Кессі Джей
| Кессі Джей Cassie Jaye | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Cassandra Nelson[1] |
| Псевдо | Cassie Jaye |
| Народилася | 1 травня 1986 (37 років) Форт Сілл, Команчі, Оклахома, США |
| Країна |  США |
| Діяльність | Режисер, продюсер |
| Відома завдяки | Червона пігулка |
| Alma mater | Palo Verde High Schoold |
| Знання мов | англійська |
| Роки активності | 2004 — тепер. час |
| У шлюбі з | Evan Davies |
| IMDb | ID 1787884 |
| Сайт | jayebirdproductions.com |
Кессі Джей (англ. Cassie Jaye) — американська акторка, кінорежисер, продюсер, найбільш відома режисурою документального кінофільму «Червона пігулка» 2016 року, де висвітлила проблеми руху за права чоловіків[2][3].
Раннє життя та акторська кар'єра[ред. | ред. код]
Кессі Джей народилася в Форт Сілл, Оклахома, Сполучені Штати. У вісімнадцять років переїхала до Лос-Анджелеса, де вона була акторкою протягом п'яти років, перш ніж переїхати у 2008 до Марін у Каліфорнії[4]. Їй не сподобалися стереотипні ролі, в яких вона була задіяна, і як вона назвала своє амплуа — «була милою дівчиною-сусідкою, яка завжди помирає у фільмах жахів». Окрім того зазнала кількох випадків сексуальних домагань, що призвело до того, що вона захопилася фемінізмом. Також у 2008 році вона утворила виробничу компанію «Jaye Bird Productions»[5].
Кар'єра режисера[ред. | ред. код]
«Daddy I Do»[ред. | ред. код]
Кессі Джей режисувала та продюсувала американський документальний фільм «Daddy I Do» (укр. «Тато, я роблю»), який вивчає програми сексуального виховання та сексуальної абстиненції в США[6]. У фільмі подано інтерв'ю із засновником «Срібного кільця» (англ. Silver Ring Thing) Денні Паттином, письменницею-феміністкою Амандою Маркоте та Дугласом Кірбі. У фільмі також обговорюються особисті історії від жінок та дівчат, що переживають підліткову вагітність, одиночне материнство, зробили аборт або зазнали сексуального насильства[6][7]. Журнал «Bust» похвалив авторку за «висвітлення правди про програми сексуальної стриманості, оповідання підлітків, які перебувають у цьому, і його наслідки…»[8].
«The Right to Love: An American Family»[ред. | ред. код]
Кессі Джей режисирувала та продюсувала свій другий фільм «The Right to Love: An American Family» (укр. «Право на кохання: Американська родина»). У фільмі описано сім'ї, відомі як «Сімейні цінності геїв»[9]. Прем'єра фільму пройшла у лютому 2012 року в Театрі Кастро у Сан-Франциско, штат Каліфорнія, з гостем доповідачем Зак Валсом[10][11], також показувався на екрані на фестивалі «Frameline»[12].
«The Red Pill»[ред. | ред. код]
Детальніше — «Червона пігулка»
Кессі Джей режисирувала та продюсувала у 2016 році свій третій документальний фільм «Червона пігулка» про рух за права чоловіків. Вона провела рік інтерв'ю з різними діячами, такими як Пол Елам, засновник «Голос для чоловіків»; Гаррі Крауч, президент «Національної коаліції для чоловіків»; Воррен Фаррелл, автор «Міфу про владу чоловіка»[13] та інші. Вона також взяла інтерв'ю з критиками руху, такими як виконавча редакторка журналу «Ms.» Кетрін Спіллар[13][14], та соціологом Майклом Кіммель[15]. Сама авторка в кінці фільму заявила, що «…вона більше не визнає себе феміністкою…[16]», додавши, зараз вона вже вважає, що «Фемінізм — це не шлях до гендерної рівності і хоча вона більше не називає себе феміністкою, вона все ще є захисницею прав жінок і завжди нею буде, додаючи чоловіків до обговорення…»[17]. Фільм вийшов досить неочікуваним, неоднозначним та неприйнятним для багатьох прихильників фемінізму і викликав велику кількість негативної критики та протестів. Наприклад, у Австралії показ був скасований після подання петицій, протестів та погроз проти тих, хто проводив показ[18][19][20][21][22][23]. Кессі Джей захищає свій фільм як «надзвичайно збалансований і що люди у ньому повинні бути почуті в контексті без маніпуляцій»[17].
Фільмографія[ред. | ред. код]
- «The Unfortunate» (2007)
- «Daddy I Do»[5] (2010)
- «The Right to Love: An American Family»[24] (2012)
- «The Red Pill»[25] (2016)
Нагороди[ред. | ред. код]
- 2010, «Best Documentary» — «Daddy I Do», Action On Film International Film Festival[26]
- 2010, «Best Documentary» — «Daddy I Do», Idyllwild International Festival of Cinema[27]
- 2010, «Best Docu-Drama» — «Daddy I Do», Bare Bones International Film Festival
- 2012, «Best Social Commentary Award», «The Right to Love: An American Family», Action On Film International Film Festival[28]
- 2012, «Grand Jury Award» — «The Right to Love: An American Family», Bare Bones International Film Festival
- 2017, «Best of Festival», «Excellence In Producing A Documentary», and «Excellence In Directing Documentary» — «The Red Pill», Idyllwild International Festival of Cinema[29]
- 2017, «Women In Film» — «The Red Pill», Digital Hollywood DigiFest Film Festival[30]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Hightower, Jeff. Cassie Jaye: The New School of Hollywood. www.jeffhightower.com. Архів оригіналу за 3 Грудня 2018. Процитовано 16 Грудня 2018.
- ↑ Feminist filmmaker faces backlash over men's rights documentary. womenintheworld.com. Women in the World. 11 листопада 2015. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 16 грудня 2018.
- ↑ Catsoulis, Jeannette (13 вересня 2012). Making a Case for Same-Sex Marriage. nytimes.com. New York Times. Архів оригіналу за 13 Вересня 2017. Процитовано 16 Грудня 2018.
- ↑ Schwartz, Don (21 серпня 2011). Cassie Jaye: A Filmmaker Births Herself. CineSource. Архів оригіналу за серпень 5, 2018. Процитовано липень 7, 2019.
- ↑ а б What makes a feminist create a film on MRAs?. The Daily Dot. 10 листопада 2015. Архів оригіналу за 20 Січня 2019. Процитовано 16 Грудня 2018.
- ↑ а б Seltzer, Sarah (10 листопада 2010). Daddy I Do: "Purity" World is Tough for Women. Rewire (website). Архів оригіналу за 12 Жовтня 2018. Процитовано 16 Грудня 2018.
- ↑ Antunes, Marina (10 травня 2010). Review:Daddy I Do. Row Three. Архів оригіналу за 17 Грудня 2018. Процитовано 16 Грудня 2018.
- ↑ Exposed: The Gift of Virginity and Purity Balls. Архів оригіналу за 17 Грудня 2018. Процитовано 16 Грудня 2018.
- ↑ A Strategy to Change Minds: Focus on the Gay Family. The Advocate (LGBT magazine). 8 листопада 2011. Архів оригіналу за 16 Грудня 2018. Процитовано 16 Грудня 2018.
{{cite web}}: Текст «The Advocate» проігноровано (довідка) - ↑ We live to love & we love us an olive. The Bay Area Reporter. 2 лютого 2012. Архів оригіналу за 7 Лютого 2018. Процитовано 16 Грудня 2018.
- ↑ Zach Wahls Has a Confession to Make to Gay Activists in San Francisco. GayCities. 27 січня 2012. Архів оригіналу за 14 Серпня 2018. Процитовано 16 Грудня 2018.
- ↑ Histories of Acting Up: Frameline at 36. International Documentary Association. Архів оригіналу за 17 Грудня 2018. Процитовано 6 лютого 2018.
- ↑ а б DeFore, John (2 листопада 2016). 'The Red Pill' Review. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 20 Лютого 2021. Процитовано 16 Грудня 2018.
- ↑ Daubney, Martin (12 листопада 2015). The Red Pill: the movie about men that feminists didn’t want you to see. telegraph.co.uk. Telegraph. Архів оригіналу за 25 Березня 2021. Процитовано 16 Грудня 2018.
- ↑ Liberatore, Paul (8 листопада 2016). Bay Area filmmaker's new film, 'The Red Pill,' is a bitter one for feminists to swallow. Mercury News. Архів оригіналу за 11 Листопада 2020. Процитовано 16 Грудня 2018.
- ↑ Callaghan, Greg (29 липня 2017). Cassie Jaye's film on the men's rights movement shocked Australia. Why?. The Sydney Morning Herald. Fairfax Media. Архів оригіналу за 1 Вересня 2017. Процитовано 16 Грудня 2018.
- ↑ а б Chaplain, Chloe (1 грудня 2016). Feminist filmmaker: women's rights are now silencing men. Evening Standard. Архів оригіналу за 1 Грудня 2018. Процитовано 16 Грудня 2018.
- ↑ Mahoney, Neve (1 жовтня 2016). Men's rights activists need to take a chill pill. Eureka Street. 26 (21). Архів оригіналу за 22 Червня 2019. Процитовано 16 Грудня 2018.
- ↑ Queensland police asked to investigate threats of violence ahead of movie screening. couriermail.com.au. Courier Mail. 3 січня 2017. Архів оригіналу за 11 Березня 2022. Процитовано 16 Грудня 2018.
(необхідна підписка) - ↑ Bolt, Andrew (8 червня 2017). Red Pill Screening Stopped: You may not watch. heraldsun.com.au. Herald Sun. Архів оригіналу за 13 Березня 2019. Процитовано 16 Грудня 2018.
- ↑ Bolt, Andrew (9 червня 2017). The Red Pill: US 'former feminist' Cassie Jaye stuns Project panel with men's rights spiel. thenewdaily.com.au. The New Daily. Архів оригіналу за 17 Грудня 2018. Процитовано 16 Грудня 2018.
- ↑ The Red Pill: The film feminists don't want you to watch. abc.net.au. ABC Radio Brisbane. 8 червня 2017. Архів оригіналу за 19 Червня 2020. Процитовано 16 Грудня 2018.
- ↑ Jepsen, Belinda (8 червня 2017). Director of "anti-feminist" documentary leaves The Project panel in stunned silence. mamamia.com.au. Mamamia. Архів оригіналу за 16 Грудня 2018. Процитовано 16 Грудня 2018.
- ↑ Harvey, Dennis (6 серпня 2012). The Right to Love: An American Family. Variety. Архів оригіналу за 16 Грудня 2018. Процитовано 16 Грудня 2018.
- ↑ Сторінка фільму «Червона пігулка» в інтернеті. THE RED PILL. Архів оригіналу за 9 Грудня 2018. Процитовано 16 Грудня 2018.(англ.)
- ↑ Official Action on Film 2010 Award Winners and 1st Runner Upsin the categories ofFilm, Video, Documentary, Experimental and Animation (PDF). From: AOF Action On Film Festival, Awards And Nominations. 30 липня 2010. Архів оригіналу (PDF) за 20 жовтня 2017.
- ↑ Cassie Jaye returns to film fest (PDF). Idyllwild Town Crier. 19 грудня 2013. с. 10. Архів оригіналу (PDF) за 20 жовтня 2017.
In 2010, Jaye's film, "Daddy I Do," premiered at the IIFC and was awarded Best Documentary.
{{cite news}}: Cite має пустий невідомий параметр:|df=(довідка) - ↑ Action On Film 2012 Official Award Nominated Films (PDF). AOF Action On Film - Results. Архів оригіналу (PDF) за 20 жовтня 2017.
- ↑ Awards – IIFC 2017. Idyllwild International Festival of Cinema. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017.
- ↑ Callaghan, Greg (28 липня 2017). Cassie Jaye's film on the men's rights movement shocked Australia. Why?. Sydney Morning Herald. Архів оригіналу за 7 Листопада 2018. Процитовано 16 Грудня 2018.
Jaye, who won a Women in Film award for The Red Pill at the Hollywood DigiFest festival
|
