Еліптична галактика
Еліпти́чна гала́ктика — галактика, контури якої мають більш-менш еліпсоподібну форму. Яскравість такої галактики плавно зменшується від центра до периферії. Еліптичні галактики позначають латинською літерою E, після чого ставлять число (n = 0—7), яке характеризує міру стиснення видимої проєкції галактики на площину спостереження (а не реальну форму галактики, яку може бути важко встановити).
Число n визначають зі співвідношення n = 10 (a–b) / a, де a і b — велика і мала піввісь зображення, що спостерігається. Для круглого зображення n = 0. Зображення зі стисненням n > 7 не спостерігали[1]. Стиснення еліптичних галактик свідчить про те, що вони обертаються.
Середній спектральний клас еліптичних галактик — G4. Основне населення — зорі пізніх спектральних класів. Більшість еліптичних галактик практично не мають у своєму складі міжзоряного газу, тому зореутворення там майже не відбувається. Населення цих галактик — старі зорі, подібні до Сонця або менш масивні[1].
Частка еліптичних галактик у загальній кількості становить ~25 %. За розмірами ці галактики дуже різноманітні — серед них трапляються як велетенські з масою 1013 мас Сонця, так і карликові — 105 мас Сонця[1].
Загальні характеристики[ред. | ред. код]
Еліптичні галактики відрізняються від інших типів кількома особливостями будови.
- Форма таких галактик близька до сферичної або еліптичної (звідки і походить назва).
- Кількість газу та пилу, з яких можуть формуватися зорі, невелика порівняно з іншими типами галактик.
- Кількість міжзоряної речовини (окрім пилу та газу) також є малою.
Як наслідок малої кількості речовини, з якої можуть формуватися зорі, темп зореутворення дуже низький порівняно зі спіральними і тим паче - неправильними галактиками. Тому кількість молодих зір в них невелика, а більшість зір таких галактик є старими, тобто здебільшого червоними та помаранчевими зорями спектральних класів M та K. Навколо еліптичних галактик зазвичай розташовується велика система кулястих зоряних скупчень, які є його супутниками. Часто ці скупчення поділяються на дві різні категорії: частина з них складається переважно з більш червоних та багатих на метали зорі, а інша частина - з більш блакитних, гарячих і в той же час - бідних на метали зорі[2].
Динамічні властивості еліптичних галактик та галактичних балджів схожі, тому вчені висувають гіпотези про однакові фізичні процеси, що призводять до їх формування, хоча такі твердження є дискусійними. Розподіл поверхневої яскравості як балджів, так і еліптичних галактик з доволі високою точністю апроксимується профілем Серсіка[3].
Кожна масивна еліптична галактика має надмасивну чорну діру в центрі. Дослідження 2013 року, в якому проводилося спостереження 46 еліптичних галактик, 20 галактичних балджів спіральних галактик та 22 так званих псевдо-балджів виявило, що кожна з досліджених галактик містить надмасивну чорну діру[4]. Маса цієї чорної діри корелює з масою самої галактики[5].
Розміри та форма[ред. | ред. код]
Розміри[ред. | ред. код]
Розміри еліптичних галактик варіюються в дуже широкому діапазоні: від 3000 світлових років до понад 700 000 світлових років. Діапазон можливих значень мас ще більший: від 100 000 до 10 трильйонів мас Сонця. Для цього типу галактик діапазон можливих значень розмірів та мас значно більший, ніж для інших типів[6]. Найменші карликові еліптичні галактики мають розміри та форму, співставні з великими кулястими зоряними скупченнями, однак містять значно більше темної матерії, якої немає в зоряних скупченнях.
Форма та класифікація за формою[ред. | ред. код]
За системою класифікації Габбла, еліптичні галактики позначаються літерою E (від англ. Elliptical galaxy), після якої йде цифра від 0 (галактика з майже ідеальною сферичною симетрією) до 7 (найбільш "витягнуті" з відомих "еліптичних" галактик). Сама ця цифра, позначена як N, обчислюється за формулою:
Де a та b - велика і мала піввісі еліпса, яким апрокисмують форму галактики по її ізолюксі.
Насправді, ще в дослідженні 1966 року зазначалося, що еліптичні галактики з формою E4-E7 - це неправильно класифіковані лінзоподібні галактики, які розташовані під різними кутами до променя зору. Тому реальна межа ступеня витягнутості еліптичних галактик становить близько E3-E4[7]. В подальшому результати цього дослідження були підтверджені шляхом спектроскопічних спостережень за обертанням дисків цих галактик[8][9]. Варто зазначити, що класифікація Габбла описує лише видиму форму галактики. Тобто, насправді галактика може мати еліпсоїдальну форму, однак при цьому бути повернутою до нас під таким кутом, що виглядатиме майже сферичною. Іншими словами, деякі галактики, які класифіковані як E0, для спостерігача з іншої віддаленої точки Всесвіту можуть виглядати, як, наприклад, E2.
Зореутворення[ред. | ред. код]
Цей розділ потребує доповнення. |
Приклади[ред. | ред. код]
В цьому розділі наведено перелік деяких еліптичних галактик:
|
Карликові еліптичні галактики[ред. | ред. код]
Еліптичні галактики, світність яких не перевищує 108 L☉, вважають карликовими. Їх позначають dE (скорочення від англ. dwarf Elliptical galaxy— карликова еліптична галактика). Принципових відмінностей від еліптичних галактик високої світності вони не мають[12].
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Галактики карликові, 2003.
- ↑ Hixenbaugh, Kyle; Chandar, Rupali; Mok, Angus (1 червня 2022). The Ancient Globular Clusters of NGC 1291. The Astronomical Journal. Т. 163, № 6. с. 271. doi:10.3847/1538-3881/ac680d. ISSN 0004-6256. Процитовано 28 березня 2024.
{{cite news}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Graham, Alister W. (2013). Oswalt, Terry D.; Keel, William C. (ред.). Elliptical and Disk Galaxy Structure and Modern Scaling Laws. Planets, Stars and Stellar Systems (англ.). Dordrecht: Springer Netherlands. с. 91–139. doi:10.1007/978-94-007-5609-0_2. ISBN 978-94-007-5608-3.
- ↑ Kormendy, John; Ho, Luis C. (18 серпня 2013). Coevolution (Or Not) of Supermassive Black Holes and Host Galaxies. Annual Review of Astronomy and Astrophysics (англ.). Т. 51, № 1. с. 511–653. doi:10.1146/annurev-astro-082708-101811. ISSN 0066-4146. Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ Graham, Alister W. (2016). Laurikainen, Eija; Peletier, Reynier; Gadotti, Dimitri (ред.). Galaxy Bulges and Their Massive Black Holes: A Review. Galactic Bulges (англ.). Т. 418. Cham: Springer International Publishing. с. 263–313. doi:10.1007/978-3-319-19378-6_11. ISBN 978-3-319-19377-9.
- ↑ Fraknoi, Andrew; Morrison, David; Wolff, Sidney C. (13 жовтня 2016). 26.3 Properties of Galaxies - Astronomy | OpenStax. openstax.org (English). Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ Liller, Martha H. (1966-10). The Distribution of Intensity in Elliptical Galaxies of the Virgo Cluster. II. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 146. с. 28. doi:10.1086/148857. ISSN 0004-637X. Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ Pedraz, S.; Gorgas, J.; Cardiel, N.; Sanchez-Blazquez, P.; Guzman, R. (21 травня 2002). Evidence of fast rotation in dwarf elliptical galaxies. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 332, № 3. с. L59–L63. doi:10.1046/j.1365-8711.2002.05565.x. ISSN 0035-8711. Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ Toloba, E.; Guhathakurta, P.; Boselli, A.; Peletier, R. F.; Emsellem, E.; Lisker, T.; van de Ven, G.; Simon, J. D.; Falcón-Barroso, J. (28 січня 2015). STELLAR KINEMATICS AND STRUCTURAL PROPERTIES OF VIRGO CLUSTER DWARF EARLY-TYPE GALAXIES FROM THE SMAKCED PROJECT. III. ANGULAR MOMENTUM AND CONSTRAINTS ON FORMATION SCENARIOS. The Astrophysical Journal. Т. 799, № 2. с. 172. doi:10.1088/0004-637X/799/2/172. ISSN 1538-4357. Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Bakich, Michael E. (9 квітня 2020). The sky's best elliptical galaxies. Astronomy Magazine (амер.). Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ а б information@eso.org. Elliptical Galaxy. esahubble.org (англ.). Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ Карликові еліптичні галактики, 2003.
Література[ред. | ред. код]
- Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — 548 с. : іл. — ISBN 966-613-263-X.
- Галактики карликові [Архівовано 3 червня 2020 у Wayback Machine.], c. 91.
- Карликові еліптичні галактики [Архівовано 26 грудня 2018 у Wayback Machine.], c. 206.
|