Канівський район

Канівський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область: Черкаська область
Код КОАТУУ: 7122000000
Утворений: 7 березня 1923 р.
Ліквідований: 2020 року
Населення: 18 873 (на 1.01.2019)
Площа: 1281 км²
Густота: 15.8 осіб/км²
Тел. код: +380-4736
Поштові індекси: 19010—19052
Населені пункти та ради
Районний центр: Канів
Сільські ради: 29
Села: 56
Селища: 4
Районна влада
Голова ради: Плисюк Володимир Пилипович з 11.11.2015
Голова РДА: Розе Юрій Георгійович з 23.12.2019[1]
Вебсторінка: Канівська РДА
Канівська райрада
Адреса: 19001, Черкаська обл., м. Канів, вул. О. Кошового, 3
Мапа
Мапа

Канівський район у Вікісховищі

Ка́нівський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця Черкаської області. Утворений 7 березня 1923 року. Площа складала 1283 км2 (6,14 % від території області). Адміністративний центр — місто Канів (не входив до складу району).

На півночі район межував з колишнім Миронівським районом Київської області, на сході — зі старим Золотоніським районом, на півдні — зі старим Черкаським районом, а на заході — з колишнім Корсунь-Шевченківським районом.

Район ліквідовано відповідно до постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року, та включено до складу нового Черкаського району.[2]

Географія[ред. | ред. код]

Район розташовувався на півночі Черкаської області у лісостеповій зоні України у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини і був розділений руслом Дніпра на дві частини. Більша — правобережна частина — знаходилась в межах Придніпровської височини, поверхня якої — підвищена хвилясто-пасмова рівнина, розчленована ярами та балками. Лівобережжя знаходилось на Придніпровській низовині, поверхня якої ― низовинно-плоска та полого-хвиляста рівнина.

Сьому частину площі адміністративного району займали понад 5000 ярів, що врізалися у хвилясто-пасмову рівнину правобережної частини Канівщини на глибину 35-100 метрів. Великий Хмільнянський яр, що входить до списку найбільших ярів Європи, простягається на 10 кілометрів, має понад 500 відгалужень, а периметр його з верхів'ями становить 110 кілометрів.

На півночі район омивало Канівське водосховище, яке створено в 1975 році. На півдні району розташовувався Канівський природний заповідник, площею 2027 га, який утворено в 1931 році.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат району — помірно континентальний та помірно вологий з переважаючими північно-західними та південно-східними вітрами. Ґрунти, в основному, дерново-слабопідзолисті та глиняно-піщані.

Рельєф[ред. | ред. код]

Для Канівщини характерні два типи рельєфу. На правобережжі — високе плато, розчленоване глибокими ярами і річковими долинами. Лівобережжя — низовина з характерним для неї рельєфом плоскої терасової рівнини. Найпримітніші деталі природного комплексу Канівщини зв'язані з горбогір'ям, яке вчений-енциклопедист М. О. Максимович називав «горами Трахтемирівськими», а геолог Ю. Г. Чугунський — неповторним геологічним витвором на планеті. Відомі світові Канівські дислокації — невеличка ділянка Придніпровської височини довжиною 35 км і шириною від 2 до 9 км, що займає простір між селами Трахтемирів, Ковалі й Кононча. Тут 150 — метрова товща гірських порід різного віку (від юрського до антропогенованого) зім'ята в серії лускуватих структур дією тектонічних сил та напором Дніпровського льодовика. Сьому частину площі адміністративного району (1300 кв. км) тепер займають понад 5000 ярів, що врізалися в хвилясто — пасмову рівнину правобережної частини району на глибину 35 — 90 м. Великий Хмільнянський яр, що входить до списку найбільших ярів Європи, простягається на 18 км і має понад 500 відгалужень.

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра містять: буре вугілля, гіпс, фосфорити, халцедон, вапняки, вогнетривкі глини, будівельні піски.

Флора і рослинність[ред. | ред. код]

Ліси займають площу приблизно 40 тисяч га. Основні породи дерев: сосна, дуб, граб, акація, липа, клен.

Природно-заповідний фонд[ред. | ред. код]

На території району розташовано Канівський природний заповідник, Білоозерський національний природний парк, Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», заповідні урочища: Південне Таганчанське, Південно-східне Таганчанське, пам'ятка природи «Школа» та цілий ряд заказників: Тарасів Обрій, Сосна Гоголя, Дуби Т. Г. Шевченка та інші.

Історія[ред. | ред. код]

Канівський район утворений 7 березня 1923 року шляхом об'єднання Курилівської і Пшеничниківської волостей у складі Корсунської округи, яка згодом була перейменована на Шевченківську.[3] 3 червня 1925 переданий до складу Черкаської округи[4], яка була перейменована у січні 1927 року на Шевченківську і проіснувала до вересня 1930 року.[5]

З 1932 року район увійшов до складу новоствореної Київської області. Після утворення Черкаської області, згідно з Указом Президії Верховної Ради від 7 січня 1954 року, Канівський район введено до її складу. За цим же документом села Гельмязівського району Полтавської області — Ліпляве, Озерище, Келеберда, Сушки, Прохорівка — були адміністративно підпорядковані Черкаській області. У 1963 році Гельмязівський район було ліквідовано, а вищезазначені села спершу відійшли до Драбівського району, а з 4 січня 1965 року — до Канівського району. У 1963 році Канівський район було розформовано, а населені пункти, які територіально належали Канівському району, відійшли до Корсунь-Шевченківського. 4 січня 1965 року Указом Президії Верховної Ради УРСР знову створюється Канівський район.

Промисловість[ред. | ред. код]

Канівська ГЕС

Передові позиції в промисловості району займають підприємства харчової й переробної галузей. Канівський «Маслосирзавод» (корпорація «Клуб сиру») увійшов у п'ятірку українських експортерів молочної продукції. Тверді сири під маркою «Канівські традиції», сухе молоко, масло користуються попитом в країнах близького і далекого зарубіжжя.

Продукцію під торговою маркою «Верес» експортує також ЗАТ «Агроекопродукт». У Каневі та селах району розміщені кілька переробних заводів цього підприємства.

У кількох селах району працюють ферми фірми «Наша ряба», що вирощують і переробляють бройлерів.

До числа найбільших роботодавців і наповнювачів місцевого бюджету входить Канівська гідроелектростанція.

Найбільші населені пункти[ред. | ред. код]

Населений пункт Населення,
осіб (2007)
1 Ліпляве 2 069
2 Степанці 2 005
3 Мартинівка 1 324
4 Таганча 1 196
5 Келеберда 1 194
6 Бобриця 1 012

Музеї[ред. | ред. код]

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

Руїни цукрового заводу у селі Мартинівка
  • Вітряки у селах Григорівка, Грищенці, Трахтемирів, Яблунів;
  • Церква Пр. Іллі (1892) у селі Прохорівка;
  • Земська лікарня, гамазей (кінець ХІХ ст.) у селі Прохорівка;
  • Виробничий корпус цукрового заводу (1914) у селі Мартинівка;
  • Адміністративна будівля спиртзаводу (1864) у селі Степанці;
  • Земська управа (кінець ХІХ ст.) у селі Бобриця
    Земська управа (кінець ХІХ ст.) у селі Бобриця. Знесено
  • Будинок пристава (ХІХ ст.) у селі Межиріч;
  • Будинок графа Бутурліна (кінець ХІХ ст.) у селі Таганча;
  • Школа (кінець ХІХ ст.) у селі Трахтемирів;
  • Садиба Зноско-Боровських (ХІХ ст.) у селі Бересняги (статусу пам'ятки офіційно не має).

Відомі люди[ред. | ред. код]

Максимович Михайло Олександрович
Арабажин Костянтин Іванович
Красюк Петро Харитонович

Див. також: Категорія:Персоналії:Канівський район

На Канівщині народились[ред. | ред. код]

Військові та державні діячі[ред. | ред. код]

Науковці[ред. | ред. код]

Письменники[ред. | ред. код]

Перекладачі[ред. | ред. код]

Поети[ред. | ред. код]

Композитори[ред. | ред. код]

Художники[ред. | ред. код]

Герої Радянського Союзу та Герої Соціалістичної Праці[ред. | ред. код]

Жили (чи перебували) на Канівщині[ред. | ред. код]

Данило Бакуменко, Микола Біляшівський, Марко Вовчок, Аркадій Гайдар, Василь Гнилосиров, Микола Лєсков, Андрій Малишко, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Ванда Василевська, Володимир Винниченко, Михайло Максимович, Володимир Різніченко, Олександр Твардовський, Гнат Хоткевич.

У 1843 році та 1859 році у Прохорівці бували Тарас Шевченко і Микола Гоголь.

Політика[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Канівського району було створено 47 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 66,15 % (проголосували 10 791 із 16 585 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 51,92 % (5 696 виборців); Юлія Тимошенко — 18,96 % (2 080 виборців), Олег Ляшко — 12,02 % (1 319 виборців), Анатолій Гриценко — 6,83 % (749 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,79 %.[6]

Галерея[ред. | ред. код]

Панорама Канівського водосховища в районі Лисої гори

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Розпорядження Президента України від 23 грудня 2019 року № 590/2019-рп «Про призначення Ю.Розе головою Канівської районної державної адміністрації Черкаської області»
  2. ПОСТАНОВА Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів». https://zakon.rada.gov.ua. 17 липня 2020. Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 27 листопада 2020. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=Ні (довідка)
  3. Постанова Президії ВУЦВК № 309 від 7 березня 1923 «Про адміністративно-територіяльний поділ Київщини»
  4. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 237 від 3 червня 1925 «Про скасування Шевченківської округи й зміни в адміністраційно-територіяльному поділі Київщини й Полтавщини»
  5. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 225 від 2 вересня 1930 «Про ліквідацію округ та перехід на двоступневу систему управління»
  6. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 26 березня 2016.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько. — К.,2010. — С.391-392.

Посилання[ред. | ред. код]

Київська область
(Миронівський район)
Канів,
Київська область
(Переяслав-Хмельницький район)
Київська область
(Миронівський район)
Золотоніський район
Київська область
(Богуславський район)
Корсунь-Шевченківський район Черкаський район