Київська духовна академія (1819—1918)

навчальний заклад
Київська духовна академія
КДА
Новий корпус академії (1822-46)
Новий корпус академії (1822-46)
Новий корпус академії (1822-46)
Країна  Російська імперія
Розташування Російська імперія
Засновано 1819
Закрито 1919
Випускники Категорія:Випускники Київської духовної академії
Адреса: Київ, вул. Набережно-Микільська

CMNS: Київська духовна академія у Вікісховищі

Ки́ївська дух́овна акаде́мія — вищий навчальний заклад Російської православної церкви, відкритий у 1819 році, після закриття Києво-Могилянської академії.

Історія[ред. | ред. код]

Київська духовна академії та Братський монастир, 1911 рік

Київська православна богословська академія — найстаріший православний вищий навчальний заклад в Східній Європі. Академія багато років була центром богослов'я та освіти для православних народів.

Початок академії поклала Києво-Могилянська колегія, яка була створена в 1632 році митрополитом Петром Могилою при допомозі членів Київського православного братства, до якого зокрема входили тодішній гетьман Петро Сагайдачний з Військом Запорізьким Низовим. За словами автора «Історії Русів», гетьман Сагайдачний: «спорудив Братський Київський монастир на Подолі під розпорядженням того ж Наказного Гетьмана Петра Жицького, яко в архітектурі тямущого; надав тому монастиреві заможні села і поновив у ньому з допомогою Митрополита Київського Петра Могили стародавню Київську Академію, засновану з часів останнього хрещення Русі, але від нашестя на Русь Татар приховану по різних монастирях і пещерах».

У 1659 році колегія перетворена в академію, яка стала першим в православному світі університетом загальносвітового рівня. Так, саме її вихованці склали вирішальне значення в створенні та розвитку вищої освіти в Росії XVIII сторіччя.

У 1817 році Києво-Могилянську академію закрили, проте в її приміщеннях та на її основі була створена Київська духовна академія (цю назву заклад отримав в 1819).

Духовна академія мала славу авторитетного навчального закладу в усьому православному світі. В її стінах викладали Афанасій Булгаков, Петро Кудрявцев, Тауфік Кезма, протоієрей Федір Титов, протоієрей Олександр Глаголєв. Всім їм присвячена експозиція Музею однієї вулиці на Андріївському узвозі Києва.

У 18601917 роках щомісячно виходив у світ науковий журнал «Труды Киевской духовной академии»[1].

Академія закрита в 1919 році радянською владою, неофіційно діяла до середини 20-х років.

У 1947—1960 роках діяла відроджена Київська духовна семінарія, яка до 1949 року знаходилася в стінах Михайлівського Золотоверхого монастиря, в потім у стилобаті Андріївської церкви.[2] В 1947 році були зроблені спроби відродження Київської православної духовної академії в стінах Києво-Печерської Лаври.

У 1990-х роках утворилося три навчальні заклади, котрі претендують на звання спадкоємців КДА: Київська духовна академія і семінарія (УПЦ (МП)), Київська православна богословська академія (ПЦУ) і світський Національний університет «Києво-Могилянська академія».

Ректори академії[ред. | ред. код]

Викладачі[ред. | ред. код]

Відомі випускники[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Труды Киевской духовной академии. Архів оригіналу за 23 Червня 2015. Процитовано 23 Червня 2015.
  2. Історія Київської духовної академії: Перша спроба відродження Київських духовних шкіл (1947—1960 рр.) [Архівовано 26 Березня 2018 у Wayback Machine.] / офіц. сайт Київської духовної академії і семінарії Української Православної Церкви.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]