відпочинку — в смт Мар'їнка Донецької області. У березні — квітні 2016 року лікувався у шпиталі, 15 квітня повернувся до підрозділу. У Віталія була можливість комісуватися, він цього не зробив та й далі воював. Йому пропонували залишитись при штабі, Віталій категорично відмовився. Демобілізація мала відбутися у вересні, він хотів підписати контракт і залишитись на фронті. У перших числах серпня 2016-го брав участь у бою з терористами.
25 серпня 2016 року загинув вранці поблизу міста Мар'їнка в часі обстрілу позицій підрозділу з СПГ. Коли терористи розпочали обстріл, Віталій загнав усіх молодих вояків у бліндаж, сам залишився на позиції. Граната прилетіла саме туди, де він перебував.
Похований у Тошківці.
Без Віталія лишились батько, дружина і син.
- указом Президента України № 189/2018 від 27 червня 2018 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
- відзнакою Міністра Оборони України «За воїнську доблесть» (посмертно).
- ↑ Указ Президента України від 27 червня року № 189/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
- Книга пам'яті [Архівовано 30 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- Український Меморіал [Архівовано 27 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- Загиблі Герої серпня [Архівовано 21 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- Якби не війна [Архівовано 30 грудня 2018 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |