Київське водосховище

Київське водосховище

Київське водосховище у березні
50°54′23″ пн. ш. 30°29′58″ сх. д. / 50.90638888891677283° пн. ш. 30.49944444447177716° сх. д.Координати: 50°54′23″ пн. ш. 30°29′58″ сх. д. / 50.90638888891677283° пн. ш. 30.49944444447177716° сх. д.
Країна	Україна і Білорусь
Розташування	Україна * Київська область * Чернігівська область Білорусь
Річка	Дніпро
Висота над р. м.	99 м
Довжина	110 км
Ширина	12 км
Площа	922 км²
Об'єм	3,7 км³
Найбільша глибина	15 м
Середня глибина	4,1 м
Басейн	басейн Дніпра
Вливаються	Дніпро, Прип'ять, Тетерів, Ірпінь
Виливається	Дніпро
Гребля	Київська ГЕС

Київське водосховище Київське водосховище (Україна) Київське водосховище Київське водосховище (Київська область)

Київське водосховище у Вікісховищі

Ки́ївське водосхо́вище, Київське море — одне з шести великих водосховищ у каскаді на річці Дніпро в межах Київської та Чернігівської областей України. Найвище за течією дніпровське водосховище.

Характеристика[ред. | ред. код]

Водосховище було створене в 1964—1966 роках і стало передостаннім із шести великих водосховищ на Дніпрі. Найбільша його ширина становить 12 км. Греблю розмістили на верхній ділянці Дніпра вище Києва в районі міста Вишгорода. Воно розташоване по Дніпру — від Вишгорода до с. Дніпрова, по Прип'яті — від гирла до м. Чорнобиля і по Тетереву — від гирла до с. Богдани. Площа водосховища перевищує 922 км, довжина — близько 110 км, найбільша ширина — 12 км, у деяких місцях — до 3 км. Найбільші глибини (до 15 м) знаходяться біля греблі, середня глибина (4,1 м) і мілководдя (до 2 м) займають майже половину всієї площі водосховища.

Різниця у висоті використовується Київською гідроелектростанцією для отримання електроенергії.

Опис[ред. | ред. код]

Водосховище утворено греблею Київської ГЕС. Заповнено у 1964—1966 роках.

Проєктні характеристики:

нормальний підпірний рівень — 103,0 м,
рівень мертвого об'єму — 101,5 м,
площа за умов НПР — 922 км²,
об'єм — 3,73 км³, довжина — 110 км,
найбільша ширина — 20 км.

Унаслідок замулення і заростання (передусім зони виклинювання) сучасна площа зменшилася до 824 км², довжина — до 96 км^[1].

Водосховище має сезонне регулювання стоку. Коливання рівня води — до 1,5 м.

Мінералізація води протягом року коливається в межах 196—374 мг/дм³^[2].

У водосховище впадають річки:

з правого берега: Тетерів, Ірпінь, Прип'ять.

Створення водосховища покращило умови судноплавства. Використовується як регулятор стоку, для гідроенергетики, судноплавства, рибного господарства, рекреації.

Територію Київського водосховища можна розділити на кілька ділянок, кожна з яких має специфічні риси. Так, дніпровське плесо, розташоване вздовж русла Дніпра вище злиття Дніпра і Прип'яті, дуже мілководне. Це властиво й прип'ятському плесу, що тягнеться уздовж русла Прип'яті вище її гирла. Верхні, або руслові, частини даних плес — річки з дещо уповільненою течією і підвищеним рівнем води. За своїми особливостями вони мало відрізняються від ділянок Дніпра і Прип'яті, розташованих вище зони водосховища.

Нижні, розширені частини плес мають озероподібний характер. Їхні мілководні ділянки (до 3 м) рясно заростають річковими рослинами й водоростями. Води прип'ятського плеса відрізняються від вод дніпровського кольором — що пояснюється підвищеним вмістом гумінових речовин. Тетерівське плесо також мілководне. Але вплив вод Тетерева на водний режим, а також рослинний і тваринний світ водосховища менш відчутно, ніж Дніпра та Прип'яті. Це обумовлено різною наповненістю цих річок. З водами Тетерева у водосховище вноситься певна кількість речовин органічного походження з побутових і промислових стоків, що викликають цвітіння води.

Основне плесо водосховища, розташоване нижче місця злиття Дніпра з Прип'яттю, можна розділити на три частини. Нижньою межею верхньої частини основного плеса є с. Страхолісся. Тут мілководдя глибиною до 3 м займають майже 3/4 всієї площі. Вони рясно заростають рослинністю і нитчастими водоростями. Ця частина основного плеса перебуває під великим впливом верхніх Дніпровського і Прип'ятського плес. Ось чому багато властивостей води по лівій стороні схожі з властивостями дніпровських, а по правій — прип'ятських вод.

Нижньою межею середньої частини основного плеса є Рудня-Толокунська. Ділянка глибоководна. Площі з глибинами до 3 м становлять трохи більше 1/3 площі. Властивості води залежать від змішування вод верхньої частини основного і Тетерівського плес.

Нижня частина основного плеса, що тягнеться від с. Рудня-Толокунська до греблі, найглибоководніша. Мілководдя становлять незначну частину, тому рослинність розвивається слабо.

Гідрологія[ред. | ред. код]

Протягом року рівень води водосховища змінюється. Він знижується з січня до середини березня, потім унаслідок надходження паводкових вод підвищується до середини квітня, після чого знову падає протягом квітня-червня. Його підвищення спостерігається лише на початку зими, що обумовлено осінніми дощами, а потім рівень води знову знижується.

Залежно від режиму рівнів у водосховищі розрізняють осушувану зону і зону постійного затоплення. У межах осушуваної зони виділяють дві підзони.

Підзона тимчасового затоплення виражена тільки у верхній частині водосховища. Вона затоплюється з середини березня до кінця червня. На її території розвивається лугова рослинність.
Підзона тимчасового осушення розташована нижче попередньої. Ці території звільняються від води тільки на початку вересня, у зв'язку з осіннім зниженням її рівня. Вони заростають переважно земноводною рослинністю.

Водообмін водосховища здійснюється 9—12 разів на рік і залежить від обсягу води, що надходить з Дніпра і Прип'яті. У період паводка (квітень — травень) водосховище мало відрізняється від річки. Лише з встановленням річної межені в Дніпрі (кінець червня — липень) проточність водосховища знижується, воно приймає озероподібний вигляд. Швидкість водообміну в червні — липні впливає на розвиток «цвітіння» води: при гарній проточності в поєднанні з невеликою похибкою водної маси і з деякими іншими факторами «цвітіння» води розвивається меншою мірою, ніж при слабкій проточності і більшого прогрівання води.

Характерною особливістю Київського водосховища, розташованого вище всіх інших дніпровських водосховищ, є те, що навесні виникає велика різниця рівнів між верхньою частиною водосховища і його основним плесом, яка може досягати 1,5—2 м. Улітку вода прогрівається до +20...+24 °C. Крижаний покрив встановлюється в грудні — січні і тримається до середини або кінця березня.

Затоплені населені пункти[ред. | ред. код]

Див. також: Затоплені селища на Дніпрі (1930-ті роки)

При заповненні водосховища було затоплено багато сіл, переважно на лівому березі: Старосілля, Сваром'я, Ошитки, Тарасовичі, Чернин, Новосілки-на-Дніпрі, Окунінове, Новий Глибів, Старий Глибів, Бірки та декілька сіл на правому березі: Борки, Толокунська Рудня, Ротичі, Домантове.

Проблеми та заходи безпеки[ред. | ред. код]

Постійний контроль за станом безпеки греблі водосховища та гідроелектростанції здійснюють Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Державне агентство водних ресурсів України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Український гідрометеорологічний центр.

Природоохоронні території[ред. | ред. код]

Міжрічинський регіональний ландшафтний парк

Панорама водосховища[ред. | ред. код]

Панорама Київського водосховища та гідроелектростанції

Галерея[ред. | ред. код]

| | |

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ В. І. Вишневський; С. А. Шевчук; А. Є. Бондар; І. А. Шевченко (2017). Сучасна площа дніпровських водосховищ. Український журнал дистанційного зондування Землі. № 14. с. 4—11. Архів оригіналу за 16 Лютого 2018. Процитовано 16 Лютого 2018.
↑ Горєв Л. М., Пелешенко В. І., Хільчевський В. К. Гідрохімія України. К.: Вища школа, 1995. — 307 с. ISBN 5-11-004522-4

Джерела[ред. | ред. код]

Київське водосховище// Енциклопедія сучасної України
Вишневський В. І. Ріка Дніпро. — К.: Інтерпрес ЛТД, 2011. — 384 с. ISBN 978-966-501-082-1.
Географический энциклопедический словарь. — Москва, «Советская энциклопедия», 1989. — Стор. 232.
Водний фонд України: Штучні водойми — водосховища і ставки: Довідник [Архівовано 11 Грудня 2020 у Wayback Machine.] / За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. — К.: Інтерпрес, 2014. — 164 с.
Вишневський В. І., Шевчук С. А. Використання даних дистанційного зондування Землі у дослідженнях водних об'єктів України. — К.: Інтерпрес ЛТД, 2018. — 116 с.