Карл Генрік Врангель
| Карл Генрік Врангель | |
|---|---|
| швед. Carl Henrik Wrangel | |
 | |
| Народився | 28 січня 1681[1] Хаапсалу, Хаапсалу[d], Ляенемаа, Естонія |
| Помер | 23 березня 1755[1] (74 роки) Sperlingsholmd, Гальмстад, Галланд, Швеція |
| Країна |  Швеція |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Учасник | Велика Північна війна, Російсько-шведська війна 1741—1743 і Великий даларнський танок |
| Титул | барон |
| Посада | Командир полку, Командир полку, Командир полку, governor of Ostrobothnia countyd і Командир полку |
| Військове звання | fältmarskalkd |
| Рід | Wrangel af Adinald |
| Батько | Renaud Wrangel, Lord of Urvaste, Friherre af Adinald[2] |
| Мати | Anne Maret Zoege von Manteuffel, heiress of Valgeväljad[2] |
| Діти | Georg Gustav Wrangeld, Helena Margareta Wrangeld і Q120824237? |
Карл Генрік Врангель (28 січня 1681, Хаапсалу, Шведське королівство — 23 березня 1755, Гальмстад, Шведське королівство) — шведський барон і фельдмаршал. Походив зі шведського роду Врангелів[3].
Біографія[ред. | ред. код]
Карл Генрік Врангель почав служити у війську у віці 15 років. Він брав участь у кількох воєнних кампаніях короля Швеції Карла ХІІ. Після цього Врангель був призначений капітаном лейбгвардії, а пізніше — підполковником драгунів Сканських маєтків.
Брав участь у Полтавській битві в ході Великої Північної війни між Московським царством та Швецією у 1709 році. Тоді ж був захоплений у полон московськими військами.
Після повернення у Швецію в 1722 році Врангель був призначений полковником у кавалерійському полку Уусімаа, а в 1727 — полковником піхотного полку Хямеенлінна. У 1729 році повернувся на попередню посаду, у 1732 році став генерал-майором, а в 1739 — полковником Скараборзького піхотного полку. Крім того, у 1732 Врангель став губернатором Остроботнійського повіту, але згодом був звільнений. Від посади губернатора Риксрода Врангель у 1739 році також відмовився, щоб «залишитися з армією та військовими».
На початку російсько-шведської війни 1741—1743 років керував чотиритисячною дивізією шведської армії у Фінляндії. У битві при Лаппеенранті в 1741 році Врангель став на захист міста Лаппеенранта фінські війська барона втекли, не дочекавшись підкріплення на чолі з бароном фон Будденброком. Після цього російські війська почали штурм Лаппеенранти, під час якого Врангель дістав вогнепальне поранення у праву руку. Після цієї битви Карл Генрік Врангель був вдруге захоплений у полон російськими військами.
Після повернення з полону у 1742 році Врангель дістав дорогоцінні подарунки від короля Фредеріка І. У 1743 році став генерал-лейтенантом, полковником полку Нерке-Вермланд та генералом. У 1754 році став фельдмаршалом.
Брав участь у придушенні Великого даларнського танка у 1743 році, безуспішно намагаючись своєю популярністю зупинити просування повстанців до Стокгольма.
Карл Генрік Врангель був шведським парламентарієм з партії «ковпаків», проте рідко брав участь у засіданнях[4].
У 1748 році він купив маєток у Сперлінгхолмі за межами Гальмстада у свого родича Георга Богіслава Стаеля фон Гольштейна. Він помер там у березні 1755 року. Мав трьох дітей.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в BBLD - Baltisches biografisches Lexikon digital — 2012.
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ Matrikel öfwer Swea rikes ridderskap och adel ... (швед.). Tryckt uti Kongl. tryckeriet. 1754. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 29 березня 2021.
- ↑ 1133-1134 (Nordisk familjebok / Uggleupplagan. 32. Werth - Väderkvarn). runeberg.org (швед.). 1921. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 29 березня 2021.
|
