Карпека Володимир Васильович
| Карпека Володимир Васильович | |
|---|---|
| Народився | 31 травня (12 червня) 1877 або 31 травня (12 червня) 1880  Київ, Російська імперія або Алтинівка |
| Помер | 11 вересня 1941 Орел, РРФСР, СРСР |
| Країна |  Російська імперія Українська Держава.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | правник |
| Alma mater | Юридичний факультет Київського університету Святого Володимира |
| Вчене звання | професор |
| Заклад | Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, КНУ імені Тараса Шевченка, Київські вищі жіночі курси і Інститут економіки АН України |
| Родичі | Карпека Данило Олександрович |
| У шлюбі з | Карпека Лідія Василівна |
| Діти | Александрова (Карпека) Наталія Володимирівна |
Володи́мир Васи́льович Карпе́ка (нар. 31 травня (12 червня) 1877, Київ, за іншими джерелами — 31 травня 1880, село Алтинівка Сумської області — пом. 11 вересня 1941, Орел) — український культурно-освітній діяч, правник-цивіліст і фінансист,[1] професор римського права, декан юридичного факультету Київського університету (1919).
Походив з старшинського роду Глухівського повіту на Чернігівщині.[2] Племінник цукрозаводчика Данила Карпеки.[3] 1903 — закінчив Імператорський університет Святого Володомира (юридичний факультет) в Києві (учень Андрія Мітюкова).
Працював у Києві помічником міського юрисконсульта.
1907—1909 років відвідував у Берлінському університеті імені Гумбольдтів лекції як професорський стипендіат Київського університету. Також підвищував свій освітній рівень у Франції (Париж) й Італії (Болонья).[3]
1910—1911 років був професорським стипендіатом Санкт-Петербурзького університету.
1912 року повернувся до Києва, працював у якості приват-доцента Київського університету. Водночас викладав історію римського права на юридичному відділенні Вищих жіночих курсів (6 годин на тиждень).[4]
1915 року захистив магістерську дисертацію і 1916 року став професором кафедри цивільного права і судочинства цього вишу.
1917 року — професор Народного університету.
1918 року був професором Київського комерційного інституту, завідував фінансовим кабінетом та кабінетом державного страхування.[5]
Від 1919 року — декан юридичного факультету Київського університету, періодично також виконував обов'язки проректора.
В селищі Алтинівка мав велику бібліотеку, що складала понад 3000 томів на різних мовах, виключно з римського та цивільного права, яка була знищена селянами.[6]
Від 1920 року працював у різних радянських і просвітницьких організаціях Умані, Ямполя та Вінниці.
З 1924 працював професором Київського інституту народного господарства, де зокрема 1930 року виконував обов'язки декана фінансово-господарського факультету.[5] За сумісництвом з 1926 року працював деканом фінансового факультету Київського торгово-промислового технікуму.
Від 1936 року працював в Інституті економіки АН УРСР старшим науковим співробітником, завідувачем сектору.[7]
1938 засуджений військовим трибуналом Київського військового округу до 10-річного ув'язнення. 8 вересня 1941 року Військова колегія Верховного суду СРСР засудила його до смертної кари. Був реабілітований 1959 року.
- Возрождение римского права в Италии 12 столетия (1912)
- Пассивная легитимация в rei vindicatio классического римского права (1915)
- Адольф Вах о реформе юридического образования // Право и жизнь (1925)
- Сборник задач по прямым и косвенным налогам и рентному обложению с решениями и ответами. Руководство для изучения налоговой практики (1926)
- Окладная единица и плательщик ренты (1926)
- К истории финансов на Украине (1927)
- ↑ Карпека Володимир // Енциклопедія українознавства. — Том 2, випуск 3. — НТШ, 1955. — С. 975. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
- ↑ Київські неокласики. — К.: Факт, 2003. — С. 177
- ↑ а б Василенко Микола Прокопович. Вибрані твори: у трьох томах. — Том 3. — С. 265; 583
- ↑ З історії правничої освіти в Україні: юридичне відділення Вищих жіночих курсів / Катерина Губар. — С. 323 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 березня 2022. Процитовано 19 червня 2021.
- ↑ а б Карпека Володимир Васильович // КНЕУ. Школа публічних фінансів. Загальна інформація [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] kneu.edu.ua
- ↑ Новая юность. Выпуски 4-6, 1996. — С. 196
- ↑ Історія Національної академії наук України. 1934—1937: Документи і матеріали, Том 5. — С. 515. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
- Гриценко, І. С. Карпека (Карпеко) Володимир Васильович / І. С. Гриценко, В. А. Короткий // Юридичний факультет Університету Святого Володимира: 1834—1920. — Київ: Либідь, 2009. — С. 218.
- І. Б. Усенко. Карпека (Карпеко) Володимир Васильович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=9987 [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.]
- І. Б. Усенко. Карпека (Карпеко) Володимир Васильович // Юридична енциклопедія. Том 3 / ред. Ю. С. Шемшученко [та ін.] ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. — К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1998—2004 . — ISBN 966-7492-00-1.
- Alma Mater: Університет св. Володимира напередодні та в добу української революції, 1917—1920 : матеріали, документи, спогади у трьох книгах / Віктор Короткий. — Прайм, 2000. — С. 21; 279
- Гурский Константин Петрович. По дорогам ГУЛАГа: Воспоминания. Кн. 4. Аргументы и факты [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- Мемуары о политических репрессиях в СССР, хранящихся в архиве общества «Мемориал»: аннотированный каталог, Том 1 / С. А Ларьков. — Мемориал, 2007. — С. 52; 78-79(рос.)
- Карпека Владимир Васильевич // Алфавитный указатель к «Малороссийскому родословнику» В. Л. Модзалевского. — Том 2, С. 337(рос.)
 |
|---|
