Кетлін Бевер Блекберн

Кетлін Бевер Блекберн
Народилася 1892[1]
Померла 1968[1]
·хвороба Паркінсона
Країна  Велика Британія
 Сполучене Королівство
Діяльність ботанік, ботанічна колекціонерка, викладачка університету
Alma mater Bedford Colleged
Знання мов англійська
Заклад Даремський університет
Нагороди

Член Ліннеївського товариства[d]

Кетлін Бевер Блекберн (англ. Kathleen Bever Blackburn; 1892 — 1968) — британська вчена-ботанік, у 1923 році відкрила наявність у рослинних клітинах статевих хромосом. Піонерка палінології[2]. З 1918 по 1957 рік вона викладала ботаніку в Коледжі Армстронга, Даремському університеті (пізніше перейменований на Королівський коледж, тепер Ньюкаслський університет) [2].

Юні роки[ред. | ред. код]

Кетлін Бевер Блекберн народилася в 1892 році. Її батько, Е. П. Блекберн, був видатним священником у Методистській Церкві, а також відомим натуралістом та конхологом-любителем[3].

Кетлін навчалася у Бедфорд-коледжі Лондонського університету, який закінчила зі ступенем бакалавра (BSc) у 1912 році, ступінь магістра отримала у 1914 році[2].

Кар'єра[ред. | ред. код]

З 1914 по 1916 рік Блекберн викладала ботаніку в коледжі Саузлендс, Лондон[2]. У 1918 році вона була призначена лектором з ботаніки в коледжі Армстронг, Ньюкасл-апон-Тайн, у 1947 році стала викладачем з цитології. З 1949 року керувала дослідженнями на кафедрі ботаніки, у 1957 році вийшла на пенсію[2].

Дослідження[ред. | ред. код]

Результатом її досліджень у Ньюкаслі стало багато статей, часто написаних у співавторстві з Дж. Геслоп-Гаррісоном[4], її керівником відділу в коледжі Армстронга. Першою опублікованою роботою Блекберн у 1917 році було анатомічне дослідження судинної тканини проростків родини жовтецевих Ranunculaceae.

у статтях, опублікованих у 1921, 1924 та 1925 роках Кетлін Блекберн представила результати досліджень хромосом британських троянд, було виявлено, що базальна кількість хромосом у ядрі клітин троянд дорівнює семи, що різні форми троянд насправді були поліплоїдами, що виникли шляхом гібридизації, і що дослідження хромосом було засобом виявлення таксономічних зв'язків. Ці дослідження троянд принесли зробили її відомою у британських наукових колах та закордоном[2]. У 1924 році вона брала участь у зустрічі Британської наукової асоціації в Торонто[5]. У феміністичному журналі The Women's Leader написали: «Ботанічні дослідження — це ще одна сфера, в якій будуть представлені жінки... Сер Фредерік Кібл віддав щиру данину... Блекберн, яка розгадала майже нерозв’язну загадку перехресного запліднення троянди»[2].

Згодом вона вивчала смілки (рід Silene) і встановила, що жіночі та чоловічі квіти цих рослин мають X і Y статеві хромосоми (Blackburn 1923, 1924). Вона була першою, хто правильно ідентифікував Y-хромосому як більшу з двох у Silene latifolia. До цих відкриттів, зроблених нею та іншими, не було усвідомлено, що рослини мають статеві хромосоми. Вона відкрила той факт, що статеві хромосоми X і Y насправді є досить рідкісними в рослинах і зустрічаються лише у меншості дводомних видів (у яких чоловічі та жіночі квітки розташовуються на окремих особинах)[2].

До 1930-х років Блекберн мала великий досвід аналізу пилку, особливо зерен, знайдених у торфі. Це призвело до досліджень теорії повторного заселення нунатаків після зледенінь. У 1940-х роках вона взяла участь у дослідженні ґрунтів і торф'яних боліт. Археологи, які працювали на стіні Адріана та в інших місцях північно-східної Англії, використали її навички реконструкції минулої рослинності за допомогою аналізу пилку та дослідження більших фрагментів рослин[2].

Вона також була активним польовим ботаніком та членом ряду природничо-історичних товариств: Товариства природознавства Нортумбрії, Північної спілки натуралістів, Філософського товариства Даремського університету. У 1930-х роках Блекберн проводила польові роботи у експедиціях на Гебридських островах[2].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Блекберн одна з перших почала їздити на мотоциклі[6], а згодом, що було незвичним для того часу, керувала власним автомобілем[7]. Вона їздила в ботанічні експедиції на ізольовані Гебридські острови[8]. Вона ніколи не виходила заміж і мешкала зі своєю сестрою Дороті[2].

Вона була членом драматичного товариства співробітників коледжу Армстронга та грала ролі в різних п'єсах. Кетлін Бевер виступала з доповідями поза межами університету, наприклад у Сандерленді та Гексемі, писала популярні статті на ботанічні теми[2].

Вихід на пенсію і смерть[ред. | ред. код]

У 1957 році Блекберн вийшла на пенсію, померла у серпні 1968 року[9] від хвороби Паркінсона, яка почалася ще до того, як вона вийшла на пенсію[2].

Почесті та нагороди[ред. | ред. код]

У 1927 році Блекберн була обрана членом Лондонського Ліннеївського товариства[2]. У 1930 році вона отримала нагороду Trail-Crisp Award та золоту медаль «за видатний внесок у біологічну мікроскопію»[2][10].

Окремі публікації[ред. | ред. код]

  • Blackburn, K. B.; Heslop-Harrison, J. W. (1921). The Status of the British Rose Forms as determined by their Cytological Behaviour. Annals of Botany. 35 (138): 159—188. doi:10.1093/oxfordjournals.aob.a089753.
  • Blackburn, K. B. (1923). Sex chromosomes in plants. Nature. 112 (2819): 687—688. Bibcode:1923Natur.112..687B. doi:10.1038/112687c0. S2CID 4085828.
  • Blackburn, K. B.; Heslop-Harrison, J. W. (1924). A Preliminary Account of the Chromosomes and Chromosome Behaviour in the Salicaceae. Annals of Botany. 38 (150): 361—378. doi:10.1093/oxfordjournals.aob.a089900.
  • Blackburn, K. B.; Heslop-Harrison, J. W. (1924). Genetical and Cytological Studies in Hybrid Roses; Part I: The Origin of a Fertile Hexaploid Form in the Pimpinellifoliae – Villosae crosses. British Journal of Experimental Biology. 1: 557—570. doi:10.1242/jeb.1.4.557.
  • Blackburn, K. B. (1924). The Cytological Aspects of the Determination of Sex in the Dioecious Forms of Lychnis. British Journal of Experimental Botany. 1: 413—430.
  • Blackburn, K. B.; Raistrick, A. (1931). The Late Glacial and Post-glacial Periods in the North Pennines; Part II: Possible Post-glacial Survivals in our Flora. Transactions of the Northern Naturalists Union. 1: 30—36.
  • Blackburn, K. B. (1946). On a Peat from the Island of Barra, Outer Hebrides: Data for the Study of Post-glacial History. X. New Phytologist. 45 (1): 44—49. doi:10.1111/j.1469-8137.1946.tb05045.x.
  • Blackburn, K. B. (1952). The Dating of a Deposit Containing an Elk Skeleton Found at Neasham Near Darlington, County Durham. New Phytologist. 51 (3): 364—377. doi:10.1111/j.1469-8137.1952.tb06145.x.

Див. також[ред. | ред. код]

Список жінок-ботаніків

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Harvard University Herbaria & Libraries Index of BotanistsHarvard University Herbaria and Libraries.
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с Hart, Alan L. (2017). Kathleen Bever Blackburn: A Distinguished British Botanist. Northumbrian Naturalist. 83: 49—67. Архів оригіналу за 24 листопада 2018. Процитовано 23 листопада 2018.
  3. Dunn, T. C. (1983). Entomologists section of "A History of Naturalists in North East England", ed. Lunn, A. G. Department of Adult Education, University of Newcastle upon Tyne. с. 36—44.
  4. Kathleen Beyer Blackburn, (1892-1968) seated. Smithsonian Institution Archives. Smithsonian Institution. Процитовано 9 липня 2013.
  5. The Times, 1924
  6. Clark, W. A. (1983). Botanists section of "A History of Naturalists in North East England", ed. Lunn, A. G. Department of Adult Education, University of Newcastle upon Tyne. с. 20—35.
  7. Yorkshire Post, 1932
  8. Daily Mail, 1937
  9. Valentine, D.H. (1970). Obituaries: Kathleen Bever Blackburn (PDF). Watsonia. 8: 69—74.
  10. Linnean Society [@LinneanSociety] (14 березня 2018). Kathleen Bever Blackburn (1892-1968), a botanist, received the Trail Award and Linnean Society Gold Medal in 1930 for outstanding contributions to biological microscopy. Attached is her letter of acceptance. #LinnSocFemaleFellow #celebratingourfellows (Твіт) — через Твіттер. – includes photograph of her letter of acceptance