Леді Бьорд Джонсон

Клаудія Альта "Леді Бьорд" Джонсон
англ. Claudia Alta "Lady Bird" Johnson
Клаудія Альта "Леді Бьорд" Джонсон
Клаудія Альта "Леді Бьорд" Джонсон
Перша леді США
22.11.1963 — 20.01.1969
Президент Ліндон Джонсон
Попередник Жаклін Кеннеді
Наступник Пет Ніксон
Друга леді США
20.01.1961 — 22.11.1963
Віцепрезидент Ліндон Джонсон
Попередник Пет Ніксон
Наступник Мюріел Хамфрі Браун[en]
Народилася 22 грудня 1912(1912-12-22)
Карнак[en], округ Гаррісон, Техас, США
Померла 11 липня 2007(2007-07-11) (94 роки)
Вест-Лейк-Гіллс, Тревіс, Техас, США
Похована Johnson Family Cemeteryd
Відома як підприємиця, політична діячка
Громадянство США США
Освіта Техаський університет, Остін
Alma mater Техаський університет, Університет Алабами, Marshall High Schoold і Moody College of Communicationd
Політична партія Демократична партія
Батько Thomas Jefferson Taylor, IId[1]
Мати Minnie Pattillod[2]
У шлюбі з Ліндон Джонсон
Діти Лінда Берд Джонсон Робб, Люсі Бейнс Джонсон
Релігія Єпископальна церква
Нагороди
Президентська медаль Свободи
Президентська медаль Свободи
Підпис
 Медіафайли у Вікісховищі

Клаудія Альта «Леді Бьорд» Джонсон (дів. Тейлор; 22 грудня 1912(19121222) — 11 липня 2007) — перша леді США (1963—1969), дружина 36-го Президента Сполучених Штатів Америки, Ліндона Джонсона. Перед цим була другою леді США, коли її чоловік обіймав посаду віцепрезидента США.

Вона була добре освіченою жінкою своєї епохи, здібною менеджеркою та успішним інвесторкою. Після одруження з Ліндоном Джонсоном 1934 року, коли він був перспективним політиком в Остіні, штат Техас, вона використала скромну спадщину для фінансування його виборчої кампанії у Сенат США, а потім керувала його офісом, поки він служив у військово-морському флоті. Вона купила радіостанцію, а згодом і телевізійну станцію, доходи від яких зробили подружжя Джонсонів мільйонерами.

Джонсон була прихильницею благоустрою міст та автомобільних доріг. «Закон про благоустрій автомобільних доріг» від 1965 року неофіційно відомий як «Білль Леді Бьорд». Вона отримала Президентську медаль Свободи та Золоту медаль Конгресу.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Фото Леді Бьорд Тейлор приблизно в віці 3-х років

Клаудія Альта Тейлор народилася 22 грудня 1912 року в місті Карнак[en], округ Гаррісон, штат Техас[3].

Дівчинку назвали на честь брата її матері — Клода[4]. Коли Клаудія була немовлям, її няня сказала, що вона така ж «чистота, як сонечко» (англ. "purty as a ladybird")[5]. Псевдонім практично замінив їй ім'я на все життя.

Леді Бьорд мала двох старших братів — Томас Джефферсон-молодший (1901—1959) та Антоніо, також відомий як Тоні (1904—1986).

Леді Берд була сором'язливою і тихою дівчиною, яка провела більшу частину своєї молодості наодинці на свіжому повітрі. Вона все життя розвивала любов до вулиці, будучи дитиною, яка росте у високих соснах і затонах Східного Техасу, де спостерігала, як польові квіти цвітуть кожної весни[6].

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчивши середню школу в травні 1928 року, леді Бьорд вступила до Університету Алабами на літню сесію, де пройшла перший курс журналістики. Але, сумуючи за Техасом, вона залишилася вдома і не повернулася на осінній навчальний семестр в Алабамі[7]. Натомість вона та подруга з середньої школи поступили до Єпископального коледжу Святої Марії для жінок в Далласі[8].

Після закінчення коледжу в 1930 році вона вступила в Техаський університет, м. Остін. Леді Бьорд отримала ступінь бакалавра з історії мистецтв[9] з відзнакою у 1933 році та другий ступінь бакалавра журналістики «з хвалою» (cum laude) у 1934 році. Вона хотіла стати репортером, але також отримала сертифікат викладача[10].

Одруження та родина[ред. | ред. код]

В Остіні її познайомили з 26-річним Ліндоном Бейнсом Джонсоном, який працював на конгресмена Річарда Клеберга[10]. Ліндон зробив пропозицію одружитися на їх першому побаченні в готелі «Дріскілл»[11]. Леді Бьорд не хотіла так швидко одружуватися, але він був наполегливим і не хотів чекати. Через десять тижнів вона прийняла його пропозицію. Пара одружилася 17 листопада 1934 року в Єпископальній церкві Святого Марка в Сан-Антоніо, Техас.

С. Рейберн, колишній голова палати представників і політичний опікун Джонсона з його молодих років, сказав якось: «Найрозумнішим з усього того, що зробив Ліндон, було його одруження з цією жінкою»[12]

Подружжя Джонсонів мало двох дочок: Лінду (1944 року народження) та Люсі (1947 року народження)[13], які провели свої підліткові роки в Білому домі під ретельним наглядом засобів масової інформації. У леді Бьорд на момент її смерті було семеро онуків та десять правнуків[10].

Бізнес кар'єра[ред. | ред. код]

У січні — лютому 1943 року, під час Другої світової війни, леді Бьорд Джонсон за гроші отримані у спадщину придбала радіостанцію Остіна[14]. У 1952 році вона вирішила розширитись, придбавши телевізійну станцію, незважаючи на заперечення чоловіка. Вона нагадала йому, що вона може робити зі своїм спадком так, як забажає[10]. Станція приносила доходи, які зробили Джонсонів мільйонерами[15]. Через багато років журналісти виявили, що Ліндон Джонсон використовував свій вплив у Сенаті, щоб впливати на Федеральну комісію зі зв'язку на надання ліцензії на монополію, в якій було ім'я Леді Бьорд[16][17][18].

Врешті-решт, початкові інвестиції леді Бьорд перетворилися на понад 150 мільйонів доларів для холдингової компанії LBJ[19]. Вона була першою дружиною президента, яка сама стала мільйонером до обрання її чоловіка на посаду[14].

Друга леді США[ред. | ред. код]

Присяга Джонсона на борту номер один в день убивства Кеннеді

На Президентських виборах 1960 року Ліндон Джонсон був кандидатом у віце-президенти у Джона Кеннеді. На прохання Кеннеді Леді Бьорд взяла розширену роль під час кампанії, оскільки його дружина Жаклін була вагітна їх другою дитиною.

Як дружина віце-президента, Леді Бьорд часто була заміною Жаклін Кеннеді на офіційних заходах[20][21]. Цей досвід добре підготував її до наступних викликів її несподіваних років Першої леді.

22 листопада 1963 року Джонсони супроводжували Кеннеді в Далласі, коли його було вбито; вони були на дві машини позаду машини Президента. Ліндон склав присягу президента на борту номер один через дві години після загибелі Кеннеді, Леді Бьорд та Жаклін Кеннеді були поруч з ним[22].

У дні після вбивства Леді Бьорд працювала з Жаклін Кеннеді над переходом чоловіка до Білого дому. Маючи велику повагу до Жаклін та вважаючи її сильною після вбивства, Леді Бьорд з самого початку свого перебування на посаді першої леді вірила, що вона буде невигідною порівняно зі своєю попередницею[22].

Перша леді США[ред. | ред. код]

Будучи першою леді, Леді Берд розпочала проект з благоустрою столиці[23]. Він мав на меті покращити умови у Вашингтоні, як для мешканців, так і для туристів, посадивши мільйони квітів, багато з них на земельній ділянці Національного парку уздовж проїжджих частин навколо столиці[19].

Вона стала першою дружиною президента, яка активно займалася законодавством. Вона сприяла просуванню «Закону про благоустрій автомобільних доріг», який неофіційно отримав назву «Білль Леді Бьорд»[10].

Леді Бьорд створила сучасну структуру кабінету Першої леді: вона першою в цій ролі мала прес-секретаря та власного керівника апарату та по зовнішнім зв'язкам з Конгресом[19]. Леді Бьорд першою на посаді Першої леді США почала наймати працівників у Білий Дім, які спеціально працюють над проектами Першої леді[15].

Під час виборів 1964 року Леді Бьорд вмовила свого чоловіка брати участь у виборах, тому що він вважав що цього робити не треба, так як Демократична партія не хоче бачити його своїм кандидатом. Вона переконала його, що він гідна кандидатура та його відмова дасть республіканцям можливість зайняти Білий дім[24].

Клаудія Джонсон стала першою, яка тримала Біблію, коли її чоловік приніс присягу президента 20 січня 1965 року — традиція, яка продовжується і зараз[25].

Незважаючи на постійні зради та грубощі, Клаудія Джонсон любила свого чоловіка. Джонсон теж полюбляв з'являтися з нею на публіці, називав її найцікавішою, розумною і справедливою жінкою. Водночас траплялося, що він привселюдно критикував дружину і розпоряджався нею, немов прислугою. Але вона терпляче зносила все, хоч якось зізналась: «Ліндон завжди хотів, щоб я мала кращий вигляд, більше вчилася, ефективніше працювала. Від людей він постійно чекав набагато більшого, ніж вони в змозі дати. Це було дуже захопливо, але і дуже виснажливо»[26].

Наприкінці першого терміну Джонсона Леді Бьорд хвилювалася, щоб її чоловік пішов з посади через стан його здоров'я[27]. Можливо проблеми зі здоров'ям було однією з причин відмови Джонсона від переобрання[28].

У 1970 році Леді Бьорд опублікувала «Щоденник Білого дому» (англ. A White House Diary), її інтимний, закулісний опис президентства її чоловіка, що починається з 22 листопада 1963 року до 20 січня 1969 року. Починаючи з вбивства президента Кеннеді, вона записувала важливі події свого часу.

Вона була під захистом секретної служби Сполучених Штатів протягом 44 років, довше, ніж будь-хто інший в історії[29].

Життя після Білого Дому[ред. | ред. код]

Колишній президент Джонсон помер від серцевого нападу в 1973 році, через чотири роки після відставки[15]. Після його смерті Леді Бьорд подорожувала і більше часу проводила з дочками[30]. Вона залишалася на очах громадськості, шануючи свого чоловіка та інших президентів, беручи участь у різноманітних публічних заходах.

Леді Бьорд повернулася до Білого дому на святкуванні двадцять п'ятої річниці інавгурації її чоловіка 6 квітня 1990 року. Діючий президент Джордж Буш похвалив Леді Бьорд за підтримку свого чоловіка та працю над благоустроєм пейзажів[31].

Леді Берд Джонсон померла вдома 11 липня 2007 року від природних причин у віці 94 років[32].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Geni.com — 2006.
  2. ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  3. ↑ Hylton, Hilary (12 липня 2007 року). Lady Bird Johnson dies in Texas at age 94. Рейтер. Архів оригіналу за 21 листопада 2007 року. Процитовано 17 березня 2020.(англ.)
  4. ↑ «Vibrant spirit takes Lady Bird from a small town to UT» [Архівовано 17 червня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
  5. ↑ Obituary: Lady Bird Johnson. BBC Online. 12 липня 2007. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 17 березня 2020.(англ.)
  6. ↑ Wilson, Janet. "East Texas wildflower, " Austin American-Statesman. July 13, 2007. p.2 (Lady Bird Johnson Commemorative Section)(англ.)
  7. ↑ Russell, Jan Jarboe, Lady Bird, A Biography of Mrs. Johnson, 1999, New York: Scribner, pp. 69-70(англ.)
  8. ↑ DUBOSE, MURPHY (15 червня 2010). ST. MARY'S COLLEGE. www.tshaonline.org. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 17 березня 2020.(англ.)
  9. ↑ University of Texas, Austin, Yearbook 1933
  10. ↑ а б в г д Holley, Joe (12 липня 2007). Champion of Conservation, Loyal Force Behind LBJ. The Washington Post. с. A1. Архів оригіналу за 15 лютого 2011. Процитовано 17 березня 2020.(англ.)
  11. ↑ Lady Bird Johnson: The Early Years [Архівовано 29 серпня 2017 у Wayback Machine.]. PBS. (англ.)
  12. ↑ Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 340. ISBN 978-617-7289-69-1
  13. ↑ New York Times «Lady Bird Johnson, 94, Dies; Eased a Path to Power» [Архівовано 5 січня 2016 у Wayback Machine.] July 12, 2007
  14. ↑ а б Simnacher, Joe (12 липня 2007). Lady Bird Johnson dies at 94. The Dallas Morning News. Архів оригіналу за 13 липня 2007. Процитовано 18 березня 2020.(англ.)
  15. ↑ а б в Lady Bird Johnson. The Daily Telegraph. London. 13 липня 2007. Архів оригіналу за 25 жовтня 2007. Процитовано 18 березня 2020.(англ.)
  16. ↑ Frum, David (2000). How We Got Here: The '70s. New York: Basic Books. с. 27. ISBN 0-465-04195-7.(англ.)
  17. ↑ Caro, Robert A. (18 грудня 1989). The Johnson Years: Buying and Selling. The New Yorker. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 19 березня 2020.(англ.)
  18. ↑ O'Donnell, Lawrence (2017). Playing with Fire – The 1968 Elections and the Transformation of American Politics (вид. 1st). Penguin Press. с. 33. ISBN 978-0-3995-6314-0.(англ.)
  19. ↑ а б в Gerhart, Ann (12 липня 2007). Lady Bird Johnson Gave America A Big Bouquet. The Washington Post. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 19 березня 2020.(англ.)
  20. ↑ "... to leave this splendor for our grandchildren": Lady Bird Johnson, Environmentalist Extraordinaire. Organization of American Historians. Архів оригіналу за 27 листопада 2010.(англ.)
  21. ↑ Hendricks, Nancy (2015). America's First Ladies: A Historical Encyclopedia and Primary Document Collection of the Remarkable Women of the White House. ABC-CLIO. с. 305—306.(англ.)
  22. ↑ а б Lady Bird Johnson: The Assassination of President Kennedy. PBS. Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 19 березня 2020.(англ.)
  23. ↑ Showcase for the Nation: The Story of Mrs. Lyndon B. Johnson's Beautification Program. Texas Archive of the Moving Image. Процитовано 17 березня 2020.(англ.)
  24. ↑ Caroli, Betty Boyd (9 жовтня 2015). We should pay more attention to the candidates' spouses. They have more power than we realize. The Washington Post. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 19 березня 2020.(англ.)
  25. ↑ Young, Robert (21 січня 1965). Wife Holds Bible as President Takes Oath. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 19 березня 2020. Процитовано 19 березня 2020.(англ.)
  26. ↑ Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 342. ISBN 978-617-7289-69-1
  27. ↑ Dallek, Robert (1999). Flawed Giant: Lyndon Johnson and His Times, 1961-1973. Oxford University Press. с. 523. ISBN 978-0195132380.(англ.)
  28. ↑ Dallek, Robert (2005). Lyndon B. Johnson: Portrait of a President. Oxford University Press. с. 329. ISBN 978-0195159219.(англ.)
  29. ↑ Feldman, Claudia (13 липня 2007). Dozens of agents to join in mourning Lady Bird. Houston Chronicle. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 19 березня 2020.(англ.)
  30. ↑ Smith, Wendy (23 грудня 2015). Claire Underwood Could Learn a Lot From Lady Bird Johnson. The Daily Beast. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 19 березня 2020.(англ.)
  31. ↑ Remarks at the 25th Anniversary Celebration of President Lyndon B. Johnson's Inauguration. George H. W. Bush Presidential Library and Museum. 6 квітня 1990. Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 19 березня 2020.(англ.)
  32. ↑ «Lady Bird Johnson, Former First Lady, Dies at 94», The New York Times, Associated Press, July 11, 2007(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Леді_Бьорд_Джонсон&oldid=41665008