Advertising Enquiries

Кароліна Міхаеліс ді Вашконселуш

Wikipedia open wikipedia design.

Кароліна Міхаеліс ді Вашконселуш
Carolina Michaëlis.jpg
Народилася 15 березня 1851(1851-03-15)[1]
Берлін, Королівство Пруссія[2]
Померла 22 жовтня 1925(1925-10-22) (74 роки)
Порту
Громадянство
(підданство)
Flag of Prussia (1892-1918).svg Пруссія
Flag of Portugal.svg Португалія
Діяльність літературна критикиня, письменниця, лексикограф, викладачка університету, romanist
Знання мов німецька і португальська
Заклад Коїмбрський університет і Лісабонський університет
Батько Gustav Michaelisd
Брати, сестри  • Henriette Michaelisd
У шлюбі з Joaquim de Vasconcelosd[2]
Нагороди
Officer of the Order of Saint James of the Sword

Каролі́на Міхае́ліс ді Вашконсел́уш (порт. Carolina Michaëlis de Vasconcelos, *15 березня 1851(18510315), Берлін, Німеччина — 22 жовтня 1925, Порту, Португалія) — португальська філологиня-романістка і перекладачка німецького походження кінця XIX століття — 1-ї четверті XX століття, літературна критикиня, письменниця, лексикографиня і фольклористка; професорка Коїмбрського університету (1911), членкиня Лісабонської академії наук (1912).

Наукова спеціалізація К. Міхаеліс ді Вашконселуш — португалістика, зокрема дослідження португальської літератури Середньовіччя та Відродження. Перша жінка-університетська викладачка в країні; авторка першого критичного видання «Пісенник Ажуда» галісійсько-португальською мовою. Важливим є внесок науковиці в міжкультурний діалог, посередництво між португальською та німецькою і в цілому європейською та світовою культурою.

З життєпису[ред. | ред. код]

Батько Кароліни, Густав Міхаеліс (1813—1895) був викладачем математики, вивчав історію писемності, орфографію й стенографію. У 1851 році викладав у Берлінському університеті, очолював Тахеографічний відділ парламенту Пруссії. Мати, Луїза Лобек (Luise Lobeck, 1809—1863), походила зі Штеттіна, де вийшла заміж у 1838 році. У родині було 8 дітей, наймолодшою з яких була Кароліна.

Від 7 до 16 років Кароліна навчалась у Вищій муніципальній жіночій школі Берліна. У середині XIX століття в Німеччині жінки не допускались до навчання в університетах, тому Кароліна здобувала освіту на дому, вивчаючи класичну давньогрецьку і римську літературу, слов'янські, семітські і романські мови, в тому числі португальську та арабську.

Починаючи від 1867 року, тобто з 16 років, почала публікувати статті з іспанської та італійської філології. Інтерес до португальської мови виявився згодом. Невдовзі про феномен Кароліни дізналися європейські філологи. Провідний дослідник середньовічної літератури Гастон Паріс у листі до Кароліни висловлював подив, що 19-річна дівчина володіє такими багатими знаннями, на засвоєння яких у інших іде 12—15 років. У листування з молодою німкенею, яка жваво цікавилась культурою й літературою Португалії, вступили Теофілу Брага, Алешандре Еркулану тощо. Відтак, видатні здібності і хист до мов дозволили Кароліні стати загальновизнаною перекладачкою вже у досить юному віці.

У 1872 році її було прийнято на роботу перекладачем в МЗС Німеччини, відділ зв'язків з країнами Піренейського півострова.

У 1876 році Кароліна Міхаеліс вийшла заміж за Жоакіма ді Вашконселуша (Joaquim de Vasconcelos), музикознавця й історика мистецтв, уродженця Порту. Шлюб зареєстрували в Берліні, де в той час навчався Вашконселуш. Того ж року Кароліна з чоловіком переїхала у рідне місто чоловіка.

У наступному (1877) році вона провела декілька місяців у бібліотеці Палацу Ажуда, де розшифровувала середньовічний манускрипт «Пісенник Ажуда». Власне тоді й розпочалася багаторічна кропітка праця над першим науковим виданням рукопису, що тривала цілих 27 років і завершилась виходом у світ монументального відкоментованого двотомника у 1904 році.

У 1911 році К. Міхаеліс ді Вашконселуш запросили викладати в Лісабонському університеті. Не бажаючи залишати Порту, науковиця перевелась у більш близький Коїмбрський університет, де була запрошеним професором і почала викладання у січні 1912 року, власне з часу створення філологічного факультету.

У Коїмбрському університеті К. Міхаеліс ді Вашконселуш викладала до лютого 1925 року (року її смерті). Останнього року життя також очолювала журнал «Лузитанія».

Наукові звершення[ред. | ред. код]

Кароліна Міхаеліс ді Вашконселуш — авторка критичних видань творів Камоенса, Жила Вісенте, Са ді-Міранди й праць про їх творчість, про літературу класицизму та романтизму, про різні аспекти португальської лінгвістики; як фольклористка знана виданням авторитетного зібрання португальських паремій (1905).

Загалом бібліографія науковиці налічує близько 180 найменувань[3].

Вибрана бібліографія
  • Poesias de Francisco de Sá de Miranda / Edição feita sobre cinco manuscriptos ineditos e todas as edições impressas acompanhada de um estudo sobre o poeta, variantes, notas, glossario e um retrato por Carolina Michaëlis de Vasconcelos. — Halle, 1885. — 16, CXXXVI, 949, [3] p. (1a ed. Halle, Max Niemeyer, 1880).
  • História da Literatura Portuguesa, 1897.
  • A infanta D. Maria de Portugal (1521—1577) e as suas damas / Carolina Michaëlis de Vasconcellos. — 1.ª edição. — Porto : Typ. a vapor de A. J. de Souza & irmão, 1902. — 124 p.
  • Cancioneiro da Ajuda (Volume 1. Cantigas). Halle, Max Niemeyer, 1904.
  • Cancioneiro da Ajuda. Edição crítica e comentada. — Halle a. S : Max Niemeyer, 1904. — 1001 p.
  • Dicionário Etimológico das Línguas Hispânicas.
  • Estudos sobre o Romanceiro Peninsular: Romances Velhos em Portugal.
  • As Cem Melhores Poesias Líricas da Língua Portuguesa, 1914.
  • A Saudade Portuguesa / Carolina Michaëlis de Vasconcelos. — Porto, 1914. — 145 p.
  • Notas Vicentinas: Preliminares de uma Edição Crítica das Obras de Gil Vicente, 1920-1922.
  • Autos portugueses de Gil Vicente y de la Escuela Vicentina / con una introducción de Carolina Michaëlis de Vasconcellos. — edición facsímil. — Madrid, 1922. — 129, [448] p.
  • Glossário do Cancioneiro da Ajuda. — Lisboa : Livraria Clássica Editora, 1921.
  • Introdução // Bernardim Ribeiro e Cristvão Falcão. Obras / Bernardim Ribeiro / Anselmo Braamcamp Freire, Carolina Michaëlis de Vasconcellos. — Coimbra : Imprensa da Universidade, 1923. — 322 p. — (Biblioteca de Escritores Portugueses) — 50 прим.
  • Mil Provérbios Portugueses. Braunschweig. 1905

Визнання[ред. | ред. код]

Погруддя К. Міхаеліс ді Вашконселуш біля школи, що носить її ім'я, Порту

Про наукові заслуги Кароліни Міхаеліс ді Вашконселуш свідчать присудження почесних титулів, з-поміж яких звання почесного доктора Фрайбурзького (1893), Коїмбрського (1916) і Гамбурзького (1923) університетів. У 1901 році король Португалії Карлуш I нагородив Вашконселуш орденом Святого Якова і Меча.

До століття від час виходу фундаментального дослідження «Пісенник Ажуда» Кароліни Міхаеліс де Вашконселуш у травні 2004 року у Сантьяго-де-Компостела (Галісія, Іспанія) був проведений конгрес «„Пісенник Ажуда“: через сто років» (O Cancioneiro da Ajuda, cen anos despois), а наступного (2005) року був випущений збірник статей.

Одна з центральних станцій метро Порту має назву Carolina Michaëlis, ім'я науковиці носить середня школа по вулиці Інфанти Донни Марії в Порту (Escola Secundária Carolina Michaëlis).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. SNAC — 2010.
  2. а б Васконселлос, Жоаким Антониу // Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньев, Ф. Ф. ПетрушевскийСПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. Vа. — С. 625.
  3. див. J. Leite de Vasconcellos, José Leite de Vasconcellos Pereira de Mello, Carolina Michaëlis: Lista de seus trabalhos litterarios acompanhada de um preâmbulo e de um apêndice : Imprensa Nacional, 1912 - 52 p. — брошура на Google Books

Джерела, посилання та література[ред. | ред. код]



This page is based on a Wikipedia article written by contributors (read/edit).
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.

Destek