Кибальчич Надія Костянтинівна
| Кибальчич Надія Костянтинівна | ||||
|---|---|---|---|---|
 Надія Кибальчич | ||||
| Народилася | 26 квітня 1878 Ясногород | |||
| Померла | 19 вересня 1914 (36 років) | |||
| Діяльність | письменниця, поетеса, перекладачка  | |||
| Сфера роботи | література[1], поезія[1], переклади з італійськоїd[1], переклади з французькоїd[1] і переклади з німецькоїd[1] | |||
| Знання мов | українська[1] | |||
| Мати | Кибальчич Надія Матвіївна | |||
| | ||||
 Кибальчич Надія Костянтинівна у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Наді́я Костянти́нівна Киба́льчич (у шлюбі Козловська, псевдоніми і криптоніми: Надія К., Н. К., Н. Максименко; *26 квітня 1878, с. Ясногород на Житомирщині — †19 вересня 1914) — українська письменниця. Донька Надії Кибальчич.
Народилася в родині дрібних дворян, мати, Кибальчич Надія Матвіївна, — українська письменниця. Хрещеною матір'ю була письменниця Ганна Барвінок. У дитинстві жила на Полтавщині у діда М. Т. Симонова (М. Номиса) — українського етнографа й фольклориста. Закінчила Лубенську гімназію.
Проти волі матері 16-річною Надія Кибальчич вступила в шлюб з лікарем Козловським. Через хворобу чоловіка (сухоти) подружжя п'ять років мешкало в Італії та Австрії, після повернення з-за кордону жили на Київщині (Трипілля).
З першими творами виступила 1898 р. Писала вірші, оповідання, які друкувалися в різних альманахах.
Під час революції 1905—1907 рр. була ув'язнена у херсонську тюрму.
1913 року вийшла друком її збірка «Поезії».
1914 року випущені прозові твори: «Пропащі сестри», «Злочинець», «Останні».
Перекладала з італійської, французької, німецької літератур, писала оповідання для дітей («Спогади кота Сивка», «Малий Ніно»).
Авторка «Споминів про Б. Грінченка». Дружила і листувалася з Лесею Українкою та Іваном Франком.
Смерть чоловіка стала причиною її самогубства, похована у селі Трипілля — нині Обухівського району Київської області.
Щодо дати смерті. Версія щодо 1916-го року помилкова, адже в 1915 році вже були опубліковані спомини Марії Грінченко "На дружні могили"[2] - про Н. Кибальчич-Козлов-у та Любину Шерстюк (покійну дружину Г. Шерстюка). Але ймовірно, що смерть сталася у вересні 1915-го (а не 14-го), бо в листі К. Малицької, датованім 29 листопада 1915, таке:
"Глубоко потрясла мене також вістка про смерть Надїї Кибальчич і та страшна трагедія єї житя, яку змалювали Ви у своїй статї «На дружні могили». Не знала я єї лично, але бачила раз у Львові в Тов-і педагогічнім. І досї згадуєть ся єї струнка стать і незвичайно смутне облича. Може і наше Педагогічне тов-о несвідомо докинуло каплю до єї чаші горя, бо довго здержувало виданє єї творів. Ще й досї остало там у Львові єї оповіданє для дїтей в переводї з італїйського. У час грози {окупація} взяла я для безпеки рукопис до себе до дому, а коли мене арештували, передала усе П. Трусевичівній. Дасть Бог, верне житє наше у своє русло і я подбаю видати оповіданє пок. Надії, а ремунерацию (часть) призначимо на цїль, яку Ви нам вкажете."[3]
Кибальчич Н. Ескізи. (З життя на селі). Рідний край. 1912. № 37. С. 39.
Кибальчич Н. Оповідання. К., 1914. 148 с.
Кибальчич Н. Смутна пісня. Літературно-науковий вісник. 1901. Т. 15. С. 308—312.
Кибальчич Н. В старих палатах // Винничук Ю. Потойбічне. Українська ґотична проза XX ст. Львів: піраміда, 2005.
КИБАЛЬЧИЧ Н. В старих палатах // Винничук Ю. Антологія української містичної прози (Шкільна бібліотека). Харків: Фоліо, 2018. С.168-182.
Надія Кибальчич. Твори на порталі Чтиво: https://chtyvo.org.ua/authors/Kybalchych_Nadiia/
Надія Кибальчич. «Десь грають»: https://osvita.ua/school/literature/k/80569/
Надія Кибальчич. Спогади кота Сивка: https://xn--80aaukc.xn--j1amh/spogady-kota-syvka.html
Надія Кибальчич. Останні: https://bul.in.ua/k/kybalchych-nadiia/ostanni/
Кибальчич Н. В старих палатах: https://chtyvo.org.ua/authors/Vynnychuk/Potoibichne_Ukrainska_gotychna_proza_XX_st/
Надія Кибальчич. Малюнок «Десь грають»: https://www.youtube.com/watch?v=IIQ0Msq0bas
- Українська Літературна Енциклопедія. — К., 1990. — Т. 2: Д-К. — С. 436—456. [Архівовано 23 Липня 2015 у Wayback Machine.]
- Kybalchych, Nadiia — книги Н. Кибальчич в Інтернет-архіві
- Експерт — Цей день в історії — події та люди. 8 травня [Архівовано 23 Липня 2015 у Wayback Machine.]
- Кибальчич Надія Костянтинівна [Архівовано 14 Березня 2016 у Wayback Machine.]
- Беззуб Ю., Клименко Н. ПЕРЕПЛЕТЕННЯ ДОЛЬ: СТОРІНКИ ВЗАЄМИН ЛЕСІ УКРАЇНКИ, НАДІЇ КИБАЛЬЧИЧ І БОРИСА ГРІНЧЕНКА (ЗА ЛИСТАМИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ): https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/43099/1/Y_Bezzub_N_Klymenko_NP_NBUV_64_IISE_KUBG.pdf
- Винничук Ю. Над могилами самогубців: https://zbruc.eu/node/99198
- Капельгородський П. На Лубенському літературному гробовищі// Життя і Революція 1928, № 10, С.119-129
- Комарівська Н. ПРОЗОВИЙ ДОРОБОК НАДІЇ КИБАЛЬЧИЧ ПРО НАРОДНОГО ВЧИТЕЛЯ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕНСТВА КІНЦЯ ХІХ — ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2018/5.2/3.pdf
- Комарівська Н. Творчість Надії Кибальчич у контексті розвитку української літератури кінця ХІХ — початку XX століття: Дис. … канд. філол. наук: 10.01.01 / Н. О. Комарівська; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. К., 2003. 198 с.
- Лист Лесі Українки до Надії Кибальчич: https://www.l-ukrainka.name/uk/Corresp/1908/19080210.html
- Томчук Л. Жіноча меланхолія як текст: https://eprints.oa.edu.ua/531/1/10_08_8.pdf
- Томчук Л. У СВІТІ НАДІЇ (Про літературну діяльність письменниці й перекладачки Надії Кибальчич, народженої на Житомирщині) : https://library.zu.edu.ua/vz/13/Vg_2005_13_6.pdf
- Хобта О. Літературні сюжети та образи початку XX ст. (за сторінками одеського вісника «Основа»): http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2229
- ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Бібліографія праць М. М. Грінченко | (укр.). Процитовано 5 лютого 2025.
- ↑ Зінаїда Пахолок. Листи спадкоємиці інтелектуальних аристократів Константини Малицької до Марії Грінченко. (с. 7) (PDF).