Квіцинський Юлій Олександрович

Квіцинський Юлій Олександрович
Народився28 вересня 1936(1936-09-28)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ржев, Калінінська область, РСФРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер3 березня 2010(2010-03-03)[1][2][3] (73 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняТроєкуровське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСР, Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьполітик, дипломат, депутат Державної Думи РФ Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМосковський державний інститут міжнародних відносин Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступінькандидат юридичних наук
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЦК КПРС, Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації V скликанняd і Державна дума Федеральних зборів РФ IV скликанняd Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададепутат Державної Думи РФ[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС, КПРФ
Нагороди

Юлій Олександрович Квіцинський (нар. 28 вересня 1936(19360928), місто Ржев, тепер Тверської області, Російська Федерація — 3 березня 2010, місто Москва) — радянський і російський державний діяч, дипломат, 1-й заступник міністра закордонних справ СРСР, надзвичайний і повноважний посол СРСР у Федеративній Республіці Німеччині, надзвичайний і повноважний посол Російської Федерації в Королівстві Норвегія. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1986—1989 роках. Член ЦК КПРС у 1989—1990 роках. Депутат Державної думи Російської Федерації 4—5-го скликань (2003—2010) від КПРФ. Кандидат юридичних наук (1968).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині викладачів. Прадід по батьковій лінії брав участь у польському повстанні 1864 року, за що був відправлений на будівництво фортеці в Бобруйську.

Дитячі роки провів у місті Красноярську, де батько викладав лісівництво, а мати — ґрунтознавство в Сибірському лісотехнічному інституті.

У 1953—1959 роках — студент Московського державного інституту міжнародних відносин, здобув фах «міжнародні відносини країн Заходу і міжнародне право».

У 1959—1960 роках — перекладач, у 1960—1965 роках — аташе, третій секретар, другий секретар посольства СРСР у Німецькій Демократичній Республіці.

Член КПРС з 1962 року.

У 1965—1978 роках — другий секретар, перший секретар, експерт-консультант, заступник завідувача 3-го Європейського (німецького) відділу міністерства закордонних справ СРСР.

У 1978—1981 роках — радник-посланник посольства СРСР у Федеративній Республіці Німеччині.

У 1981—1986 роках — посол з особливих доручень міністерства закордонних справ СРСР, керівник делегації СРСР на переговорах з США про обмеження ядерних озброєнь в Європі, що проходили в Женеві.

15 квітня 1986 — 24 квітня 1990 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Федеративній Республіці Німеччині.

У квітні 1990 — травні 1991 року — заступник міністра, 12 травня — 21 вересня 1991 року — 1-й заступник міністра закордонних справ СРСР.

З вересня 1991 року — в апараті міністерства закордонних справ СРСР (РФ).

З 1992 року — віце-президент зовнішньополітичної асоціації Російської Федерації. У 1996—1997 роках був радником голови Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації Єгора Строєва.

У 1997—2003 роках — надзвичайний і повноважний посол Російської Федерації в Королівстві Норвегія.

З грудня 2003 року — депутат Державної думи 4-го скликання, обраний за списком КПРФ. З 2004 року — 1-й заступник голови комітету Державної думи з міжнародних справ, 1-й заступник голови комісії Державної думи по вивченню практики забезпечення прав людини і основних свобод, контролю за їх забезпеченням в іноземних державах.

З грудня 2007 року — депутат Державної думи 5-го скликання, обраний за списком КПРФ. З 16 січня 2008 року — 1-й заступник голови комітету Державної думи з міжнародних справ.

Помер 3 березня 2010 року в Москві. Похований на Троєкуровському цвинтарі.

Нагороди і звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #119093944 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в Discogs — 2000.
  3. а б в Munzinger Personen

Джерела

[ред. | ред. код]