Карлос Осоро Сьєрра
| Кардинал-священник Карлос Осоро ісп. Carlos Osoro Sierra | ||
.jpg) | ||
 | ||
| Гасло: | Per Christum et cum Ipso et in Ipso | |
|---|---|---|
| ||
| з 19 листопада 2016 | ||
| Попередник: | Лоріс Франческо Каповілла | |
| ||
| 3 березня 2020 — 5 березня 2024 | ||
| Попередник: | Антоніо Каньїсарес Льовера | |
| Наступник: | Хосе Кобо Кано | |
| ||
| 12 березня 2014 — 13 серпня 2017 | ||
| Попередник: | Рікардо Бласкес Перес | |
| Наступник: | Антоніо Каньїсарес Льовера | |
| ||
| 9 червня 2016 — 1 березня 2024 | ||
| Попередник: | заснована посада | |
| Наступник: | Хосе Кобо Кано | |
| ||
| 28 серпня 2014 — 12 червня 2023 | ||
| Інтронізація: | 25 жовтня 2014 | |
| Попередник: | Антоніо-Марія Роуко-Валера | |
| Наступник: | Хосе Кобо Кано | |
| ||
| 8 січня 2009 — 28 серпня 2014 | ||
| Попередник: | Антоніо Каньїсарес Льовера | |
| Наступник: | Агустін Гарсія-Гаско Вісенте | |
| ||
| 7 січня 2002 — 8 січня 2009 | ||
| Попередник: | Габіно Діас Мерчан | |
| Наступник: | Хесус Санс Монтес | |
| ||
| 27 грудня 1996 — 7 січня 2002 | ||
| Інтронізація: | 22 лютого 1997 | |
| Попередник: | Хосе Дієгес Реборедо | |
| Наступник: | Луїс Квінтейро Фіуза | |
| Альма-матер: | Мадридський університет | |
| Діяльність: | богослов, ксьондз, католицький єпископ  | |
| Національність: | іспанець | |
| Ім'я при народженні: | Карлос Осоро Сьєрра | |
| Народження: | 16 травня 1945 (79 років) м. Кастаньєда, Іспанія | |
| Священство: | 19 липня 1973 | |
| Єп. хіротонія: | 22 лютого 1997 | |
| Хто висвятив у єпископа | Хуліан Барріо Барріо | |
| В сані кардинала: | кардинал-священник | |
| Титулярна церква: | Санта-Марія-ін-Трастевере | |
| Проголошений: | 19 листопада 2016 | |
| Папою: | Франциском | |
| Автограф: |  | |
| Нагороди: | ||
Карлос Осоро Сьєрра (ісп. Carlos Osoro Sierra; нар. 16 травня 1945, Кастаньєда, Іспанія) — іспандський кардинал, Архієпископ Мадрида (2016—2023) та Ординарій для вірних східного обряду в Іспанії (2016—2024).
Він народився 16 травня 1945 року в кантабрійському муніципалітеті Кастаньєда (Іспанія).
Він вивчав педагогіку та математику.
Він викладав у школі Ла Саль (Сантандер) протягом 1964-1965 навчального року. Потім вступив до Коледжу Майора Ель-Сальвадор у Саламанці, де здобув ступінь з філософії та теології.
Його священицьке висвячення відбулося 29 липня 1973 року єпископом Хуаном Антоніо дель Валь Галло в парафії Богоматері Б'єн Апаресіда в Сантандері у віці 28 років та стає частиною єпархії Сантандер.
Його першим пастирським призначенням була парафія Успіння Пресвятої Богородиці в Торрелавезі (Кантабрія), де він був частиною священицької команди та працював переважно у сфері молодіжного служіння.
У 1975 році його було призначено генеральним секретарем пастирської служби, делегатом з питань апостоляту мирян, семінарій та пастирства покликань, а також генеральним вікарієм пастирської служби єпархії Сантандер.
У 1976 році Генеральний вікаріат пастирської опіки та юридичного управління були об'єднані, і його було призначено генеральним вікарієм. Він обіймав цю посаду до 1993 року, коли був призначений каноніком кафедрального собору Сантандера, а в 1977 році — президентом.
У 1977 році його було призначено ректором Сантандерської семінарії. У 1994 році його було призначено деканом кафедрального собору Сантандера.
У 1996 році він був директором асоційованого центру Міжнародного інституту дистанційної теології та Вищого інституту релігійних наук Сан-Агустіна, що входить до складу Міжнародного інституту та Папського університету Комільяс.
27 грудня 1996 року Папа Іван Павло II призначив його єпископом Оренсе. Він був освячений 22 лютого 1997 року в катедрі Оренсе апостольським нунцієм в Іспанії Лайошем Када. Він прийняв канонічне посідання того ж дня після висвячення.
Голова Єпископської комісії духовенства в Центральній та Східній Європі (1999-2005)[1].
7 січня 2002 року його було призначено архієпископом Ов'єдо[2].
У вересні 2006 року він скликав єпархіальний синод, щоб поміркувати над викликами, з якими стикається Церква в Ов'єдо в новому столітті.
З 23 вересня 2006 року по 27 липня 2007 року він обіймав посаду апостольського адміністратора вакантної кафедри Сантандера.
Член Виконавчого комітету ЄЕС (2005—2008).
8 січня 2009 року Папа Бенедикт XVI призначив його архієпископом Валенсії. Він прийняв канонічне володіння 18 квітня того ж року під час церемонії в соборі Санта-Марія-де-Валенсія.
29 червня наступного року на церемонії в базиліці Святого Петра він отримав церемонію накладання архієпископською палицею з рук Папи Бенедикта XVI[3].
Член Виконавчого комітету ЄЕК (2008—2011)[4].
У 2011 році його було обрано президентом Єпископської комісії з питань апостоляту мирян[5].
.jpg)
28 серпня 2014 року Папа Франциск призначив його архієпископом Мадрида. Він прийняв кафедру 25 жовтня того ж року під час церемонії в Мадридському соборі[6]. Як архієпископ Мадрида, він обійняв посаду Великого канцлера Церковного університету Сан-Дамасо[7].
29 червня 2015 року на церемонії в базиліці Святого Петра він отримав архієпископський паллій від Папи Франциска. 1 листопада, на церемонії в Мадридському соборі Альмудена, він отримав накладення архієпископського паллія з рук архієпископа Ренцо Фратіні.
12 березня 2014 року на Пленарній асамблеї CIII його обрали віцепрезидентом Єпископської конференції, посаду, яку він обіймав до 2017 року[8].
У 2020 році він подав заяву про відставку, як того вимагає Кодекс канонічного права[9]. 12 червня 2023 року Папа Франциск прийняв його відставку з посади архієпископа Мадрида, одночасно призначивши його наступника[10]. Він виконував обов'язки апостольського адміністратора sede vacante до 8 липня, дня інсталяції свого наступника[11].
9 червня 2016 року Папа Франциск заснував Ординаріат для вірних східного обряду в Іспанії, призначивши його першим ординарієм[12].
У 2020 році він подав заяву про відставку, як того вимагає Кодекс канонічного права[9]. 1 березня 2024 року його відставку з посади ординарія для вірних східних обрядів в Іспанії було прийнято, і одночасно було призначено його наступника[13].
19 листопада 2016 року Папа Франциск посвятив його в кардинали, присвоївши йому титул Санта-Марія-ін-Трастевере[14].
За папським призначенням, він був членом XIV Звичайної Ради Генерального секретаріату Синоду єпископів з 2015 по 2018 рік.
У Римській курії він є членом Конгрегації Східних Церков (з 15 травня 2019 року[15]) та членом Папської комісії у справах Латинської Америки (з 7 грудня 2020 року[16]). Він також був членом Конгрегації католицької освіти (2017—2022).
Протягом Страсного тижня 2019 року він проповідував Проповідь семи слів у Вальядоліді[17]
_08.jpg)
- ↑ Miembros de la C.E. del Clero | CEE. www.conferenciaepiscopal.es (ісп.). Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 14 березня 2017.
- ↑ Rinunce e Nomine, 07.01.2002 (Пресреліз) (італ.). Holy See Press Office. 7 січня 2002. Процитовано 31 липня 2021.
- ↑ Carlos Osoro y el palio de Valencia. Архів оригіналу за 7 жовтня 2022. Процитовано 27 червня 2021.
- ↑ Miembros del Comité Ejecutivo de la CEE | CEE. www.conferenciaepiscopal.es (ісп.). Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 14 грудня 2017.
- ↑ Miembros de la C.E. de Apostolado Seglar | CEE. www.conferenciaepiscopal.es (ісп.). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 14 грудня 2017.
- ↑ http://www.abc.es/sociedad/20141025/abci-osoro-posesion-almudena-201410251325.html
- ↑ Carlos Osoro Sierra, Gran Canciller de la Universidad Eclesiástica San Dámaso. Universidad San Dámaso (ісп.). Процитовано 1 de mayo de 2021.
- ↑ Miembros de la Presidencia y Consejo de Presidencia | CEE. www.conferenciaepiscopal.es (ісп.). Архів оригіналу за 4 березня 2017. Процитовано 14 грудня 2017.
- ↑ а б iglesiaactualidad (16 травня 2020). El arzobispo de Madrid presenta su renuncia al Santo Padre al cumplir 75 años. Iglesiaactualidad (ісп.). Процитовано 12 січня 2024.
- ↑ Rinunce e nomine. press.vatican.va. Процитовано 12 червня 2023.
- ↑ Núñez, Julio (12 червня 2023). El cardenal Carlos Osoro, el hombre del papa Francisco en España, deja el cargo de arzobispo de Madrid. El País (ісп.). Процитовано 12 січня 2024.
- ↑ El Papa crea un Ordinariato para los fieles católicos orientales en España y nombra Ordinario a Mons. Osoro. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 20 червня 2016.
- ↑ Rinunce e nomine. press.vatican.va. Процитовано 2 березня 2024.
- ↑ Biografía. Archidiocesis de Madrid (ісп.). Архів оригіналу за 13 жовтня 2022. Процитовано 19 жовтня 2018.
- ↑ Acta Apostolicae Sedis, núm. 111 - 6 (PDF) (latín) . 7 червня 2019.
- ↑ Acta Apostolicae Sedis, núm. 113 - 4 (PDF) (latín) . 2 квітня 2021.
- ↑ https://www.tribunavalladolid.com/noticias/horarios-y-recorridos-de-la-semana-santa-de-valladolid-2019-todas-las-novedades-y-modificaciones/1550666569
- Catholic Hierarchy
- Página oficial de la Archidiócesis de Valencia
- Página oficinal en la web del Arzobispado de Oviedo
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль | BNE: XX1153417 · GND: 1059892561 · GKG: /g/122kzhlr · ICCU: IEIV210182 · ISNI: 000000006004847X · LCCN: no2011125414 · PUSC: 146417 · VIAF: 86895703 |
